Жінка в науці

Ім’я заслуженого діяча науки та техніки України, відомого фітотерапевта, професора Ужгородського національного університету, першої жінки – доктора медичних наук Закарпаття Оксани Миколаївни Ганич назавжди вписане в історію медицини. Вона першою запровадила в широку лікарську практику розвантажувальну дієтотерапію – лікування голодом, поширила епідеміологічне обстеження передракових станів органів травлення і протягом двадцяти років керувала Науково-дослідним інститутом фітотерапії.

Любов до рідної землі  привита з дитинства

Пані Оксана народилася 16 квітня 1932 року в с. Вишні Ремети Берегівського району в родині вчителів. Батько — Микола Мандзюк був послом Сойму Карпатської України, мати — Ганна, займалася соціальною опікою. Жінка згадує, що у віці семи років стала свідком історичного моменту: «Мені доля подарувала разом з батьками бути на засіданні Сойму Карпатської України, на якому батько, як посол, обирав президента та голосував за незалежність».

У школу дівчинка почала ходити під час вимушеної еміграції у Празі. Через  деякий час родина повернулася на Закарпаття, і по приїзді Оксана вчилася в середній школі №1, потім – в Ужгородській жіночій школі №2, яку закінчила з золотою медаллю, єдина з трьох випускних класів. «Тоді медалями не розкидалися наліво і направо, - згадує нині Оксана Миколаївна. – А я з дитячих літ хотіла стати медиком. Інших мрій у мене не було. І без екзаменів була прийнята на медичний факультет Ужгородського університету».

Наука – це пристрасть усього життя

Перші кроки в науці Оксана Миколаївна почала робити ще на третьому курсі університету під впливом професорів Василя Слишка та Олександра Фединця. «У той період на Закарпатті лютувала епідемія зоба, якою були уражені тисячі краян, особливо в гірських районах. У період літніх канікул ми, студенти, були помічниками викладачів медичного факультету в проведенні  масових обстежень населення. На тих літніх канікулах обходили села Воловеччини, Міжгірщини та Великоберезнянщини», - розповідає пані Оксана.

Також  жінка згадує, що навчаючись на п'ятому-шостому курсах, активно долучалась до вивчення поширеності гіпертонічної хвороби серед робітників фанерно-мебельного комбінату (ФМК) в Ужгороді. Опісля проведення профілактичних заходів частота прояву зобу та гіпертензії значно зменшилася.

Медичний факультет закінчила у 1955 році з червоним дипломом. А опісля закінчення вишу молодій дівчині запропонували роботу в гірському Синевирі. Пані Оксана і нині згадує, що ця місцевість здавалася Богом забутою. Ні доріг, ні електрики, ні нормального телефонного зв’язку. А місце її направлення лікарнею взагалі важко було назвати – одна кімната, друга - і вся розкіш. Однак, ці дві кімнати розрахованих на двадцять п’ять ліжок, повинні були забезпечувати обслуговування понад десять тисяч жителів Синевирської долини.

Закінчивши медфак удосконалювала набуті знання, як у дільничній Синевирській, так і районній Міжгірській лікарнях. Дорісши там до посад завідувача терапевтичного відділення та районного терапевта, далі продовжила свою професійну  діяльність на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб УжДУ. 

У стінах рідного вишу

В університеті Оксана Миколаївна почала працювати у 1960 році. Жінка пройшла шлях від асистента до доцента і професора. Працюючи тут, достроково захистила кандидатську дисертацію на тему «Практичне значення визначення уропепсину в умовах клініки та санаторію». У цих дослідженнях жінці допомагав професор Мирон Туркельтауб, який запропонував попрацювати над проблемою визначення кислотності й ферментів шлункового соку через сечу. Оксана Ганич успішно справилася з цим, таким чином полегшивши страждання хворим, які не можуть ковтнути зонд.

А менш ніж за десять років Оксана Миколаївна захистила докторську дисертацію по передракових станах шлунка. Перед науковцем стояло непросте завдання: виділити ті форми гастриту, на основі яких частіше з’являється рак. Дослідниця вперше у медичній практиці колишнього Радянського Союзу проводила електронну мікроскопію слизової оболонки шлунку, що тоді можна було здійснити тільки за межами СРСР і обстежила тисячі хворих.

З результатами своєї роботи Оксана Миколаївна, на рівні з іменитими та фаховими науковцями, виступала у Ризі, на всесоюзній конференції «Попередження ракових захворювань», де і захистила свою докторську дисертацію. Перша жінка на Закарпатті, яка стала вченим доктором наук, у віці всього тридцяти дев’яти років.

 Насичену наукову діяльність Оксана Миколаївна поєднувала з мистецькою роботою - керувала хором медичного факультету. На прохання ректора професора Дмитра Чепура організувала хорову капелу на медичному факультеті, якою керувала з початку 1960. до 1986 року коли сталася Чорнобильська катастрофа.  

