Keytruda отримав розширене схвалення для використання при класичній лімфомі Ходжкіна
FDA схвалила пембролізумабу (Keytruda, Merck) як монотерапії для дорослих із рецидивом або рефрактерною класичною лімфомою Ходжкіна (ХЛЛ) та дітей із рефрактерною ХЛЛ або рецидивом після двох або більше ліній терапії.
"Пацієнти з ХЛЛ, які не досягають ремісії після початкового лікування або рецидиви після трансплантації, стикаються з поганим прогнозом, що відображає незадоволену потребу в поліпшенні терапії при рецидивах / рефрактерних умовах", - сказав Джон Курувілла, доктор медичних наук, гематолог і доцент медицини в онкологічному центрі принцеси Маргарет та університеті Торонто. "З цим схваленням [пембролізумаб] може змінити поточний стандарт допомоги та допомогти цим пацієнтам досягти кращих результатів".
Схвалення базувалось на рандомізованому відкритому дослідженні KEYNOTE-204 фази 3 (ClinicalTrials.gov Ідентифікатор: NCT02684292), що оцінювало 304 дорослих із рецидивом або рефрактерною ХЛ після принаймні одного багатоагентного режиму. У дослідженні пацієнтам випадково призначали 1: 1 отримувати або 200 мг пембролізумабу (n = 151), або 1,8 мг / кг брентуксимабу ведотину (Adcetris, Seattle Genetics) (n = 153) кожні три тижні. Лікування продовжували до неприпустимої токсичності або задокументованого прогресування захворювання протягом максимум 35 циклів (приблизно два роки). Рандомізацію стратифікували за допомогою попередньої аутологічної трансплантації гемопоетичних клітин (так проти ні) та стану захворювання після терапії на фронт-лінії (первинна рефрактерна проти рецидиву <12 місяців після завершення проти рецидиву принаймні через 12 місяців після завершення). Оцінку захворювання проводили кожні 12 тижнів. Основним показником ефективності було виживання без прогресування захворювання (PFS), оцінене засліпленим незалежним центральним оглядом з використанням переглянутих у 2007 році критеріїв Міжнародної робочої групи.
Медіана ПФС становила 13,2 місяця (95% ДІ, 10,9-19,4 місяців) у групі пембролізумабу та 8,3 місяця (95% ДІ, 5,7-8,8 місяців) у групі вертуїну з брентуксимабом, з коефіцієнтом ризику 0,65 (95% ДІ, 0,48-0,88; Р = 0,0027).
Частота об’єктивної відповіді (ORR) серед пацієнтів, які отримували пембролізумаб, становила 66% (95% ДІ, 57% -73%), при повній частоті відповіді 25% та частковій відповіді 41%. Для пацієнтів, які отримували брентуксимаб ведотин, ORR становив 54% (95% ДІ, 46% -62%), із повним коефіцієнтом відповіді 24% та частковим коефіцієнтом відповіді 30%. Різниця в ORR не була статистично значущою.
Серед пацієнтів, що відповіли, медіана тривалості відповіді становила 20,7 місяця (діапазон, від 0,0+ до 33,2+ місяців) з пембролізумабом та 13,8 місяців (діапазон, від 0,0+ до 33,9+ місяців) з брентуксимабом ведотином.
Серйозні побічні явища (НЕ) мали місце у 30% пацієнтів, які отримували пембролізумаб. Серед серйозних недуг, що спостерігаються щонайменше у 1% пацієнтів, були пневмоніт, пневмонія, пірексія, міокардит, гостра травма нирок, фебрильна нейтропенія та сепсис. Окрім того, у 38% пацієнтів були ГН, які потребували системних кортикостероїдів, включаючи пневмоніт у 11%.
Небезпечні явища, що спостерігаються щонайменше у 20% реципієнтів пембролізумабу, включали інфекцію верхніх дихальних шляхів, біль у м’язово-скелетній системі, діарею, кашель, пірексію, втому та висип.
_thumb_wide.jpg)
