Освіта на часі: спеціальності, що створюють майбутнє – Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки

Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки працює з 2000 року й охоплює два ключові напрями — післядипломну освіту лікарів та доуніверситетську підготовку. Понад 80 % викладачів інституту — науковці, серед яких заслужені лікарі, професори, лауреати державних премій. Випускники інституту — це фахівці, які формують медицину регіону й країни. Підготовка відбувається за 35 спеціальностями — від інтернатури до курсів підвищення кваліфікації. Більше про роботу підрозділу дізнаємося від його очільника — Івана Чопея.

— Які спеціальності сьогодні пропонує інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки?

— Якщо ви обрали для проходження освітньої частини Ужгородський національний університет, то для завершення подачі документів необхідно зареєструватися за посиланням. Наступний етап — заповнення анкети та завантаження документів про освіту буде акцептовано деканатом тільки для тих випускників, які не беруть участь у електронному розподілі на підставах, визначених Положенням про інтернатуру та тих, хто отримав направлення на інтернатуру у електронній системі рейтингового розподілу.

Спеціальності, за якими здійснюється підготовка в інтернатурі на базі факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки УжНУ:

Особливістю 2026 року залишається те, що випускники отримали можливість вибору спеціальності і місця інтернатури по всій Україні за результатами електронного рейтингового розподілу. Він відбувається прозоро і залежить лише від конкурсного рейтингу випускника – не має значення, який університет ви закінчили. Найвищий пріоритет у виборі місця мають кандидати з кращими балами.  Пропозиції щодо місця інтернатури охоплюють усі лікарні України, де є відповідні вакансії.

Причому розподіл здійснюється в межах всієї країни. Кожен випускник має доступ до всіх наявних пропозицій по Україні. Якщо в області менше позицій, конкуренція за них буде вищою, і частині освітян доведеться обрати місце для навчання в інших регіонах або на контрактній основі.

Програма інтернатури складається з двох частин: освітньої (в університеті) та практичної (на базі стажування у лікарні). Випускник має право обрати вищий навчальний заклад для освітньої частини, орієнтуючись на його наближеність до місця проходження практики — навіть якщо це не той виш, де він навчався до цього.

Теоретичну підготовку можна проходити в будь-якому університеті, який має ліцензію на проведення інтернатури, а практичну — у вибраному закладі охорони здоров’я. В електронній заяві ці два пункти зазначаються окремо, і система формує розподіл з урахуванням обох побажань.

Обов’язково в електронному розподілі беруть участь усі випускники бюджетної форми навчання (не менш як 50 % обсягу освітньої програми), окрім тих, хто має підстави для відмови, визначені Положенням про інтернатуру. Кандидати контрактної форми навчання  теж можуть претендувати на місця за держзамовленням. Іноземні громадяни та ті, хто здобув медичну освіту за кордоном, не беруть участі у розподілі, оскільки інтернатура для них доступна лише за кошти юридичних та фізичних осіб. Люди, які завершили навчання у 2024 році й досі не розпочали післядипломну підготовку, можуть долучитися до розподілу. Ті, хто закінчив виш до 2023 року включно та не проходив інтернатуру, мають можливість вступу лише на контрактну форму.

Для участі в розподілі випускник спочатку реєструється в електронній системі, створивши особистий електронний кабінет. У випадку, якщо зареєстрований користувач кабінету бере участь у відборі, то він може перевіряти свої дані, бачити свій конкурсний бал, доступні місця і результати розподілу, подавати заяви на інтернатуру, а також підтверджувати або відхиляти надіслані пропозиції.

Кожен випускник має право подати до 5 заяв на участь у рейтинговому розподілі. У документ вписуються бажані спеціальності та місця проходження інтернатури. Також у кожному з них вказується спеціальність, заклад вищої освіти та заклад охорони здоров’я. Таким чином, можна подати заяви відразу на кілька спеціальностей або в різні регіони – наприклад, 1-ша пріоритетна на сімейну медицину, 2-га – теж сімейна медицина в іншому місті, 3-тя – внутрішні хвороби тощо. Під час подання документу обирається вакантна посада за спеціальністю, заклад охорони здоров’я для практичної частини та заклад вищої освіти для освітньої. Саме ці три критерії (спеціальність/посада, лікарня і університет) і формують один варіант заяви. Визнач для кожного з п’яти варіантів рівень важливості, присвоївши йому число від 1 до 5 (1 – найбажаніший варіант).

