В УжНУ відбувся круглий стіл на тему «Життя і проблеми ВПО в Закарпатській області»
17 січня У залі Вченої ради Ужгородського національного університету відбувся круглий стіл на тему «Життя і проблеми ВПО в Закарпатській області». Організували зустріч науковці вишу в рамках Проекту «Поширення ноу-хау для кращого управління шенгенським кордоном між Словаччиною та Україною, а також Норвегією та Росією» разом із громадською організацією «Закарпаття-Донбас».
Зустрічали переселенців проректор з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел, доцент кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій (факультет міжнародної політики, менеджменту та бізнесу) Анна Мелеганич та доцент кафедри політології і державного управління (факультет суспільних наук) Наталія Марадик. Організатори зазначають, що зустріч організовано в наукових цілях та пояснюють, що матеріали зустрічі будуть проаналізовані та опубліковані для практичного ефекту.
Розпочала зустріч Мирослава Лендьел, яка наголосила, що особисте спілкування з переселенцями – дуже важливий крок, адже до цих пір немає чіткої картини перебігу міграції, її особливостей, а головне стану життя людей, що були вимушені залишати свої домівки. «Ми вирішили збирати об’єктивну, живу інформацію двома шляхами. По-перше, проводиться анонімне анкетування переселенців, де кожен може розповісти про ті проблеми, з якими зустрічався проживаючи на Закарпатті. По-друге, ми зрозуміли, що це анкетування не дає пояснення та тлумачення відповідей респондентів. Саме тому було вирішено зустрітися особисто, аби зрозуміти вас до кінця. Ми можемо тільки здогадуватися, але нечесно було б вигадувати, чи робити поспішні висновки. Саме тому важливо поспілкуватися та почути вас».
«Кожного дня ми зустрічаємося із внутрішньо переміщеними особами. Ми бачимо статистику та інформацію, що подається центральними органами влади, але існують практичні проблеми людей, які, на жаль, не вирішуються. Нашим завданням є більш глибокий розгляд цієї проблеми та допомога у її вирішенні. Фокусоване групове інтерв’ю – розмова у вільній формі між вами і нами, якою ми прагнемо отримати більше інформації про те, як ви живете» - зазначила Анна Мелеганич.
У рамках заходу обговорили ключові проблеми мешканців Закарпаття, які упродовж останніх трьох років прибули зі східних областей України. А саме: чому вони обрали Закарпаття? Хто надавав їм допомогу? Яка ситуація із зайнятістю переселенців? Чи зустрічалися вони з порушенням їх прав? Чи зазнавали дискримінації? Чи відчувають себе захищеними?
У заході взяло участь близько 20 респондентів, більшість з яких приїхали на Закарпаття з Донецької області. Проте всі вони зазначають, що покидали домівки не з власної волі – рятували життя. Вони розповідають, що адаптуватися в маленькому місті досить складно, найбільшими проблемами називають низькі заробітні плати в умовах високих цін на оренду житла, комунальні послуги та продукти харчування.
Сімейна пара Олена та Михайло розповідають, що жити в умовах наданих державою дуже важко. «Нас поселили в готель «Інтурист Закарпаття». Життя там, це вже випробування. Блохи, таргани, пожежа, підняття тарифів на проживання, відключення тепла та гарячої води – це неповний перелік «подарунків», що підготував готель для своїх мешканців. Якщо б не допомога громадських та благодійних організацій, то важко було б уявити, як ми б вижили. На разі в тих умовах залишилось всього одинадцять сімей – це найбільш витривалі».
Тетяна Хорошилова, співзасновниця ГО «Закарпаття-Донбас» розповідає, що наш край за домівку переселенці обирали різними методами. «Основним критерієм вибору Закарпаття для більшості були наявність роботи чи житла та проживання рідних у цій області – це перший блок. Другий – вибір крайньої точки на карті. Як би не було дивно, але близько 20% переселенців обирали куди тікати саме таким шляхом. Третій – постійні «кочівники». Ці люди до приїзду на Закарпаття жили в інших областях, і тільки з часом дійшли сюди».
Респонденти також зазначають, що дуже малий відсоток осіб розглядав Закарпаття через призму кордону, і все ж таки виїхав за межі країни.
Круглий стіл тривав близько двох годин і порушив низку важливих питань. Завдяки розмові з переселенцями вдалося дізнатися про їхнє життя, проблеми, які вони долають, та емоційний стан, у якому знаходяться. Більшість з них зазначає, що жити на Закарпатті добре, проте по закінченню війни більшість хоче повернуться додому. Кожен з них втратив своє минуле життя, але щиро сподівається, що поверне його. Головне, аби в Україні запанував мир.
Вероніка Кобаль,
Прес-служба УжНУ
