Новини

02.02.2024
4246

Провідні наукові лабораторії УжНУ названо іменами їхніх засновників

Провідні наукові лабораторії УжНУ названо іменами їхніх засновників

На засіданні Вченої ради УжНУ 30 січня ухвалено рішення про присвоєння науковим лабораторіям імен відомих науковців університету. Лабораторію експериментальної та прикладної фізики Центру колективного користування науковим обладнанням названо іменем професора Ігоря Студеняка, навчально-науковій мікротронній лабораторії присвоєно ім’я професора Володимира Шкода-Ульянова, а навчально-наукова лабораторія космічних досліджень – іменем професорки Мотрі Братійчук. Про особистий вклад цих видатних особистостей у розвиток науки в УжНУ – наша розповідь.

Ігор Петрович Студеняк (1960–2021) – доктор фізико-математичних наук, заслужений професор УжНУ, заслужений діяч науки і техніки України, проректор з наукової роботи УжНУ (2005-2012 та 2014-2021). Практично усе його доросле життя – від першої студентської лекції в аудиторії фізичного факультету 1 вересня 1977 року – і до останнього насиченого вирішенням низки невідкладних справ робочого дня 1 жовтня 2021 року на посаді проректора минуло в Ужгородському національному університеті.

Народився 12 січня 1960 р. у м. Рахів Закарпатської області. У 1977 р. закінчив Ужгородську СШ №1 ім.Т.Шевченка і вступив на фізичний факультет Ужгородського державного університету. У 1982 р. отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «фізика» і продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі фізики напівпровідників. 27 лютого 2003 р. в Інституті фізики НАН України захистив дисертацію “Ефекти розупорядкування та фазові переходи в складних халькогенідах та халькогалогенідах” і йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук. З 2005 р. до 2012 р. – проректор з наукової роботи Ужгородського національного університету. З 2005 р. до 2015 р. – завідувач кафедри прикладної фізики фізичного факультету УжНУ. У 2014 році повертається на посаду проректора з наукової роботи ДВНЗ  «УжНУ».

Ігор Студеняк – відомий спеціаліст в області фізики твердого тіла, вів активну наукову роботу щодо вивчення оптичних властивостей напівпровідників, фероїків та суперіонних провідників з різними типами фазових переходів; дослідженню впливу на них різних типів розупорядкування кристалічної гратки, індукованих дією зовнішних факторів; вивченню можливостей практичного застосування досліджуваних матеріалів в оптичних пристроях різного функціонального призначення. Його роботи опубліковано у провідних вітчизняних та зарубіжних наукових фахових журналах, а також оприлюднено на багатьох авторитетних міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях. І.П. Студеняк є автором та співавтором близько 200  наукових праць та навчальних посібників. Завдяки його ініціативі, зусиллям та авторитету у наукових колах МОН України у 2018 році ухвалив рішення про створення на базі фізичного факультету УжНУ надсучасного Центру колективного користування науковим обладнанням.

Історія мікротронної лабораторії тісно переплетена із становленням кафедри ядерної фізики. Її основи були закладені ще в 1953 року молодим випускником аспірантури Інституту хімічної фізики АН СРСР, кандидатом фіз.-мат. наук Володимиром Олександровичем Шкодою-Ульяновим (1927–1975). Зусиллями наукового таланту В.Шкоди-Ульянова Ужгород став одним з трьох центрів науки з ядерної фізики в Україні

Народився Володимир Шкода-Ульянов 29 серпня 1927 р. у м. Артемівськ Донецької області. У 1944 р. він екстерном склав іспити за середню школу і вступив до Томського електромеханічного інституту інженерів залізничного транспорту. Проте два роки навчання в цьому Інституті переконали його в тому, що інженерна діяльність не для нього. Тому в 1946 р. він переводиться до Московського авіаційного інституту, а згодом — до Воронезького держуніверситету, де продовжує навчання на фізичному факультеті.

Успішно закінчив виш й отримав направлення до аспірантури Московського інституту хімічної фізики. Невдовзі випускник Володимир Шкода-Ульянов приймає запрошення ректорату УжНУ очолити на новоствореному фізико-математичному факультеті кафедру експериментальної і теоретичної фізики.