Конкурсний бал (рейтинг) випускника для розподілу формується автоматично на основі успішності навчання. Система отримує від університету всі необхідні дані: середній бал диплома, результати іспитів КРОК 1 та КРОК 2, а також бал ОСКІ (об’єктивного структурованого клінічного іспиту), якщо він складався. 

Станом на початок розподілу у Закарпатській області доступно 167 вакансії за 17 спеціальностями. Найбільша кількість вакансій представлена за спеціальностями:

•  загальна практика – сімейна медицина – 29 вакансій;

•  медицина невідкладних станів – 18 вакансій;

•  анестезіологія та інтенсивна терапія – 16 вакансій;

•  внутрішні хвороби – 16 вакансій;

•  педіатрія – 15 вакансій;

•  неврологія – 13 вакансій;

•  хірургія – 12 вакансій.

Проходження інтернатури за контрактною формою можливе у закладах охорони здоров’я приватної форми власності, які є у переліку баз інтернатури на сайті Міністерства охорони здоров’я.

— Чи відкривалися нові спеціальності останнім часом?

— Сьогодні в інституті є можливість навчатись за фахом «Клінічне душпастирство» з якого вже відбулось два випуски. 

Клінічне душпастирство (або клінічна капеланія) — це відносно новий для українського медичного простору, але надзвичайно важливий інститут. Це професійна діяльність сертифікованих госпітальних капеланів, які надають духовну, релігійну та психоемоційну підтримку пацієнтам, їхнім родинам, а також медичному персоналу в закладах охорони здоров'я.

Чому цей напрямок став критично важливим сьогодні? Сучасна медицина дедалі більше переходить до біопсихосоціальної моделі, де людина розглядається комплексно. Коли пацієнт стикається з важким чи невиліковним діагнозом, травмою або втратою, у нього виникає так званий «духовний біль» або екзистенційна криза (питання: «Чому я?», «У чому сенс моїх страждань?», «Що буде далі?»).

Клінічний капелан допомагає знайти внутрішній ресурс для боротьби з хворобою, не нав'язуючи конкретних релігійних догм. Ба більше, професійне душпастирство працює з людьми будь-яких віросповідань або взагалі нерелігійними (атеїстами, агностиками), поважаючи їхній світогляд.

Основні сфери та завдання клінічного душпастирства:

•  супровід у кризових станах: робота у відділеннях інтенсивної терапії, реанімації, онкологічних центрах, де рівень тривоги та страху смерті є найвищим.

•  паліативна та хоспісна допомога: забезпечення гідного завершення життя пацієнта, підтримка родини в процесі переживання горя та втрати.

•  військова медицина та госпіталі: комплексна реабілітація поранених бійців, робота з глибокими травмами (як фізичними, так і ментальними, зокрема «моральною травмою»).

•  підтримка самих медиків: професія лікаря та медсестри пов'язана з колосальним ризиком вигорання та синдрому хронічної втоми. Капелан у лікарні часто стає тією довіреною особою, до якої сам медичний персонал може звернутися по психоемоційну розраду.

Офіційний статус в Україні: останніми роками клінічне душпастирство вийшло на професійний державний рівень. Посаду «капелан в охороні здоров’я» було офіційно внесено до Класифікатора професій України. Розроблено спеціалізовані цикли спеціалізації та тематичного удосконалення для підготовки таких фахівців на базі медичних університетів, що передбачає вивчення основ психології, біоетики та медичного права.

Клінічне душпастирство заповнює той дефіцит людяності та духовної опори, який часто виникає в суто технологічному, протокольному лікувальному процесі.

Крім того є можливість навчатися в лікарській резидентурі. Лікарська резидентура — це форма післядипломної медичної освіти в Україні, що передбачає поглиблену клінічну підготовку лікарів зі спеціальностей хірургія, ортопедія і травматологія, неврологія та інших. Навчання проводиться у структурних підрозділах закладів вищої освіти у співпраці з клінічними базами, має чітко визначену тривалість, форми контролю знань і практичних компетентностей відповідно до Положення про лікарську резидентуру (наказ МОЗ України № 709 від 15.04.2024 р., зареєстрованого в Мін’юсті 21.05.2024 р. № 1052/42958).

