Хронічний свербіж шкіри. Причини
Свербіж — частий симптом багатьох захворювань у практиці лікаря. Клінічно свербіж супроводжується відчуттям, яке провокує бажання почухатися. Залежно від тривалості свербіж може мати гострий та хронічний перебіг. Згідно з визначенням IFSI (Міжнародний форум дослідження свербежу), хронічний свербіж визначається як свербіж, що триває ≥6 тижнів.
Незважаючи на недостатність вичерпних даних поширеності хронічного свербежу в популяції, все ж можна стверджувати, що близько 8–9% населення відзначали гострий свербіж, який був домінуючим симптомом у всіх вікових групах. За даними досліджень, хронічний свербіж нерідко супроводжує хронічні больові синдроми. Близько 60% людей похилого віку (>65 років) скаржаться на прояви нападу свербіння шкіри щотижня. У 20% пацієнтів причину хронічного свербежу встановити не вдається.
Свербіж можна класифікувати на 3 групи (залежно від особливостей шкіри). До І групи належить свербіж переважно ураженої/запаленої шкіри, до ІІ – свербіж неушкодженої шкіри, до групи ІІІ – свербіж, асоційований із хронічними вторинними екскоріаціями.
Свербіж є частим супутником системних захворювань, захворювань нервової системи чи психічних порушень або наслідком побічної дії лікарських засобів.
До системних причин хронічного свербежу належать ендокринні та метаболічні захворювання (гіпертиреоз, гіперпаратиреоз, перименопаузальний свербіж, хронічна хвороба нирок), інфекційні (ВІЛ, СНІД, паразитози, вірусний гепатит), гематологічні та лімфопроліферативні захворювання (поліцитемія, мієлопроліферативна хвороба, лімфома, зокрема лімфома Ходжкіна), вісцеральні неоплазії, вагітність, неврологічні хвороби. Останні можна розподілити на захворювання нейрогенного походження, що не передбачають ушкодження нейронів, і нейропатичні захворювання, за яких свербіж спричиняється ушкодженням нейронів (розсіяний склероз, неоплазії, абсцеси, інфаркти головного чи спинного мозку, постгерпетична невралгія, вульводинія). Також свербіж може спостерігатися при психічних або психосоматичних захворюваннях, зокрема при депресіях, тривозі, маренні, розладах харчової поведінки.
Хронічний свербіж також може бути наслідком прийому певних лікарських препаратів, серед яких протидіабетичні засоби (глімепірид, метформін, толбутамід), антидепресанти (амітриптилін, циталопрам, доксепін, флуоксетин, міртазепін, пароксетин, сертралін), антиконвульсанти (ламотриджин, габапентин, клоназепам, фенітоїн, топірамат, вальпроєва кислота), опіоїди, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл), блокатори кальцієвих каналів (амлодипін, фелодипін, дилтіазем, ніфедипін, верапаміл), бета-блокатори (атенолол, бісопролол, метопролол, пропранолол), антиаритмічні засоби (аміодарон, флекаїнід), діуретики (гідрохлортіазид, фуросемід, спіронолактон, амілорид), гормони (кломіфен, даназол, оральні контрацептиви, естрогени, прогестерон, стероїди, тестостерон та їх похідні, тамоксифен), ліпідознижуючі засоби (симвастатин, ловастатин, фенофібрат), значна кількість антибіотиків різних груп (амоксицилін, цефтріаксон, цефотаксим, ципрофлоксацин, офлоксацин, еритроміцин, кларитроміцин, триметоприм/сульфаметоксазол, метронідазол), бронходилататори (салметерол, іпратропій), нестероїдні протизапальні препарати (ацетилсаліцилова кислота, целекоксиб, диклофенак, ібупрофен, кетопрофен, індометацин, напроксен, піроксикам), імуносупресивні препарати (циклофосфамід, циклоспорин, метотрексат, мікофенолатмофетил, такролімус, талідомід) тощо.
Також виділяють свербіж, зумовлений дерматологічною патологією з первинним ураженням шкіри чи без нього.
