До 80 річчя Ужгородського національного університету і 75 річчя фізичного факультету: моя дорога до омріяної мети
.jpeg "До 80 річчя Ужгородського національного університету і 75 річчя фізичного факультету: моя дорога до омріяної мети")
Фізичний факультет за здобутками (навчально-виховний процес, науково-методична, науково-дослідна робота, а також спортивна та художня самодіяльність та ін.) належить до числа потужних підрозділів УжНУ. Факультет успішно виконує головну роль – підготовки висококваліфікованих спеціалістів середньої і вищої категорії. Для спеціалістів, які отримали освіту на фізичному факультеті УжНУ, відкриті двері найпрестижніших академічних науково-дослідних установ, провідних вишів та середніх навчальних закладів, конструкторських бюро, науково-виробничих і обчислювальних центрів, підприємств і організацій, які займаються розробкою систем передачі і захисту інформації.
Попри всі позитивні моменти, пам’ятними є ті роки, коли здійснилася віковічно мрія закарпатців – заснування університету в нашому краї. Жадоба до знань сприяла подоланню труднощів на дорозі до здобування вищої освіти.
Історії фізичного та математичного факультетів були започатковані відкриттям фізико-математичного факультету в 1950 році після заснування УжДУ в 1945 році.
Це були важкі повоєнні роки. Через низький життєвий рівень населення Закарпаття, не вистачало освітніх кадрів для народного господарства, медицини і освіти. Внаслідок незадовільної інфраструктури, автомобільний пасажирський транспорт був майже відсутнім. З метою складання вступних екзаменів на фізико-математичний факультет (відділення фізики) в 1952 році, відстань 80 км від селища Іршава, де я виріс і закінчив середню школу, подолав потягами вузькоколійної та широкої залізниць з двома пересадками (Берегово, Батьово) за шість годин. На привокзальній площі чекали пасажирів перевізники з своїми фіакрами, запряжені кіньми. Ми, четверо майбутніх абітурієнтів, з важкими валізами, заповненими харчами домашнього консервування, не без куска сала (знали на що ідемо), усілися на один із запропонованих фіакрів. Із королівським комфортом ми були доставлені до приймальної комісії, що знаходилася в приміщенні хімічного факультету. Там запропонували нам житло у фіззалі. Місце проживання представляло собою – поношений матрац, просланий на підлозі, два простирадла, ватна подушка з натягачкою. Відстань між «апартаментами» складала менше одного метра. Нестерпний гомін абітурієнтів вщухав, як правило, після півночі. Щоб стати студентом фізико-математичного факультету, потрібно було протягом трьох тижнів – з 1 по 23 серпня – скласти сім іспитів: російська мова і література, українська мова та література, математика – письмово і усно, фізика – усно. Всі екзамени складав на «добре», і зарахування відбулося 25 серпня 1952 року. Омріяна мета була досягнута.
Коли приїхав додому, після місячної розлуки, без будь-яких контактів, мене, змарнілого, зустріли батьки і старші брат та сестра, як мандрівника з далеких країн. Коли дізналися результату – радощам не було меж. Адже поміж чисельними близькими та далекими родичами – я був першим претендентом на вищу освіту.
Від задоволення рідні забули поцікавитися, ким я буду після п’яти років і в майбутньому.
Людвик Шимон,
Доктор фізико-математичних наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти УРСР,
Відмінник освіти України, лауреат
Державної премії України в галузі науки і техніки,
академік ВШУ, Соросівський професор
Інформаційно-видавничий центр
