ПОЛІНОЗ: Міфи та реалії.
Із настанням весни та цвітінням дерев і рослин у багатьох людей виникають сезонні алергічні реакції, відомі як поліноз.
Поліноз (лат. Pollinosis, від pollen, род.відм. pollinis - “пилок”) - група алергічних захворювань, що викликаються пилком рослин і характеризуються гострими запальними змінами в слизових оболонках, переважно дихальних шляхів та очей.
- · Симптоми з’являються практично в один і той же час кожного року - почервоніння очей та сльозотеча, нежить з вираженою ринореєю, чхання, свербіж та закладання носових ходів, задишка, труднощі при здійсненні видиху, прискорене дихання, сухий та виснажливий кашель, зниження концентрації уваги.
- · ! Симптоми схожі на прояви ГРВІ, що затягує звернення пацієнтів за професійною медичною допомогою, часом на багато років (схожість симптомів пояснюється реакцією імунної системи на пилок певних видів рослин, аналогічною на дію вірусів).
- Алергічна реакція не потребує високої концентрації подразника, достатньо декілька зерен пилку, щоб отримати важку реакцію.
- Пилок деяких рослин може переноситися на відстань у десятки кілометрів і більше.
- ! Слід пам’ятати, що алергічну реакцію можуть викликати і плісняві гриби, які живуть під опалим листям дерев. Гриби люблять вологу, тому їхній час - це осінь, весна і навіть літній час після дощів.
З історії: Гален, римський лікар грецького походження у II віці до н.е., сам того не підозрюючи, описав алергічний риніт. Його дуже здивувало, що один з його сучасників, понюхавши троянду, почав натужно чхати. Приблизно через тисячоліття вивченням алергії зайнявся арабський медик Авіценна. Його відкриттям став “весняний нежить”, що з'являвся під час цвітіння трав. Лікувати цей вид алергії Авіценна пропонував за допомогою муміє: приймати всередину і мазати ніс.
Зараз набуває обертів сезон полінозу, на який страждає до третини населення і яке іноді називають “сінною лихоманкою”. Тому саме час розібратися, що правда, а що міф в поширених уявленнях про цей неприємний стан.
Міф 1. Сінна лихоманка не має нічого спільного із сіном.
Про "сінну лихоманку" вперше повідомив англійський лікар Джон Босток у 1819 р. на засіданні Лондонського хірургічного товариства з доповіддю про “періодичне ураженні очей і грудей”. Вчений описав симптоми захворювання пацієнта з ініціалами JB (їм був сам Джон Босток): з восьмирічного віку щорічно на початку літа його долали сильний нежить, сльозотеча, утруднене дихання. Лікар думав, що недуга викликається сіном і дав загадковій хворобі назву "сінна лихоманка". Але пізніше помітив, що сіно тут ні до чого. Дослідним шляхом він з'ясував, що його стан покращувався на морському узбережжі. В той же час лікар прийшов до помилкового висновку, щодо природи захворювання, вважаючи, що його симптоми спричинені літньою спекою. Він назвав хворобу "літній катаральний стан".
Таємницю сінної лихоманки у 1859 році розкрив британський вчений Чарльз Блеклі (Charles Blackley), який, понюхавши одного разу букет польових квітів, почав чхати. Тоді він припустив, що його реакція спричинює легкий пилок трав і дерев, який швидко поширюється повітрям. Але він також мав рацію лише частково.
Висновок: Це - правда. Крім того, лихоманка не типова для даної патології.
Міф 2. Поліноз з віком зменшується.
Цілком логічно припустити, що алергія на пилок рослин починається зазвичай у дитинстві і з віком зменшується. Приблизно в половини людей це - саме так, а у 20% щасливчиків з роками алергія на пилок зникає повністю. Як показало одне шведське дослідження, це, як правило, відбувається після 50-ти років. Але в решти симптоми повторюватимуться щороку з початком сезону цвітіння. Може бути й навпаки. Дехто вперше стикається з алергією у 30-40 років і пізніше. На жаль, з кожним роком число людей, які страждають на поліноз, збільшується.
Висновок: Правда, але тільки якщо вам пощастить.
Міф 3. Дощ полегшує симптоми алергії, оскільки змиває пилок.
В розпал сезону алергії багато хто з надією очікує на дощ, сподіваючись, що вологе повітря зупинить потрапляння пилку в ніс та очі. Стан дійсно покращиться після невеликого дощу, а от сильна злива матиме зворотний ефект. Це підтверджують дані медичного страхування, проаналізовані у Південній Кореї. Вони показали, що після сильного дощу або тайфуну число звернень до лікаря з алергічним ринітом помітно зростає. Сильна злива, насамперед, якщо вона супроводжується вітром, піднімає в повітря більше пилку.
Висновок: Залежить від кількості дощу.Крім того відомо, що вологість повітря підвищує алергенність пилку, а під час грози викид алергенного білка з пилку додатково стимулюється електричними розрядами та підвищеним вмістом озона.
Міф 4. Симптоми алергії погіршуються вдень.