— Чому, на вашу думку, професія медика залишається затребуваною сьогодні? Яких фахівців найбільше потребує система охорони здоров’я?

— Професія медика належить до тих небагатьох сфер, які залишаються фундаментальними для суспільства за будь-яких економічних, політичних чи технологічних умов. Навіть стрімкий розвиток штучного інтелекту та автоматизації не здатен замінити лікаря, адже в основі медицини лежить не лише алгоритм, а й клінічне мислення, емпатія та здатність ухвалювати рішення в умовах високої невизначеності.

Сьогодні затребуваність медичних працівників лише зростає, і на це є кілька ключових причин:

1. Демографічні зміни (старіння населення): у глобальному вимірі, особливо в європейських країнах, тривалість життя зростає. Це призводить до збільшення частки літніх людей, які потребують тривалого медичного супроводу, лікування хронічних хвороб та паліативної допомоги.

1. Епідеміологічні виклики: поява нових інфекцій, поширення антибіотикорезистентності, а також стрімке зростання кількості неінфекційних захворювань (серцево-судинних, онкологічних, цукрового діабету) вимагають постійної присутності висококваліфікованих фахівців.
2. Психоемоційне навантаження на суспільство: сучасний темп життя, хронічний стрес та глобальні кризи суттєво підвищують попит на фахівців у сфері психічного здоров'я.

Сучасна медицина відчуває як загальний дефіцит кадрів, так і гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах. Найбільший запит сьогодні спостерігається у таких напрямках:

1. Первинна ланка медичної допомоги

• Сімейні лікарі та терапевти: вони є основою будь-якої ефективної системи охорони здоров'я. Саме сімейний лікар здійснює профілактику, ранню діагностику та координує пацієнта, зменшуючи навантаження на госпітальний сектор.

2. Спеціалісти з вікових та хронічних захворювань

• Кардіологи та онкологи: серцево-судинні захворювання та новоутворення залишаються головними причинами смертності у світі, тому потреба у фахівцях, які володіють сучасними методами таргетної терапії та інтервенційної діагностики, є критичною.

• Геронтологи та геріатри: лікарі, які спеціалізуються на хворобах похилого віку, стають дедалі затребуванішими через згадане старіння населення.

3. Напрямки, зумовлені сучасними кризами

• Психіатри та клінічні психологи: Спостерігається безпрецедентне зростання попиту на фахівців, здатних працювати з ПТСР (посттравматичним стресовим розладом), депресіями, тривожними станами та адаптаційними розладами.

• Реабілітологи та ерготерапевти: Потреба у фізичній та психологічній реабілітації пацієнтів після важких травм, інсультів, а також у відновленні військовослужбовців та цивільних осіб є однією з найгостріших.

— Які практичні можливості мають студенти під час навчання: клінічна практика, робота в лікарнях, міжнародні стажування, обміни?

— Навчання в інтернатурі є першим повноцінним кроком у професію, де теорія остаточно переходить у практику. Завдяки реформуванню системи медичної освіти, сучасні лікарі-інтерни мають значно більше академічної та практичної свободи.

Програма підготовки чітко розділена на дві частини: освітню (теоретична база в університеті) та практичну (безпосередня робота в лікарні). Це відкриває цілу низку реальних можливостей для здобувачів.

1. Робота в лікарнях (Практична частина)

Це фундамент інтернатури. Інтерн більше не є просто спостерігачем, як під час студентських курацій, а стає повноцінною частиною медичного колективу:

• - офіційне працевлаштування: лікар-інтерн зараховується на посаду до закладу охорони здоров'я (бази стажування), отримує заробітну плату і на нього поширюються всі права та обов'язки працівника лікарні;
• - реальна клінічна практика: під керівництвом досвідченого куратора інтерн веде пацієнтів, бере участь у консиліумах, асистує на операціях, проводить маніпуляції та чергує у стаціонарі;
• - гнучкість локацій: сучасний рейтинговий електронний розподіл дозволяє обирати бази стажування по всій Україні, незалежно від того, який університет ви закінчили. Ба більше, теоретичну частину можна проходити в одному закладі вищої освіти, а практичну — у лікарні іншого регіону, де є потужніша клінічна база.

