ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ТА ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ (продовження)
Як ми вже писали раніше, історія факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки (ФПОДП) бере свій початок з 1991 року, коли на медичному факультеті Ужгородського державного університету було створено кафедру інтернатури з локацією на базі відділкової клінічної лікарні ст. Ужгород (тепер Ужгородська районна лікарня). Спочатку на весь колектив кафедри було виділено тільки одну навчальну кімнату, а в рік відкриття нового структурного підрозділу з усіх випускників медичного факультету інтернатуру в Ужгородському університеті розпочали навчання лише 10 інтернів.
Керівником новоствореної кафедри став професор Іван Чопей, який по праву вважається фундатором післядипломної освіти лікарів. Ще в далекому 1982 році, достроково захистивши кандидатську дисертацію в Москві, він повернувся в рідну alma mater та почав працювати асистентом кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, і першим в області запровадив колоноскопічне дослідження в гастроентерологічному центрі. З 1989 року працював молодшим науковим співробітником Московської медичної академії ім. І.М. Сєченова, де у 1991 році захистив докторську дисертацію. Його вчителями були всесвітньо відомі академіки Уголєв О.М. і Гребенєв А.Л. У ці роки він заклав основи і розвинув нові напрямки у вивченні фізіології та патології товстого кишківника, одним з перших у світі запровадив прицільне трансколоноскопічне вимірювання рН показників цього органу через спеціально сконструйований ним рН-зонд. У працях Чопея І.В. сформульовані основні закономірності виникнення захворювань шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, їх рання діагностика та лікування, значення Helicobacter pylori в родинах з ураженнями гастродуоденальної зони, роль нестероїдних протизапальних препаратів, розроблені наукові основи патогенетичного комплексного лікування неалкогольного стеатогепатозу та стеатогепатиту у пацієнтів з предіабетом та цукровим діабетом другого типу.
Має другу вищу освіту – магістр правознавства. Під його керівництвом захищено 11 кандидатських, 2 докторські та 25 магістерських робіт.
Професор Чопей І.В. залучив до роботи з інтернами ряд високопрофесійних викладачів. Ось їх прізвища: к.мед.н. Долгош М.Ю., к.мед.н. Корабельщикова М.О., асистенти Язикова Л.В. та Рішко М.М. Всі вони стали першопрохідцями підвищення кваліфікації медиків в Ужгородському державному (на той час) університеті. Вони добровільно пішли на кафедру, не маючи уявлення, що доведеться на все життя змінити специфіку своєї викладацької роботи і мати справу не зі студентами, а з лікарями, як молодими недосвідченими, так і корифеями практичної медицини. До них на кафедру під’єдналися з 1993 року к.мед.н. Рудакова С.О. та асистент Туряниця С.Р. за сумісництвом, а з 1994 року – к.мед.н. Келемен І.Я. та к.мед.н. Ігнатко Л.В.
Перші викладачі (зліва направо): Долгош М.Ю., Корабельщикова М.О., Язикова Л.В., Рішко М.М.
Особливу роль в становленні кафедри зіграла к.мед.н., доц. Долгош М.Ю., кандидатську дисертацію яка захистила на вченій раді Чернівецького медичного інституту у 1966 році. Після закінчення аспірантури працювала асистентом, з 1968 року доцентом кафедри пропедевтики внутрішніх захворювань, а з 1969 по 1992 рр. доцентом кафедри госпітальної терапії. З 1992 по 2013 рр. - доцент кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти УжНУ. За час роботи на медичному факультеті та факультеті післядипломної освіти Ужгородського університету проходила неодноразове удосконалення на базах медичних вузів Москви, Ленінграда та Києва. В 2002 році протягом 2-х тижнів знайомилась з педагогічною та лікувальною роботою в США.
Окремо слід відмітити доцента Корабельщикову М.О., яка з першого дня і понині продовжує працювати на факультеті. Марина Олександрівна навчалася в аспірантурі у Дніпропетровському медичному інституті на кафедрі госпітальної терапії №2, де у квітні 1979 року захистила кандидатську дисертацію. У серпні цього ж року вона стає асистентом, а з 1988 р. – доцентом кафедри внутрішніх хвороб Дніпропетровського медичного інституту. І вже у 1992 році прийнята на посаду доцента новоствореної кафедри інтернатури УжДУ.
Асистенти Язикова Людмила Вікторівна та Рішко Михайло Михайлович зробили великий вклад у розвиток післядипломної освіти лікарів області, віддавши значну частину свого професійного життя педагогіці вищої школи та вихованню нової генерації лікарів.
Секретар вченої ради ФПОДП доцент Рудакової Світлани Олександрівна почала роботу на кафері інтернатури у 1996 році. До цього, після закінчення університету, навчалася у клінічній ординатурі і аспірантурі за спеціальністю “Кардіологія” та проходила стажування у Всесоюзному кардіологічному науковому центрі АМН СРСР. У 1991 році у Київському НДІ кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук. З 1990 року по 1993 рік працювала на посаді асистента кафедри госпітальної терапії медичного факультету Ужгородського державного університету.
Одні з перших викладачів (зліва направо): Рудакова С.О., Келемен І.Я., Туряниця С.Р.
Заслужений лікар України доцент Келемен Ігор Ярославович почав свій професійний ріст з клінічної ординатури зі спеціальності «Торакальна хірургія» на кафедрі пульмонології Київського державного інституту удосконалення лікарів (1986 1988рр.). В 1986 році як лікар-хірург надавав спеціалізовану допомогу потерпілим та учасникам-ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. У 1988-1989 та 1992-1994 рр. працював на посаді торакального хірурга у відділенні травми грудної клітки науково-практичного центру «Торакальна хірургія та пульмонологія» м. Києва. З 1989 по 1992р.р. – аспірант кафедри торакальної хірургії та пульмонології Київського державного інституту удосконалення лікарів, де у травні 1994 року захистив кандидатську дисертацію. В 1994 році направлений в УжДУ на посаду асистента кафедри інтернатури.
В зв’язку з розширенням функцій кафедри, а саме появою дозволу на проведення курсів підвищення кваліфікації, у 1997 кафедра інтернатури була реорганізована у кафедру післядипломної підготовки лікарів. Далі буде…