Тим, хто страждає на поліноз, часто радять виходити на вулицю лише ввечері, коли рівень пилку в повітрі зменшується. В приміщенні симптоми справді відчуваються не так гостро, але все залежить від того, на яку рослину реагує організм і які особливості самого пилка. У ході досліджень доведено, що концентрація пилку в різний час залежить від того, наскільки швидко він піднімається в повітря, як далеко може переміщатися і коли протягом дня певний вид рослин випускає свій пилок. Наприклад, кількість пилку полину вночі дійсно менша, ніж вдень, тоді як концентрація пилку амброзії після заходу сонця навпаки збільшується. Нагріваючись протягом дня, повітря з пилком піднімається вгору, а вночі пилок знову осідає на землю, тому в багатьох людей алергія погіршується на світанку. Пилок полину, на відміну від амброзії, не переноситься дуже далеко, тому вночі його в повітрі менше. Отже, відповідь на це питання залежить від того, де ви живете, які трави поширені поблизу і на які рослини у вас алергія.
Висновок: Не завжди.
Міф 5. Антигістамінні препарати спричинюють сонливість.
Антигістамінні препарати можуть полегшити деякі симптоми алергії, блокуючи дію хімічного гістаміну, який вивільняється організмом у відповідь на чужорідний білок. Сонливість була поширеним побічним ефектом в антигістамінних препаратах першого покоління. І якщо вночі такий ефект був корисним, адже закладеність носа і свербіння заважають спати, то вдень пригнічений стан навряд чи є бажаним. У 1980-тих і 1990-х роках з'явилися антигістаміни другого покоління, пізніше – їх активні метаболіти та енантіомери. Вони не так легко долають гематоенцефалічний бар'єр, а тому майже не викликають сонливості.
Висновок: Так, але не завжди. Важливо відмітити, що сучасні антигістамінні препарати не спричиняють сонливість.
Реальні рекомендації
Для пацієнта:
- Важливо! У випадку відповідних симптомів одразу звернутися до лікаря. Не займайтися самолікуванням. Відповідну діагностику та лікарські засоби може призначити лише спеціаліст.
- Надягати маску на вулиці, вона захистить від частинок пилку. (До речі, нові дослідження показали, що пацієнти на сезонну алергію відмічають зниження симптомів при носінні маски з початку пандемії COVID-19).
- Обмежувати прогулянки під час вітряної погоди. Після прогулянки змінювати одяг, на якому можуть залишатися частинки пилку. Приймати після вулиці душ - це допоможе змити пилок.
- У вітряну погоду зачиняти вікна в будинку, частіше робити вологе прибирання.
- На період цвітіння рекомендовано не сушити одяг на свіжому повітрі чи у дворі (пилок з може потрапляти на нього).
- Уникати будь-яких контактів з алергеном.
- Не бути поряд з курцем (пасивне паління сприяє виникненню алергії).
Для лікарів
Діагностика:
- Оцінка еозинофілії та рівня загального IgE сироватки крові не має достатньої чутливості та специфічності.
- В повітрі під час сезону палінації з кінця лютого до кінця жовтня постійно наявний алергенний пилок представників різних груп рослин. Крім того, існує “перехресна алергія”, тобто виникнення імунної відповіді на подібні за будовою і функціями алергенні молекули, що знаходяться в органічних продуктах. Тому ефективний контроль полінозу потребує, насамперед, точної діагностики причинних алергенів.
- Найбільш сучасний та інформативний метод – молекулярна діагностика (ALEX-тест, ImmunoCAP ISAC).
- Слід диференціювати поліноз та коронавірусну інфекцію (в той же час пам’ятати про можливе нашарування обох хвороб).
Лікування:
- Алергенспецифічна імунотерапія (АСІТ) – має свої показання, період та методики проведення (вирішує алерголог).
- Медикаментозна терапія: пероральні антигістамінні препарати (ІІ покоління та їх активні метаболіти та енантіомери), інтраназальні антигістамінні, інтраназальні кортикостероїди (мають найвищий рівень доказовості за ефективністю), комбінації інтраназальних антигістамінних та кортикостероїдних препаратів, антилейкотриєнові препарати (в т.ч. у фіксованій комбінації з антигістамінними).
- У випадку бронхіальної астми може виникати необхідність посилення контролюючої терапії (збільшення доз інгаляційних кортикостероїдів в комбінації з бета2-агоністами, антилейкотриєновими препаратами).
- Системні кортикостероїди призначають винятково за строгим призначенням лікаря-алерголога коротким курсом в украй важких випадках.
- ! Інтраназальні деконгестанти не рекомендовані, враховуючи ризик розвитку медикаментозного риніту з вираженим посиленням закладеності носа (феномен “рикошету”.
- Не рекомендовані гомеопатія, фітопрепарати, голковколювання, фізичні методи лікування (фототерапія) у зв’язку з відсутністю доказовості щодо ефективності цих методів лікування.
! Рекомендовано розпочинати медикаментозну терапію 1-2 тижні до очікуваного сезонного прояву хвороби і не припиняти під час цвітіння.
