Поліпрагмазія – що це таке?
ВООЗ визначила нераціональне використання лікарських засобів серйозною проблемою для всіх країн. Як зазначено на сайті ВООЗ, «більше половини ліків неправильно призначають, відпускають або продають, а половина всіх пацієнтів, які отримують лікарські засоби, неправильно вживають їх». Це призводить до марного витрачання ресурсів, виникнення загроз для здоров’я.
У зв'язку зі зростаючими світовими статистичними показниками старіння населення і збільшенням кількості пацієнтів із множинною супутньою патологією в умовах пандемії COVID-19 поліпрагмазія (одночасне, нерідко необґрунтоване, призначення безлічі лікарських засобів чи лікувальних процедур), відповідно, також стає все більш поширеним явищем. І хоча правильний терапевтичний підхід у пацієнтів зі складними медичними проблемами може поліпшити клінічні наслідки, якість і тривалість життя, поліпрагмазія також асоційована з підвищеним ризиком розвитку несприятливих подій, причому досить серйозних, які можуть привести до госпіталізації пацієнта або навіть летального результату.
Відносна відсутність керівних принципів, які враховують варіабельність і багатогранність супутньої патології, є, ймовірно, одним з ключових обмежувальних чинників в управлінні мультиморбідністю і пов'язаної з нею поліпрагмазією. Пацієнти з множинною супутньою патологією все частіше зустрічаються в клінічній практиці лікарів і, відповідно, стають по суті основною групою ризику щодо поліпрагмазії. В ряді випадків призначення багатьох лікарських засобів є необхідним, але в деяких ситуаціях це недоцільно і навіть протипоказано. У зв'язку з цим виділені дві так звані категорії поліпрагмазії: потенційно відповідна і потенційно проблематична.
Перша визначається як призначення пацієнту багатьох лікарських засобів в тих випадках, коли їх застосування було оптимізовано або коли вони призначені на основі найкращих наявних доказів. Друга категорія – призначення декількох лікарських засобів неналежним чином або відсутність передбачуваних переваг для пацієнта. Основною метою даного поділу є виявлення потенційно недоцільного призначення безлічі лікарських засобів, особливо у пацієнтів старшої вікової групи та інших, найбільш схильних до ризику розвитку несприятливих подій людей.
Шотландське дослідження за участю пацієнтів, які потребують первинної медико-санітарної допомоги, які, як вважається, мають найбільш високий ризик розвитку несприятливих подій при поліпрагмазії, повідомляє, що помилки в призначенні відзначені у близько 14% пацієнтів. При цьому найбільш високий ризик являє собою саме кількість призначених препаратів: у пацієнтів, яким було призначено 10 лікарських препаратів, відзначається майже трикратне підвищення ризику розвитку несприятливих подій у порівнянні з тими, які отримували 1 або 2 препарати.
При цьому наголошується, що найбільш високий відповідний ризик спостерігається у пацієнтів з такими супутніми захворюваннями, як цукровий діабет і ревматологічна патологія, причому вказується на збільшення тенденції прямо пропорційно віку пацієнта. Також уточнюється, що ризик госпіталізації з несприятливими наслідками прийому безлічі лікарських засобів був вище у пацієнтів, що приймали глюкокортикостероїдні препарати.
В одному зі звітів викладено прагматичний підхід до ідентифікації пацієнтів з поліпрагмазією і підвищеним ризиком розвитку асоційованих з нею ускладнень, заснований на особливій увазі до пацієнтів, які приймають 10 і більше лікарських препаратів або ж 5-9 препаратів, при наявності інших факторів ризику з урахуванням супутньої патології або раніше перенесеними несприятливими реакціями на лікарські препарати.
В іншому британському дослідженні відзначено, що найбільш поширеними лікарськими засобами, пов'язаними з розвитком несприятливих наслідків і, які призвели до більш частих випадків госпіталізації пацієнтів, є нестероїдні протизапальні препарати, діуретики і варфарин.
З урахуванням швидкого розвитку, впровадження та використання електронних медичних карток пацієнтів в рамках первинної медико-санітарної допомоги, процес виявлення хворих з поліпрагмазією може бути значно спрощений і прискорений. До того ж, окрім ідентифікації пацієнтів, заснованої на кількості прийнятих ними лікарських засобів, в пошук також можуть бути включені такі дані, як вік, група препаратів, що приймаються, а також результати лабораторних досліджень і інші.
Більше того, в майбутньому зв'язок записів закладів первинної медико-санітарної допомоги з реєстраційними записами стаціонарних відділень лікувальних установ може ще ефективніше поліпшити цей процес, дозволивши ідентифікувати людей, що мають в анамнезі випадки госпіталізації у зв'язку з несприятливою реакцією на лікарські препарати або їх комбінації.
На думку дослідників, ключовим моментом боротьби з ризиками, пов'язаними з поліпрагмазією, є забезпечення того, щоб пацієнти брали участь у рішенні лікуючого лікаря про початок прийому препарату, а також контролі за застосуванням лікарських засобів для моніторингу дотримання належного режиму прийому ліків.
Цей комплекс заходів повинен включати в себе перш за все інформування пацієнтів про потенційні ризики при застосуванні препаратів, а також про його переваги, ознайомлення медичних працівників з регулярними оглядами ліків, своєчасне повідомлення пацієнтами про будь-які несприятливі події свого лікаря. Використання багатокомпонентних препаратів, які дозволяють пацієнтам приймати одну таблетку замість кількох, також може поліпшити прихильність пацієнтів до лікування і дотримання режиму прийому лікарських засобів.
Необхідно звернути увагу на той факт, що в усьому світі досить-таки поширене явище призначення або рекомендацій щодо застосування медикаментозних засобів медичними працівниками, які не мають на це право, такими як середній медичний персонал або ж фармацевти, що додатково тягне за собою потенційні несприятливі наслідки.
Медичні працівники повинні прагнути збалансувати індивідуальні ризики і вигоди для пацієнтів, використовуючи всі доступні в даний момент інструменти, і впроваджувати відповідні механізми для моніторингу та аналізу рішень про призначення лікарських засобів пацієнтам, особливо групи підвищеного ризику.
Отже, розробка і реалізація ефективних механізмів забезпечення коректного призначення лікарських засобів тільки при наявності відповідних показань, обізнаності пацієнтів про переваги обраного терапевтичного підходу і можливих його ускладненнях, які можуть виникнути в результаті лікування, а також регулярного контролю за дотриманням пацієнтами встановленого режиму лікування є вкрай важливим завданням медицини як сучасності, так і майбутнього.
