Декану фізичного факультету, доктору фізико-математичних наук, професору Володимиру Лазуру виповнилось 75!

Народився ювіляр 15 лютого 1950 року в с. Вонігово Тячівського району Закарпатської області. У 1967 році закінчив Буштинську середню школу, а в 1972 році - з відзнакою фізичний факультет  Ужгородського державного університету.

Наступні три роки навчався в стаціонарній аспірантурі  Ужгородського державного університету за спеціальністю «теоретична фізика». З 30 вересня 1975 року працював асистентом кафедри теоретичної фізики УжДУ, а 31 жовтня 1983 року його обирають старшим викладачем цієї ж кафедри. За час навчання в аспірантурі та подальшої роботи в університеті активно проводив науково-дослідну роботу в релятивістській квантовій теорії поля. У наукових працях цього циклу ним поставлена і успішно розв’язана проблема узагальнення аксіоматичного підходу Боголюбова-Медведєва-Поліванова на широкий клас квантово-польових теорій, які допускають неполіноміальне зростання матричних елементів в імпульсному просторі. Це дозволило включити в орбіту аксіоматичного підходу широкий клас неперенормованих взаємодій, таких, як 4-ферміонні (зокрема, слабкі) взаємодії, суттєво-нелінійні і нелокальні, та особливо інтенсивно досліджувані на Великому адронному колайдері нелінійні кіральні та калібровочно-інваріантні (типу Янга-Мілса) взаємодії.

Проведені В.Ю. Лазуром дослідження мають принципове значення з точки зору експериментальної верифікації аксіом і принципів сучасної аксіоматичної квантової теорії поля. Ним вперше доведено інтегральне представлення Йоста-Лемана-Дайсона для класу узагальнених функцій, більш ширшого, ніж шварцівський простір S’. Одержане інтегральне представлення стало ефективним інструментом дослідження аналітичних властивостей амплітуди розсіяння в рамках так званих локалізованих квантових теоріях поля. На підставі встановлених аналітичних властивостей амплітуд елементарних  процесів ним вперше в рамках згаданих теорій одержано аналог обмеження Фруассара-Мартена. В подальших працях цього циклу В.Ю. Лазуром були розгорнуті оригінальні дослідження з доведення дисперсійних співвідношень в класі неперенормованих теорій передекспоненціального зростання в p-просторі. На цьому шляху йому вдалося розв’язати проблему включення слабких взаємодій в аксіоматичний підхід Боголюбова-Медведєва-Поліванова. Перераховані вище результати наукових досліджень В.Ю. Лазура добре відомі спеціалістам з квантової теорії поля, широко цитуються та ввійшли у монографію видатних вчених Н.Н. Боголюбова, А.А. Логунова, А.И. Оксака, И.Т. Тодорова «Общие принципы квантовой теории поля», яка видана високим друком у видавництві «Наука» в 1987 році та перекладена на ряд іноземних мов. Ці дослідження склали зміст кандидатської дисертації В.Ю. Лазура «Аналітичні властивості і аксіоматичні обмеження на амплітуду розсіяння в квантовій теорії поля з неполіноміальним зростанням матричних елементів», яку він успішно захистив 20 грудня 1977 року в Інституті математики АН України (м. Київ) і здобув вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.

З 8 вересня 1983 року В.Ю. Лазур відкликаний у розпорядження Мінвузу СРСР для річного наукового стажування в Інституті фізики (м. Белград, СФРЮ), де зародилася його багаторічна плідна наукова співпраця з директором цього інституту професором Р.К. Яневим, який з 1985 року по 2005 рік очолював відділ «Атомно-молекулярних даних для проблем керованого термоядерного синтезу» Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ, Відень, Австрія). Ця співпраця дала можливість започаткувати на кафедрі теоретичної фізики Ужгородського національного університету новий напрямок дослідження елементарних процесів зіткнення важких атомних частинок. Основу розвиненої в працях В.Ю. Лазура аналітичної теорії цих процесів складає асимптотичний підхід, який дозволив з єдиних позицій описати велику сукупність одно- та двоелекронних процесів з перерозподілом, що відбуваються при зіткненнях багатозарядних іонів з атомами, молекулами та з поверхнею металу, а також при потраплянні атомних частинок у зовнішні електромагнітні поля.

З 1 вересня 1990 року В.Ю. Лазур, за направленням Мінвузу УРСР, зарахований у стаціонарну докторантуру при кафедрі квантової радіофізики Московського фізико-технічного інституту (базової науково-освітньої організації Фізичного інституту ім. П.М. Лебедєва АН СРСР). 22 жовтня 1993 року він захистив на Спеціалізованій раді Московського державного університету ім. М. Ломоносова докторську дисертацію на тему: «Одно- і двоелектронні процеси з перерозподілом в теорії іон-атомних зіткнень» і 14 січня 1994 року йому присвоєну вчений ступінь доктора фізико-математичних наук і цього ж дня переведений на посаду професора кафедри теоретичної фізики Ужгородського національного університету, а у відповідному вченому званні затверджений 30 червня 1995 року.

