ДІАРЕЯ після антибіотикотерапії, в тому числі у хворих на COVID-19
Аналіз лікування хворих на COVID-19 в перший рік пандемії показав, що більшість з них (біля 70%) отримували антибіотики емпірично, незважаючи на те, що менше 7% мали бактеріальні інфекції. В ході досліджень не було виявлено значної різниці в результаті перебігу хвороби з застосуванням антибіотиків і без них, що підтверджує заклики до обмеження використання антибіотиків при веденні пацієнтів з COVID-19.
Більше того, дослідження змін мікробіоти кишечника у зв'язку з порушенням імунної регуляції, показало, що мікроорганізми кишечника, ймовірно, беруть участь в модуляції запальних реакцій господаря при COVID-19. Все більше доказів того, що мікроорганізми кишечника пов'язані із запальними захворюваннями кишечника і організму в цілому, що підкреслює гостру необхідність розуміння конкретної ролі мікроорганізмів кишечника в імунній системі людини і системному запаленні.
Так відомо, що для розвитку діареї, зумовленої C. difficile, необхідно принаймні 3 складові: порушення нормальної фекальної флори, колонізація товстої кишки токсигенними штамами C. difficile і їх ріст із виробленням токсинів. Антибіотики, лікування якими може ускладнитися C. difficile-асоційованою діареєю, можна поділити на 3 групи. До групи високого ризику насамперед належать цефалоспорини, особливо другого і третього покоління, та кліндаміцин. Середнім ризик вважають при застосуванні ампіциліну і амоксициліну (вищий при поєднанні з інгібіторами бета-лактамаз), макролідів, фторхінолонів, триметоприм-сульфометоксазолу, тетрацикліну. Низьким ризик є в разі терапії пеніцилінами з антипсевдомонадною активністю, аміноглікозидами, левоміцетином, імепенемом, протигрибковими і противірусними засобами.
Навіть короткий курс одного антибіотика може супроводжуватися C. difficile-асоційованою діареєю, а при тривалому застосуванні двох і більше антибіотиків ризик зростає. Цікаво, що навіть прийом засобів, які застосовують для лікування інфекції C. difficile (метронідазолу і ванкоміцину), може спровокувати розвиток захворювання внаслідок згубного впливу на нормальну флору!
Порівняно рідко захворювання пов’язують із прийомом інгібіторів протонної помпи (колонізація може бути наслідком виживання проковтнутих вегетуючих бактерій), цитостатиків (насамперед метотрексату), гемолітично-уремічним синдромом, нирковою недостатністю, кишковою ішемією, некротизуючим ентероколітом. Вказують на зростання протягом останнього десятиліття частоти C. difficile-асоційованого ураження на тлі хвороби Крона і виразкового коліту, яке йде паралельно із зростанням загальної частоти цього захворювання. У дітей зі злоякісними захворюваннями системи крові при фатальних випадках псевдомембранозного коліту виявляли інвазію стінки кишки C. difficile.
Тому, враховуюче вищевказане, при лікуванні хворих на COVID-19 в КНП «Ужгородська районна клінічна лікарня», яка є базовою для кафедри терапії та сімейної медицини ФПОДП, намагаються максимально притримуватися клінічних протоколів і без показів не призначати антибіотики на емпіричній основі.
Підготував: Іван МИГОВИЧ
_thumb_wide.jpg)
