Анти-VEGF терапія: сучасна фармакохірургія захворювань макулярної ділянки
Вікова макулярна дегенерація (ВМД) – хронічне прогресуюче захворювання, яким найчастіше страждають люди після 50 років, і за якого уражається центральна ділянка сітківки (макула).
В пацієнтів із ВМД погіршується центральний зір, периферичний зір не змінюється. В економічно розвинутих країнах світу ВМД, як причина слабкозорості, займає третє місце в структурі очної патології після глаукоми та діабетичної ретинопатії.У подальших десятиліттях очікується зростання рівня захворюваності на ВМД у зв’язку зі збільшенням тривалості життя та старінням популяції.
Сьогодні 1 із 4 європейців віком понад 60 років хворіє на ВМД. Враховуючи поширеність захворювання та дані статистики, йдеться про 34 млн. хворих із ВМД у Європі. Вчені оцінюють, що до 2050 р. поширеність цього захворювання зросте на 20%. Значне зниження зору, спричинене пізньою стадією ВМД (неоваскулярною ексудативною ВМД), суттєво погіршує якість життя та функціональні можливості пацієнта. Порушення зору обмежує здатність безпечно керувати автомобілем і пов'язане з підвищенням частоти падінь та переломів стегна. Збільшення поширеності ВМД у майбутньому може стати серйозним медичним і соціально-економічним викликом для країн Європи.
Революційним напрямком в лікуванні неоваскулярної (ексудативної) ВМД (нВМД) є антиангіогенна терапія, що направлена на блокаду факторов росту новоутворених судин (VEGF).
VEGF (ендотеліальний фактор росту судин) - це білок, який стимулює утворення нових кровоносних судин, коли тканини перебувають у стані кисневого голодування(гіпоксії) з метою покращення їх живлення. При нВМД в тканинах сітківки виникає кисневе голодування . При цьому її клітини починають виділяти речовини, які приводять до збільшення проникності стінок судин, росту нових патологічних судин. Рідина, яку виділяють судини, проникає в шари сітківки приводячи до її набряку. При довготривалому набряку клітини сітківки гинуть, що приводить до погіршення гостроти зору та, в кінцевому результаті, центральної сліпоти. Анти- VEGF препарати блокують утворення ендотеліального фактору росту судин, уповільнюючи ріст судин в оці.
На сьогоднішній день так звана «анти-VEGF терапія» повністю змінила підхід до лікування ВМД, забезпечила збереження зору і покращила якість життя мільйонів пацієнтів у всьому світі. Анти- VEGF терапія може не тільки зменшити прогресування ВМД, але в деяких випадках навіть дозволяє покращити зір. Лікування ефективне, але тільки в тих випадках, коли воно проведено до утворення рубцевої тканини і до незворотної втрати зору. Лікування має бути розпочате якнайшвидше при встановленні наявності неоваскуляризації. Анти-VEGF препарати вводять всередину ока шляхом інтравітреальних ін’єкцій. На даний час для використання в офтальмології зареєстровано три анти-VEGF препарати: ранібізумаб «ЛЮЦЕНТІС», афліберсепт «АЙЛІЯ» та бролуцизумаб «ВІЗКЬЮ». Пошук нових молекул лише набирає обертів.
Такий сучасний вид фармакотерапії доступний для жителів Закарпатської області та широко використовується в роботі офтальмологів-викладачів факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки УжНУ. В зв’язку з високою ефективністю в лікуванні нВМД анти-VEGF терапія зайняла лідируючі позиції. Все більше і більше людей користуються цією можливістю, тим самим підвищують свої зорові функції та покращують якість життя в цілому.
_thumb_wide.jpg)
