Прееклампсія: сучасний погляд на профілактику та ранню діагностику
Прееклампсія залишається одним із найнебезпечніших ускладнень вагітності та є однією з провідних причин материнської і перинатальної захворюваності у світі. За даними сучасних міжнародних рекомендацій, це патологічний стан, який виникає після 20 тижнів вагітності та проявляється артеріальною гіпертензією у поєднанні з протеїнурією або ознаками ураження органів-мішеней.
Сьогодні прееклампсію розглядають не лише як гіпертонічне ускладнення вагітності, а як системне ендотеліальне порушення, пов’язане з патологією плацентації. Унаслідок неповноцінного ремоделювання спіральних артерій формується плацентарна ішемія, що призводить до вивільнення великої кількості прозапальних та антиангіогенних факторів. Це спричиняє генералізований вазоспазм, порушення мікроциркуляції та поліорганну дисфункцію.
Особливу увагу сучасна медицина приділяє ранньому виявленню жінок групи високого ризику. До основних факторів ризику належать:
- прееклампсія в анамнезі;
- хронічна артеріальна гіпертензія;
- цукровий діабет;
- ожиріння;
- хронічні захворювання нирок;
- аутоімунні захворювання;
- багатоплідна вагітність;
- перша вагітність;
- вік понад 35 років.
Сучасні доказові рекомендації наголошують, що ключову роль відіграє профілактика. Найбільш ефективним методом профілактики прееклампсії у жінок високого ризику є застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. Призначення аспірину у дозі 75–150 мг на добу рекомендоване з 12–16 тижнів вагітності до 36 тижнів. Доведено, що така тактика значно знижує ризик розвитку ранньої прееклампсії, затримки росту плода та передчасних пологів.
Важливим компонентом профілактики є також корекція способу життя ще на етапі планування вагітності. Контроль маси тіла, лікування хронічних захворювань, адекватна фізична активність та відмова від куріння позитивно впливають на перебіг вагітності та знижують ризик ускладнень.
Сучасна діагностика прееклампсії базується не лише на вимірюванні артеріального тиску. Велике значення має регулярний контроль протеїнурії, оцінка функції печінки, нирок, системи згортання крові та моніторинг стану плода. У ряді випадків використовуються ангіогенні маркери, зокрема співвідношення sFlt-1/PlGF, що допомагає прогнозувати розвиток тяжких форм прееклампсії.
Клінічними симптомами, які потребують негайної уваги, є:
- підвищення артеріального тиску;
- набряки;
- головний біль;
- порушення зору;
- біль у правому підребер’ї;
- зменшення рухів плода.
Несвоєчасна діагностика може призвести до розвитку еклампсії, HELLP-синдрому, плацентарної недостатності, затримки росту плода та передчасного розродження. Саме тому регулярне спостереження вагітної та дотримання сучасних клінічних рекомендацій мають вирішальне значення.
Сьогодні прееклампсія є прикладом стану, при якому рання профілактика та доказовий підхід дозволяють значно знизити ризики для матері та дитини. Своєчасне виявлення факторів ризику, адекватне ведення вагітності та міждисциплінарний підхід є основою успішного акушерського результату.
Підготував зав. кафедри проф. Міцода Р.М.
_thumb_wide.jpg)