 24 жовтня 1995 Володимир Лазур був року обраний завідуючим кафедрою теоретичної фізики, а 17 березня 2005 року, на альтернативних засадах, обраний деканом фізичного факультету Ужгородського національного університету. За час перебування В. Ю. Лазура  на посаді декана на фізичному факультеті відкрито п’ять нових спеціальностей: «фізика ядра та фізика високих енергій», «системи технічного захисту інформації», «безпека інформаційних комунікаційних систем», «телекомунікації та радіотехніка», «біомедична інженерія».

Впродовж останніх десятиліть В.Ю. Лазур, разом зі своїми учнями та колегами, проводив наукові дослідження за трьома основними напрямками: 1) квантова теорія поля: аксіоматична квантова теорія поля, квантова електродинаміка (КЕД), квантова хромодинаміка (КХД); 2) фізика атомних зіткнень: резонансні явища при розсіянні електронів на атомах та іонах,  одно- та двоелектронні процеси з перерозподілом при взаємодії багатозарядних іонів з атомами, молекулами та поверхнею металу; 3) дослідження малочастинкових систем: кваркова структура мезонів та двічіважких баріонів, спектроскопія автоіонізаційних станів. Наукова робота В.Ю. Лазура за вказаними вище напрямками здійснювалася у формі дослідницьких контрактів (Contr. No 8843/RB) з Міжнародним агенством з атомної енергії (МАГАТЕ, Відень, Австрія) по проекту "Дослідження елементарних процесів у плазмі ядерного походження".

Впродовж наступних років професор В. Лазур, разом із вченими 9-ти дослідницьких груп з Англії, Франція, Бельгії, Німеччини, Росії і Грузії,  проводив наукові дослідження в рамках колективних Грантів від Міжнародної асоціації "INTAS" (Бельгія): Ref. No: 94-4698 -  "Фундаментальні проблеми фізики іон-іонних взаємодій" та Ref. No. 99-01326 - ”Фемтосекундні зіткнювальні та радіаційні явища в атомних системах, що взаємодіють з іонними пучками та інтенсивними лазерними імпульсами”. Під його керівництвом виконано 12 держбюджетних науково-дослідних контрактів з Міністерством освіти і науки України за наступними темами:

1. 1997 – 1999 н.р. ДБ-325 - “Фундаментальні проблеми фізики іон-атомних та іон-іонних взаємодій: одно- і двоелектронні процеси з перерозподілом у непружних зіткненнях ”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
2. 2000 – 2002 н.р. ДБ-422 - “Одно- та двоелектронні процеси з перерозподілом в теорії іон-атомних та іон-іонних зіткненнях”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
3. 2003 – 2005 н.р. ДБ-521 - “Аналітична теорія процесів з перерозподілом у непружних зіткненнях атомних частинок”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
4. 2006 – 2008 н. р ДБ-614 – “Асимптотичні моделі багатоцентрових систем у фізиці елементарних взаємодій”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
5. 2009 – 2011 н. р ДБ-714. “Релятивістська версія асимптотичної теорії процесів з перерозподілом при повільних іон-іонних та іон-атомних зіткненнях”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
6. 2012 – 2014 н. р. ДБ-806 – “Релятивіські та квантово-електродинамічні ефекти при взаємодії багатозарядних іонів з важкими атомами та з постійними електричним і магнітним полями”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
7. 2014 – 2017 н.р. ДБ-846“Експериментальні та теоретичні проблеми взаємодії електронів та гамма квантів з молекулами, атомами та атомними ядрами”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
8. 2014 – 2017 н.р. ДБ-847 “Інтегральні рівняння Додда-Грейдера в теорії одно- та двоелектронних процесів з перерозподілом у високоенергетичних іон-атомних зіткненнях”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
9. 2014 – 2017 н.р. ДБ-858K “Симетрійні та аналітичні властивості деформованих нелінійних моделей квантових систем та задач атомної і адронної фізики”, (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
10. 2018 – 2020 н.р. ДБ-880 «Теорія R-матриці і точні чисельні розрахунки елементарних процесів зіткнення електронів і фотонів зі складними атомами», (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
11. 2019 – 2021 н.р. ДБ-893 «Багатоелектронні іон-молекулярні процеси з перерозподілом у лабораторній та астрофізичній плазмі», (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).
12. 2022 – 2024 н.р. ДБ-912 «Елементарні процеси взаємодії повільних електронів та фотонів з багатоелектронними атомами, що мають відкриті p- і d-оболонки», (науковий керівник проф. Лазур В.Ю.).

 Результати фундаментальних досліджень В.Ю. Лазура, особливо великий масив даних про ефективні перерізи процесів розсіяння, знайшли широке застосування в суміжних галузях науки, увійшли у відомі міжнародні бази даних з атомних і молекулярних констант. У 1997 році професор В. Лазур призначений консультантом Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) від України з проблем керованого термоядерного синтезу.