2. Міжнародні стажування та програми обміну

Попри те, що інтернатура є насиченим періодом, лікарі-інтерни мають юридичні та академічні можливості для міжнародної мобільності:

• гранти та короткострокові стажування: багато європейських професійних асоціацій (наприклад, кардіологів, гастроентерологів, хірургів) пропонують спеціальні travel-гранти або програми «Clinical Fellowship» для молодих лікарів та інтернів. Вони дозволяють поїхати на кілька тижнів або місяців до провідних клінік Європи для вивчення конкретної методики;
• двосторонні університетські угоди: провідні медичні університети України мають партнерські відносини з закладами Центральної та Західної Європи (наприклад, у Польщі, Словаччині, Австрії, Німеччині). За погодженням із керівництвом ЗВО та бази стажування, інтерни можуть брати участь у програмах обміну для освоєння нових технологій;
• програми академічної мобільності (Erasmus+): деякі університетські проєкти дозволяють інтернам проходити частину навчання або дослідницької роботи за кордоном із перезарахуванням відповідних кредитів чи годин.

3. Участь у наукових дослідженнях та конференціях

Інтернатура — ідеальний час для інтеграції клінічної практики та науки. Здобувачі мають змогу:

• збирати матеріал для майбутніх дисертаційних робіт або статей на основі клінічних випадків з бази стажування;
• брати участь у мультицентричних клінічних дослідженнях (якщо кафедра чи лікарня залучені до таких проєктів);
• виступати з доповідями на міжнародних конференціях молодих вчених.

— Які кар’єрні можливості сьогодні відкриваються перед випускниками? Де сьогодні найбільш затребувані молоді медичні фахівці?

—  Випускники навчально-наукового інституту післядипломної освіти після закінчення навчання в інтернатурі влаштовуються в медичних закладах, клінічних лабораторіях, науково-дослідних установах та можуть далі проходити спеціалізацію для зміни спеціальності. 

Важлива інформація для колег, які завершили або завершуватимуть інтернатуру починаючи з 2025 року. Держава запровадила програму підтримки молодих лікарів. Випускники інтернатури, які працевлаштуються до державних або комунальних закладів охорони здоров’я у сільській місцевості чи на територіях активних бойових дій, можуть отримати одноразову грошову допомогу у розмірі 200 000 гривень.

Допомогу можуть отримати випускники, які:

• завершили інтернатуру за лікарською спеціальністю починаючи з 2025 року;

• проходили підготовку в одному із закладів вищої освіти, підпорядкованих МОЗ або МОН;

• у рік завершення інтернатури уклали договір про роботу строком не менше трьох років;

• працевлаштувалися на лікарську посаду в державному або комунальному закладі охорони здоров’я, розташованому в сільській місцевості або на території активних бойових дій (згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією)

Посада повинна:

• бути в закладі охорони здоров’я державної або комунальної форми власності;

• належати до закладу, де укомплектованість лікарських посад до працевлаштування випускника становила не більше 75%;

• бути включеною до переліку вакансій, розміщених на Єдиному веб-порталі вакантних посад у державних та комунальних закладах охорони здоров’я.

Виплата здійснюється одноразово шляхом перерахування 200 000 грн на особистий рахунок випускника.

Звернутися необхідно до закладу вищої освіти, де проходила підготовка в інтернатурі.

Для отримання допомоги потрібно подати:

1. Заяву на ім’я ректора у довільній формі.

2. Лист від закладу охорони здоров’я про відповідність вимогам постанови.

3. Копії диплома та сертифіката про присвоєння професійної кваліфікації.

4. Копію трудової книжки (за наявності) або відомості про трудову діяльність із Реєстру застрахованих осіб.

5. Копію договору про роботу в закладі охорони здоров’я.

Документи можна подати особисто, поштою або, якщо це передбачено закладом освіти. В УжНУ заявки приймаються в електронному форматі через спеціальну форму.

Розмовляла Ганна Фельцан,

Інформаційно-видавничий центр

• Вступникам про УжНУ,
• Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки