Що треба знати про жовчно-кам′яну хворобу
Жовчнокам’яна хвороба — це захворювання гепатобіліарної системи обмінного характеру, що проявляється утворенням конкрементів у жовчному міхурі (холецистолітіаз), у загальній жовчній протоці (холедохолітіаз) і рідше — в печінкових жовчних ходах (внутрішньопечінковий холелітіаз). Це захворюванням відзначають у близько 10% населення світу.
1. Яка причина жовчно-кам′яної хвороби (ЖКХ). Чому у одної людини утворюються камні (конкременти) у жовчному міхурові, а у другої – ні?
Основна причина – порушення обміну речовин у людському організмі. Цей процес в більшій чи меншій мірі відбувається у кожної людини, але реалізується вже індивідуально. У одних людей відкладаються солі в суглобах або хребті, у других – формуються атеросклеротичні бляшки в судинах серця і головного мозку, у третіх – камні у нирках, у четвертих – камні у жовчному міхурі.
2. Чи може людина якимось чином запобігти цьому процесу ?
Багато людей мають підвищену схильність до жовчного каменеутворення. Має також значення віковий і гендерний аспект ЖКХ: значно переважають жінки та люди старших вікових груп. Профілактика – це зменшення чинників ризику, які сприяють виникненню конкрементів, і на них людина може вплинути корекцією свого образу життя. Вживання жирної, гострої, копченої їжі; малорухомий образ життя – це ті фактори, які найбільше сприяють каменеутворенню у жовчній системі.
3. Невже лише операція залишається єдиним повноцінним і радикальним методом лікування ЖКХ ?
На жаль, так. Незважаючи на прогрес у медицині загалом, жовчно-кам′яна хвороба залишається хірургічною проблемою, якою займаються хірурги. На сучасному етапі певної популярності у лікарів і пацієнтів набули холелітики (хенофальк, урсофальк, та їхні аналоги), які розріджують жовчь. Але вважати їх альтернативою операції об′єктивно, нема підстав. По-перше, ці препарати призначаються «всліпу», тобто без гарантії ефективності (результативності). По-друге, курс лікування має тривати до 2 років регулярного, кождоденного прийому. По-третє, доказово довелена ефективність становить до 15% (тобто лише у кожного десятого пацієнта після 2-річного прийому преперата можливе повне розчинення коннкрементів). І, останнє, у більшості пацієнтів протягом наступних років конкременти утворюються знову. Тому що холелітики не впливають на обмін речовин, а мають здатність розріджувати жовч і таким чином дещо уповільнювати процес каменеутворення.
4. Так в чому ж полягає прогрес у лікуванні жовчно-кам′яної хвороби (ЖКХ) ?
У тому, що операції стали виконуватися менш травматичним лапароскопічним методом, який значно облегшує і прискорює післяопераційне одужання. 3–4 мікророзрізи, через які здійснюється операція, визивають мінімальні болі після операції (іноді достатньо 3–5 ін′єкцій знеболювальних), дозволяють пацієнту вставати з ліжка уже в день операції, а виписуватися із стаціонара на 2 – 4 день. Через 2- 3 тижні людина стає працездатною. Відносні обмеження якості життя, втім вони вкладуються в поняття здорового образу життя, стосуються виключення з раціона жирної, гострої, копченої їжі (принаймні на півроку).
5. Чи завжди вдається здійснити операцію лапароскопічним методом?
Якщо людина звернулася вчасно, у так званому «холодному» періоді, тобто без гострого запалення у жовчному міхурі, то у 90 – 95% операцію можно здійснити лапароскопічно. Звідси практичний і прагматичний висновок: в інтересах власного здоров′я не варто дочекатися приступа гострого холецистита і екстреної операції. З усіх міркувань правильніше психологічно налаштуватися і прийти на планову лапароскопічну холецистектомію.
6. Під час операції видаляється жовчний міхур разом з конкрементами, чи міхур залишається, а видаляються лише камні з нього ?
Лапароскопічна холецистектомія – це єдина, стандартизована операція у всьому світі, яка полягає у видаленні жовчного міхура разом з конкрементами. Тому що, якщо міхур залишити, то каміння в ньому виникнуть знову протягом певного часу.
