«Минуле Ужгорода»: в УжНУ відбулася відкрита лекція історика, археолога Йосипа Кобаля
Скільки ж все таки років Ужгороду, яке походження його сучасної та історичної назви, та чому місто ще з часів Середньовіччя та Нового часу розвивалося як освітній центр – відповіді на ці та багато інших питань дізналися присутні на відкритій лекції «Минуле Ужгорода» знаного археолога, краєзнавця Йосипа Кобаля. Лекція відбулася в читальній залі Наукової бібліотеки УжНУ, організував подію Волонтеріат УжНУ за фінансової підтримки Карпатського фонду та організації COFRA.
Йосип Кобаль на початку лекції розповів, що торкатиметься передусім культурної історії Ужгорода, становлення в місті освіти, культурного середовища та його інституцій. Щодо питання сучасної назви міста, то вона вперше з’являється під час революції в Австрійській імперії у 1848-49 роках, і потім була закріплена за часів Чехословаччини та замінила замінила історичну назву Унгвар.
Торкаючись питання часу заснування міста, історик зазначив, що офіційна дата 1129 років існування (з кінця ІХ століття) є умовною і ймовірно не відповідає історичній дійсності. Якщо спиратися на дані археологічних досліджень, то вже на прикінці X – XI століття на Замковій горі в Ужгороді є археологічні матеріали, що показують розташування тут поселення, яке пов’язане з нашим містом. Стосовно ж писемних джерел, перша письмова згадка про Ужгород була зафіксована арабським географом Аль Ідрісі у 1154 році. Він зафіксував місто Ужгород на своїй карті світу, де вказав, що Ужгород - це велике місто на кордоні з Польщею.
Далі, як зазначив Йосип Кобаль, подальша історія Ужгорода вже пов’язана із власне автентичними писемними джерелами, зокрема, угорськими. Це період часу з XIII століття, тоді в Ужгороді вперше згадують церкву. Значні зміни в Ужгороді відбулися у ХIV столітті, коли новий король, за походженням із Італії, Карл-Роберт віддав місто впливовій родині Другетів, яка мала неабиякий вплив на політику тогочасного Угорського королівства.
З 1328 року їм передали Ужанську домінію, в тому числі й тодішній Ужгород. У той час його містом не називали. В офіційних документах фігурує латинський термін villa – у значенні «село». Дійсно, на той час в Ужгороді проживало лише кількасот людей. Йосип Кобаль розповів: «Слід відзначити, що Другети активно розвивали місто, у 1384 році вони добилися від Папи Римського заснування Павлікіанського монастиря. Туди вони поселили монахів, дали їм землю, у засновчій грамоті, до речі, вперше згадані виноградники та виноградарство в Ужгороді. Із 1399 року збереглася цікава грамота, в якій згадується бібіліотека при монастирі. Сам документ - це справа, в якій вимагають повернути книгу, яку взяли із Павліканського монастиря. Таким чином історію бібліотечної справи в Ужгороді варто вести із цього часу. Якщо ми глянемо на тогочасні міста, чи на території сучасної України, чи Угорщини – то поява у місті бібліотеки було явищем не поширеним, а навіть навпаки, рідкісним» - наголосив Йосип Кобаль. Другети від угорського короля Сигізмунда добилися про проведення тижневого, а потім – щорічного ярмарку. Це спричинило значний економічний підйом міста та розвиток товарно-грошових відносин в регіоні. Тому в 15 столітті Ужгород вже містечко – oppidum.
У 1640 рік Януш Другет переносить єзуїтську колегію разом із гімназією із Гуменного (зараз Словаччина) до Ужгорода. Це перший середній навчальний заклад на території сучасного Закарпаття. «З того часу Ужгород починає суттєво відрізнятися від інших міст краю, адже в ньому працювала шестикласна гімназія. Її будівля знаходилася там, де зараз є парк перед єпископською резиденцією. В ній була бібліотека, і вона збережена до сьогоднішнього дня. Вона знаходиться в єпископській резиденції, але належить Ужгородському національному університетові. Ці, понад 2000 книг, – основа колекції стародруків Наукової бібліотеки УжНУ» - розповів Йосип Кобаль.
Крім цього в цій гімназії був шкільний театр. Гімназисти в кінці навчального року були зобов’язані підготувати виставу, на різдвяну, релігійну тематику, чи на світську. Таким чином, завдяки цій колегії Ужгород перетворився на освітній, духовний центр. У цій школі, уже в XVIII столітті, навчався й майбутній греко-католицький єпископ Андрій Бачинський.
Також Йосип Кобаль розповів про розвиток міста у XIX-XX століттях, значний розвиток та розширення міста на межі цих століть. Зокрема, в цей час розпочинається електрифікація, встановлення вуличного освітлення, в місті будується перша електростанція. Активним було суспільно-політичне життя, в місті виходило близько 30 різноманітних газет, розвивався бізнес, а саме місто і ужгородці – були відкритими до світу та багато подорожували.
Загалом, лекція виявилася дійсно цікавою та пізнавальною, наприкінці слухачі мали змогу поставити Йосипу Кобалю запитання та поділитися власними думками щодо історії Ужгорода. «До нашого проєкту ми залучили лекторів, які фахово та цікаво розповідатимуть публіці, зокрема вимушеним переселенцям, про історію Закарпаття, його культуру, звичаї населення. В соцмережах ми бачимо, що є великий попит на ці лекції, тому ми з радістю чекаємо на наших відвідувачів і робитимемо подібні зустрічі регулярно, вже у новому році» - розповідає учасниця Волонтеріату УжНУ, історик Марія Жиленко.
Олексій Шафраньош
Інформаційно-видавничий центр
