Історія, виписана «зморшками» понад півстолітнього диплома
Яким 51 рік тому був диплом, що «вивів» випускника альма-матер на професійну ниву? В УжНУ, який цього року святкує 70, вдалося віднайти документ про вищу освіту, котрий видали в університеті 1964 р.
Угорі на темно-синій палітурці красується серп і молот. Під символами Радянського Союзу великими літерами викарбувано слово «ДИПЛОМ». Перераховані елементи вибиті на титульній сторінці конгревним тисненням. Сучасний документ про вищу освіту зберіг деякі традиції в плані дизайну: тільки замість комуністичних символів — тризуб, надпис «Україна» нашою та англійською мовами, а нижче зазначено ступінь, який здобув випускник.
На розвороті диплома, виданого в 1964 р., зліва розміщено інформацію про випускника українською, праворуч — те саме, але російською: указано прізвище, ім’я, по батькові, рік вступу до вишу, спеціальність, присвоєну рішенням Державної екзаменаційної комісії кваліфікацію, крім того, дату видачі, відповідні підписи, номер. Угорі — штамп: «Нагрудный знак выдан»… Виявляється, такі нагороди отримували разом із документом про вищу освіту, відповідно до Наказу № 123 від 8 квітня 1961 року Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР «О введении нагрудных академических знаков для окончивших советские высшие учебные заведения». Значно відрізнялася й печатка ВНЗ: тоді це були серп і молот, прикрашені колоссям пшениці й уписані в коло із грифом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, а рядком нижче — «Ужгородський державний університет» (усі три слова великими літерами).
Узагалі 1964-й рік виявився знаковим для альма-матер: саме тоді створили чоловічу капелу «Боян», збудували спортивно-оздоровчий комплекс «Скалка». А в Радянському Союзі в цей час запрацював нафтопровід «Дружба», С.Параджанов завершив роботу над «Тінями забутих предків» (співавтором стрічки, як відомо, був Іван Чендей — також випускник Ужгородського університету), у Токіо севастопольська школярка здобула перше «золото» із плавання для СРСР, із посади першого секретаря ЦК КПРС звільнили М.Хрущова, до влади прийшов Л.Брежнєв… Справді, визначних подій трапилося чимало. І на фоні різних відтінків долі УжДУ творив свою історію: відкривав нові підрозділи, удосконалював старі, формував наукові школи, які згодом стали потужними.
Приємно тримати в руках архівний диплом, який «прожив» понад півстоліття, «вийшов» зі стін рідної альма-матер… Здається, так зменшується відстань до минулого вишу. А палітурка, вигляд диплома загалом мовби самі за себе говорять, що вже не одна зморшка встигла з’явитися на «обличчі» документа про вищу освіту. Диплом, як і людина, «старіє» швидко, погіршується якість аркушів, зате знання та історія — категорії вічні…
Мирослава Гараздій, газета "Погляд"