«Я зрозуміла, що допомогти потерпілому населенню - моє першочергове завдання…»

Оксана Миколаївна розповідає, що потрапила в зону Чорнобиля через місяць після трагедії. Одразу почала працювати не покладаючи рук. Для досліджень було обрано корінь кульбаби лікарської, який вбирає в себе різноманітні шкідливі речовини. Так, після усіх досліджень та перевірок був створений дезінтоксикаційний фіточай «Карпати». «Я зрозуміла, що допомогти потерпілому населенню - моє першочергове завдання. Треба негайно попередити можливі ускладнення від наслідків впливу радіації. Переконалась, що в оздоровленні населення при цьому можуть зіграти основну роль не медикаментозні засоби, а використання природних факторів», - розповідає Оксана Миколаївна.

Результати вживання цього фіточаю виправдали свої сподівання. Він виводив з організму накопичені радіонукліди та інші токсичні речовини. За деякий час формулу фіточаю  вдалося запровадити у виробничу практику завдяки Словацькій компанії.

НДІ фітотерапії  УжНУ

Вагомим здобутком Оксани Миколаївни є створення Науково-дослідного інституту фітотерапії, що успішно функціонує вже понад 20  років. Його створення обумовлене виконанням державних науково-технічних програм: «Українська державна програма ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи», «Створення, вивчення та впровадження в практику охорони здоров’я нових високоефективних лікарських засобів», «Нові фізико-технічні методи діагностики та корекції порушень діяльності організму на клітинному та субклітинному рівнях», «Дослідження патофізіології променевого ураження шлунково-кишкового тракту та розробка профілактичних і лікувальних антипроменевих засобів». Інститутом фітотерапії всебічно вивчено та апробовано понад 100 екологічно чистих лікарських рослин Закарпаття. «НДІ провів фундаментальні дослідження з вивчення ендоекології та гомеостазу людини, розробив фіточаї «Карпатський», «Ехінофіт», «Кратефіт», «Фітохрусти», «Фітодраже», «Фітосорб», «Цуофітосорб», спиртову настоянку «Ехінофіт» тощо, - розповідає пані Оксана. – Методики лікування, фітопрепарати та фітопродукти впроваджені в клінічну практику і дають прекрасні результати».

До тридцятої річниці Чорнобильської катастрофи розроблений фітозбір “Оздоровчий”, який з ефективністю використовувався для підтримки стану здоров’я ліквідаторів аварії на ЧАЕС як умовах стаціонару, так і поліклініки. При обстеженні учнів навіть молодших класів виявлено як йодну недостатність, так і фактори ризику остеопорозу. У зв'язку з цим розроблена програма оздоровлення дітей, що вимагає конкретної допомоги зі сторони держави.

Неймовірні «скарби» Оксани Ганич

Розповідаючи про Оксану Миколаївну варто згадати й про те, що вона є засновницею відомої в Україні та за її межами наукової школи гастроентерологів. Багато років керувала лікувальною роботою клініки Закарпатського гастроентерологічного диспансеру і була консультантом санаторно-курортної та медичної служби Закарпаття.

Виступала пані Оксана з науковими доповідями ледь не по всьому світу. Вчені України, Росії, Грузії, Чехії, Словаччини, Німеччини, Канади захоплювалися роботою закарпатського науковця. Серед її досягнень - новаторські розробки ефективних методів діагностики та лікування захворювань органів травлення.

Оксана Миколаївна десять років поспіль керувала координаційним центром країн РЕВ із проблеми "Епідеміологія передпухлинних захворювань органів травлення", була членом проблемної комісії АН СРСР із питань профілактики раку та передракових станів. Почесний член Наукового товариства гастроентерологів Академії Наук Чехії. Очолювала обласну організацію «Союз Українок Закарпаття», обрана «Почесним членом «Союзу Українок». А з 1996 року є членом координаційної ради Закарпатської обласної державної адміністрації з питань жінок, сім'ї та молоді.

У червні 2000 року Президент України за вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток Закарпатської області нагородив Оксану Миколаївну орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Також указом Президента України нагороджена  почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України».

За особливі заслуги в розбудові національної освіти і науки, утвердження високого міжнародного авторитету університету та плідну культурно-просвітницьку діяльність Вчена рада УжНУ присвоїла Оксані Ганич почесне звання «Залужений професор УжНУ». За плідну наукову співпрацю з вченими Словаччини нагороджена золотою медаллю, комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я спільно з НАМН України нагороджена дипломом та медаллю «За охорону здоров’я нації». Серед здобутків Оксани Миколаївни відзнака «За гуманізм» («Союз Чорнобиль Україна»), медаль «За трудову доблесть», «Ветеран праці», а також номінація «Золотої книги України». Серед відзнак - Почесні грамоти Міністерства освіти і науки, обласної держадміністрації та обласної ради.

Нині Оксана Ганич більше часу присвячує собі та рідним. Її поважний вік – 85 років – дається взнаки, і трохи підводить здоров’я. Однак жінка не втрачає свого запалу та енергії, і не покидає улюбленої справи. Вона переконана, що у  науково-практичній перспективі на порядок денний має стати діагностична і лікувальна нанофітомедицина, раціональне використання унікального біопотенціалу мінеральної та питної води. Ми повинні користуватися тим, що дає нам природа Закарпаття, і перетворювати її ресурси в благо нашого здоров’я.

Вероніка Кобаль,

Прес-служба УжНУ

• Наука