Викладачі ФІМВу здобули кубок і золоті медалі шахових університетських змагань
Співробітники та студенти факультету історії та міжнародних відносин з величезними надіями нестерпно чекали 27 лютого, коли в боротьбу викладацької спартакіади нарешті включилися шахісти. Оспівана в піснях і увічнена кінематографом давня інтелектуальна гра будоражить серця всіх активних людей. Це життя в житті, передане через призму боротьби біло-чорних фігур: короля з королевою, близьких до них офіцерів-слонів, коней, тур та цілої армії пішаків. Сподівання на успіх у фімвівців були не безпідставними – високий рейтинг і довжелезна лава запасних у цьому виді змагань гарантували гравцям як мінімум високе місце і комплект медалей. Пошепки висловлювали мрії і про поповнення колекції факультетських шахових нагород черговим трофеєм, якого так не вистачало біля трьох аналогів попередніх років. Чи зможе перетворитися вітринне шахове кубкове тріо на кубковий квартет? – основне питання спортивних перегонів 2019 року.
Колектив наших атлетів-шахістів давно вже називали «феноменом гуманітаріїв». Про його невипадковість свідчило те, що в попередні роки команда ніколи не йшла до своїх здобутків одним стабільним складом. Юрій Ісак, Ярослав Андрусяк, Володимир Мойжес, Михайло Петрович Тиводар та Павло Худіш в різні періоди формували мінливі конфігурації факультетської викладацької шахової трійки. При цьому незмінним лишалося одне – високий результат! Надовго запам’яталися напружені протистояння з математиками, медиками, юристами, економістами, інформаційними технологами, хіміками та фізиками. В останні роки з організацією потужної шахової команди факультету інформаційних технологій на чолі з Олександром Володимировичем Міцою завжди адреналінове протистояння айтішніків з нашими спортсменами перетворилося на класичне дербі. Вириваючи в доброму розумінні слова кубки з рук один в одного вони щороку писали інтригуючу історію шахових битв сучасності.
З боку автора цих рядків було б несправедливим ще раз окремо не згадати Михайла Петровича Тиводара, який своїм досвідом і блискавичною грою вселяв впевненість у всю нашу команду. Після відходу цієї великої людини у вічність шахова спільнота факультету була обезкровлена і спантеличена. Стабільність, укорінена твердістю характеру професора, здавалося ніколи не повернеться до групи шахістів. Важко грати без надійного бійця, який як славетний Робін Гуд забирав у багатих суперників на третіх дошках все, що міг і педантично складав завойовані купки фігурних багатств біля себе. Нажаль, час назад не повернеш, стрілка годинника рухається тільки вперед і тягне нас за собою, залишаючи про минуле лише спогади.
В таких умовах було прийняте рішення про омолодження складу колективу, що і привело до «Буревісника» факультетську молодь. По максимуму оптимізована команда у цьому році мала сісти за шахові дошки університетського спорткомплексу у наступній варіації: незмінний капітан Юрій Ісак, міцний турнірний боєць Ярослав Андрусяк і прославлений колишніми перемогами серед студентів аспірант Мирослав Ігнатоля. При такому переформатуванні ця таємнича спільнота знов перетворилася на міцний кулак і стала претендентом на нагороди найвищого ґатунку. Але у добру справу втрутився плут під назвою вірусна інфекція і він вирвав зашкалюючими показниками температури одного з гравців нашого тіму. Години нервувань і нарад дозволили ще раз оновити команду і вона знов підхопила бойовий прапор факультету в боротьбі за найвищі нагороди.
За шаховою дошкою Мирослава Ігнатолю замінив Юрій Офіцинський. Він приєднався до аксакалів команди Юрія Ісака та Ярослава Андрусяка і перегони за престижні підсумкові місця почалися з нуля. Нестандартні дебюти ставили наших суперників у незручне становище, використання хитрого французького захисту і авантюрного гамбіту Морра приносили перемогу за перемогою. Накопичення балів з туру в тур нагадувало наростання снігового кому з незначними осічками: заробили 2 з досвідченими юристами, додали максимум з хіміками, у вирішальній битві з айтішніками здобули ще два важливі бали, чергова максимальна трьоха з міжнародними економічними відносинами. За один раунд до кінця табло висвітлило переможців турніру – факультет історії та міжнародних відносин!Гарний настрій закріпили поділеними в напруженій боротьбі з медиками в останньому турі балами і після кількахвилинного очікування відчули вагу золотих медалей на своїх шиях, грамот в руках і побачили блиск спеціалізованого кубку, який перейшов від Василя Михайловича Шароді транзитом через наших гравців до факультетської вітрини трофеїв, де його вже зачекалися три шахових друга.
Більше ніж блиску нагород наші гравці раділи сяйву в очах вболівальників, кількість яких у команди зростає як тісто на дріжджах. В цей раз до армії підтримки долучилися Михайло Шелемба, Надія Керецман, Віктор Барзак, Ярослав Шелемба, Ігор Прохненко.
Ще раз вітаємо переможців і нагадуємо, що рівно через тиждень, 6 березня, вщент заповнений фан-сектор факультету історії та міжнародних відносин буде шанувати спритність наших пінпонгерів – майстрів настільного тенісу.
Доцент кафедри археології, етнології та культурології Ігор Прохненко
