Сноходіння (сомнамбулізм) – пробуджені, але не прокинулися
Сноходіння, або сомнамбулізм, є станом зміненої свідомості, при якому поєднуються деякі феномени сну і неспання.
Під час епізоду сноходіння людина піднімається з ліжка, зазвичай в першу третину нічного сну, і ходить, зберігаючи низькі рівні свідомості, реактивності та моторних навичок. Іноді при сноходінні пацієнт залишає спальню і часом може взагалі вийти з будинку і, таким чином, піддатися значному ризику травмування під час цього епізоду. При пробудженні від епізоду сноходіння або наступного ранку спогади про те, що відбулося, зазвичай відсутні.
Сомнамбулізм характерний для пізнього дитячого та підліткового віку; він виникає після та протягом активації фази сну з повільними рухами очей (NREM), на стадії сну N3. Імовірність сомнамбулізму зростає при попередній відсутності та поганій гігієні сну, ризик розвитку вищий у родичів 1-ї лінії спорідненості пацієнтів із цим захворюванням. Епізоди можуть бути обумовлені факторами, які викликають пробудження під час сну (наприклад, кофеїн, інші тонізуючі препарати та речовини, поведінка, що порушує модель сну), або факторами, що прискорюють настання стадії N3 (такими як попереднє недосипання, надмірні фізичні навантаження).
Клінічні діагностичні критерії
A. Спостерігаються повторювані (два і більше разів) епізоди, коли пацієнти залишають ліжко під час сну (частіше – в його перші три години) і протягом кількох хвилин (до 30 хв) ходять по кімнаті.
Б. Під час такого епізоду пацієнти найчастіше мають застиглий, пустий вираз обличчя, вони відносно слабко реагують на зусилля навколишніх вплинути на їхній стан або ввійти з ними в контакт, їх важко розбудити.
B. При пробудженні безпосередньо після сноходіння або наступного ранку епізод амнезується.
Г. Відразу після виходу з епізоду відсутні порушення психічної діяльності та поведінки, хоча спочатку може відзначатися короткий проміжок сплутаності та дезорієнтування.
Д. Відсутні ознаки органічного мозкового порушення, включаючи епілепсію.
Психологічні діагностичні критерії:
а) тести для виявлення рівня тривожності: опитувальник тривожності;
б) тести для виявлення інтраперсонального конфлікту: особистісний опитувальник Роджерса; ММРІ, особистісний опитувальник Айзенка та інші;
в) тести для виявлення сфер непристосованості (фрустраційних ситуацій): Брістольська оціночна шкала, оціночна шкала темпераменту та інші.
Інші параклінічні діагностичні критерії
Для диференціальної діагностики цього стану з наслідками грубого органічного ураження головного мозку, епілепсією обов’язково проводяться ЕЕГ, Ехо-ЕГ, РЕГ-дослідження, полісомнографія, які при сноходінні не мають ознак значного органічного ураження нервової системи.
Принципи лікування
Лікування сомнамбулізму спрямоване на усунення пускових факторів для таких епізодів. Також важливою частиною лікування є захист від можливих пошкоджень – наприклад, використання електронної сигналізації для пробудження, сон на низькому ліжку, використання сигналізації на вікна та двері, а також видалення гострих предметів зі спальні. У більшості випадків достатнім є психоемоційне розвантаження. Застосовується:
А. Психотерапія: сімейна та індивідуальна;
Б. Кероване пробудження;
В. Медикаментозне психофармакологічне лікування проводиться у вікових дозах при неефективності попередніх заходів.
_thumb_wide.jpg)