В. Шкода-Ульянов першим на фізичному факультеті захистив докторську дисертацію і отримав звання професора на рідній кафедрі. Тут йому вдалося реалізувати свій неабиякий талант вченого, організатора науки і педагога. Він комплектує кафедру талановитими молодими викладачами — І. Запісочним, Ю. Ломсадзе, Б. Максимовим, які згодом стали відомими вченими, фундаторами наукових шкіл. У 1959 р. відбувся поділ цієї кафедри на дві: кафедру теоретичної фізики очолив доцент Юрій Ломсадзе, а кафедрою будови речовини, перейменованою у вересні 1969 р. на кафедру ядерної фізики, упродовж 22 років (до останніх днів свого життя) керував Володимир Шкода-Ульянов.

З його ініціативи і за підтримки співробітників та обласної влади Закарпаття було побудовано окремий триповерховий корпус для навчальних та науково-дослідних робіт. Тут же було збудовано залу та пультові приміщення для першого встановленого і запущеного у нашому краї прискорювача електронів – бетатрона з енергією їхнього прискорення до 25МеВ. Це створило можливість виконувати експериментальні науково-дослідні роботи фундаментального характеру, реалізовувати низку госпдоговірних робіт та впроваджувати їх у народне господарство.

Найвагомішою заслугою вченого, є те, що ще за його життя при кафедрі ядерної фізики закладено фундамент матеріально-технічної бази для наукових досліджень з фізики фотоядерних реакцій, подальший розвиток яких його учнями сприяв створенню в Ужгороді визнаного в наукових колах третього ядерного центру в Україні – після Харкова та Києва, і котрий необхідно зберегти для отримання молоддю сучасних природничо-наукових знань.

Мотря Василівна Братійчук (1927–2001) – відомий український астроном, професор кафедри оптики Ужгородського університету. Засновник лабораторії космічних досліджень УжНУ. Народилася Мотря Братійчук 8 вересня 1927 р. в с. Верба Дубнівського району Рівненської області. Батько її належав до національно свідомої частини села, був активним членом «Просвіти», шанованою всіма жителями села людиною, був засланий в один із таборів ГУЛАГу, де і загинув.

У 1947-1952 рр. навчалася в Київському державному університеті ім. Т.Шевченка, відтак як одна із найобдарованіших випускників вступила в аспірантуру за спеціальністю «Астрофізика». З 1956 р. працювала в Ужгородському державному університеті, який став для неї рідним на все подальше життя. У 1959 р. М. В. Братійчук захистила кандидатську дисертацію, їй присвоєно ступінь кандидата фізико-математичних наук, а через чотири роки рішенням ВАКу  – вчене знання доцента. Галузь наукових інтересів М.В. Братійчук - спостереження штучних супутників Землі.

Програми всіх спецкурсів спочатку розроблялися лише М.В. Братійчук. З часом до педагогічної роботи була залучена її перша учениця І.Швалагін, пізніше ще кілька підготовлених нею співробітників лабораторії. За неповних 40 років спеціалізацію з астрофізики закінчило біля 400 випускників фізичного факультету, які працюють в найрізноманітніших галузях на Закарпатті й далеко за його межами. Серед науковців є два член-кореспонденти національних, російської і української, академій наук – Ю.Балега та Р. Костик. Штат лабораторії завжди був укомплектований більш ніж на 90% випускниками фізичного факультету УжНУ.

Весною 1957 р. Астрорада АН СРСР доручає молодому досліднику організувати в Ужгороді пункт спостережень за космічними об‘єктами. Уже 6 жовтня 1957 р., через два дні після запуску в СРСР першого штучного супутника Землі, надійшло повідомлення ТАРС: «Супутник спостерігали в Ленінграді і Ужгороді». Це слово надалі дуже часто межує з прізвищем Братійчук та науковим колективом, який вона створила.

Згодом первісну станцію оптичних спостережень штучних супутників Землі реорганізовують у лабораторію космічних досліджень (ЛКД), яка стала найактивнішим  найзахіднішим пунктом мережі оптичних спостережень Астроради. Фундаментальний підхід до кожного завдання, що ставився перед колективом ЛКД, визначив його участь в усіх наукових програмах Астроради АН, а також у ряді програм, які координувалися США, Францією, Німеччиною, Угорщиною, Болгарією. На честь науковиці названо астероїд 3372 Братійчук.

 

Інформаційно-видавничий центр

 

Категорії: