До ювілею УжНУ: спадщина професора Петра Лизанця у науці та серцях учнів

Незадовго до відзначення 80-річчя УжНУ, університетська спільнота з вдячністю згадує постаті, які творили його славу. Серед них — видатний український мовознавець, доктор філологічних наук, професор, багаторічний завідувач кафедри угорської філології Петро Миколайович Лизанець. Його життя — це приклад самовідданого служіння науці, щирої любові до рідного краю та невтомної праці, яку він сприймав як справжнє життєве покликання.

Дитинство і перші кроки до філології

Петро Лизанець народився у селі Ізвор 2 липня 1930 року (нині Родниківка) на Свалявщині, коли Закарпаття входило до складу Першої Чехословацької Республіки. Згодом родина переїхала на Берегівщину, де хлопець зростав у багатомовному середовищі — серед українців, русинів, угорців. Саме тут, у дитинстві, він природно засвоїв угорську мову, що згодом визначило напрям його майбутніх досліджень.

Після навчання в Берегівській гімназії Петро вступив на філологічний факультет Ужгородського університету. Як згадував сам учений, абітурієнтам із Закарпаття тоді довелося складати іспити повторно, адже вони вчилися «по-русинськи» й не володіли досконало українською літературною мовою. Проте завдяки наполегливості й підтримці викладачів він успішно подолав труднощі й став першим аспірантом філологічного факультету УжДУ.

Формування науковця

Ще в аспірантурі Петро Миколайович переклав із латини на українську «Граматику слов’яно-руську» Михайла Лучкая — унікальну пам’ятку історії карпаторусинської мови. Ця праця побачила світ у 1989 році до 200-річчя від дня народження Михайла Лучкая і стала важливим внеском у розвиток українського мовознавства.

У 1959 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Українські південнокарпатські говірки Затисся Виноградівського району», а через дванадцять років — докторську дисертацію «Українсько-угорські міжмовні контакти». Його дослідження стали основоположними для вивчення мовних взаємин українців і угорців Закарпаття.

Монументальна тритомна праця «Українсько-угорські міжмовні контакти» (1970–1976) охопила сотні польових записів, лінгвістичних карт і пояснень до них. Вона й сьогодні залишається однією з найгрунтовніших у сфері контактної лінгвістики.

У подальшому вчений створив «Атлас угорських говорів Закарпаття» у трьох томах, низку двомовних словників, серед яких «Українсько-угорський словник сталих словосполучень та виразів» і «Угорсько-український словник». Його праці відзначаються точністю, системністю й глибоким знанням мовного матеріалу.

Професор, наставник, організатор

Із Ужгородським університетом доля Петра Лизанця пов’язана понад сім десятиліть. З 1966 до 2015 року він очолював кафедру угорської філології, у 1977–1984 роках був деканом філологічного факультету, а у 1988 році став директором новоствореного Центру гунгарології.

Саме під його керівництвом Центр започаткував фаховий науковий журнал Acta Hungarica, який і сьогодні є важливою платформою для публікації досліджень з угорської філології. Згодом на базі Центру утворено Закарпатське угорськомовне наукове товариство та громадську організацію студентів і молодих дослідників, що видає журнал Sciencia denique.

Під науковим керівництвом професора Лизанця захистили дисертації десятки молодих учених, які нині продовжують його справу в УжНУ та інших університетах України й Угорщини.

Визнання і заслуги

Професор Лизанець був членом низки міжнародних і всеукраїнських наукових товариств, комітетів і редколегій. Його обирали до складу Радянського комітету фіно-угрознавців, Міжнародного товариства з угорської філології, асоціації Uralica Altaica та інших наукових об’єднань.

За вагомий внесок у розвиток науки він відзначений численними нагородами: медаллю імені Чюрі Балінта, дипломом і медаллю Pro Cultura Hungarica, орденом Угорської Республіки «Лицарський хрест», почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України».

Професор представляв Ужгородський університет на міжнародних конференціях у понад 50 країнах світу — від Канади й Фінляндії до Аргентини й Таїланду.

Сім’я і людяність

Петро Миколайович разом із дружиною Надією Василівною виховали двох дітей. Донька Мирослава пішла батьковим шляхом — стала доктором філологічних наук, професором факультету іноземної філології УжНУ.

У родинному колі він завжди залишався скромною, щирою людиною, для якої наука була не роботою, а способом життя.

Філософія життя

Коли професору Лизанцю виповнилося 90 років, він поділився власним рецептом довголіття:

«Мозок потрібно постійно тримати в тонусі — тоді триматиметься і все інше. І, головне, треба щиро любити те, чим займаєшся. Люди можуть зрадити, а наука — ніколи».

Людина, про яку пам’ятатимуть

Життя професора Петра Лизанця — це історія невтомного шукача істини, який присвятив себе дослідженню мов і культур Закарпаття, вихованню молодих науковців і збереженню багатонаціональної спадщини краю.

Його працелюбність, скромність і відданість справі залишаються дороговказом для кількох поколінь ужнівців.

 

 

Інформаційно-видавничий центр

• УжНУ - 80!