Він бере активну участь у міжнародних конференціях та наукових форумах, зокрема був членом програмного комітету 8-ої Міжнародної конференції «Неевклідова геометрія в сучасній фізиці і математиці» (2012 р.) та міжнародної наради «Енергія і трансмутація – RAW-2014». З 2000 року і по сьогодні є постійним учасником і членом програмного комітету щорічних Міжнародних конференцій з теоретичної фізики «Small Triangle Meeting», які організовують Інститут експериментальної фізики Словацької АН (Словаччина) та кафедра теоретичної фізики Ужгородського національного університету (Україна).

Професор В. Лазур є рецензентом у провідних вітчизняних журналах («Український Фізичний Журнал», «Журнал Фізичних Досліджень») та у журналах, що індексуються  у наукометричних базах даних Scopus та Web of Science Core Сollection: Journal of Physics A: Mathematical and Theoretical; Journal of Physics B: Atomic, Molecular and Optical Physics; Journal of Mathematical Chemistry; International Journal of Modern Physics B: Condensed Matter Physics, Statistical Physics, Atomic, Molecular and Optical Physics; Plasma Sources Science and Technology. В.Ю. Лазур є членом редакційної колегії «Наукового віснику Ужгородського національного університету. Серія: Фізика».   

З 2010 по 2024 роки  В. Лазур постійний член секції Наукової ради МОН України за фаховими напрямами «Загальна фізика» і «Ядерна фізика, радіофізика  та астрономія».

Він є членом спеціалізованої вченої ради Д 61.051.01 при ДВНЗ «Ужгородський національний університет» із захисту докторських та кандидатських дисертацій. Під його науковим керівництвом захищено 9 кандидатських дисертацій (Горват П.П., Сабов О.В., Рейтій О.К., Хома М.В., Рубіш В.В., Карбованець О.М., Нодь Є.А., Хмара В.М., Гедеон С.В.). Четверо його учнів (Рейтій О.К., Рубіш В.В., Карбованець О.М., Рейтій В.К.) виграли в 2011 році Грант Президента України.

  Професор В. Лазур є автором 25 навчально-методичних посібників та чотирьох монографій, одна з яких видана під грифом Міністерства освіти і науки України: Лендьел В. И., Лазур В. Ю., Карбованец М. И., Янев Р. К. Введение в теорию атомных столкновений. // Львов: Изд-во „Выща школа”, при Львов. Гос. Универ. 1989, 192 с. Ще одна колективна монографія В. Ю. Лазура видана в міжнародному видавництві Academic Press (USA) в 2013 році: Theory of Heavy Ion Collision Physics in Hadron Therapy (editor Dz. Belkic). В. Ю. Лазур є автором близько 350 наукових праць, опублікованих у провідних вітчизняних та міжнародних наукових журналах (Phys. Rev., J. Phys. A, J. Phys. B, Z. f. Phys. A., Phys. Scripta, Journ. Nonlin. Math. Phys., Advances in Quantum Chemistry, ТМФ, ЭЧАЯ, ЖЭТФ і т. д.), 90 з яких входять до світових науково-метричних баз даних (SCOPUS, Web of Science) з високим імпакт-фактором та індексом Гірша Н=10.

Він брав безпосередню участь у формуванні та створенні 12 тому Енциклопедії Сучасної України, зокрема ним написані два розділи «Квантова теорія поля» та «Квантова хромодинаміка» (Енциклопедія Сучасної України. – Т.12. – Київ: Наукове товариство ім. Шевченка; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013р.).

У 1998 році В.Ю. Лазур став лауреатом Міжнародної науково-освітньої програми для вчених та викладачів, а у 2007 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений професор УжНУ». Його наукові здобутки в області фундаментальних і прикладних досліджень та підготовці кадрів високої кваліфікації вивели його в число провідних вчених України, що підтверджується почесними грамотами та подяками. За багаторічну плідну працю із забезпечення організації і координації науково-дослідницької діяльності відзначений подякою Президії Національної академії наук України (від 10 грудня 2014 р.). Крім того, за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів та плідну науково-педагогічну діяльність нагороджений грамотою (2010 р.) та подякою (2015 р.) Міністерства освіти і науки України. За вагомий внесок у реалізацію державної політики в галузі науки та освіти нагороджений у 2000, 2010, 2011 роках Почесними грамотами Закарпатської обласної ради.

За видатні наукові досягнення, які отримали міжнародне визнання та за підготовку висококваліфікованих наукових кадрів, Володимиру Юрійовичу Лазуру Указом Президента України (№533/206 від 1 грудня 2016 року) присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».   

Науково-педагогічний колектив та студенти фізичного факультету, його випускники кількох поколінь, сердечно вітають шановного Володимира Юрійовича з 75-річчям від дня народження і зичать багато років творчої і плідної наукової та освітньої праці! Зроси і води!

• Фізичний факультет