НПЗП-асоційовані гастропатії – погляд на проблему
Дані багатьох досліджень, отриманих за останні роки, свідчать про значне зростання випадків уражень шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що виникають внаслідок негативного впливу різних груп медикаментозних препаратів. Саме тому цим патологіям надається важливе значення. До препаратів, що негативно впливають на ШКТ належать: антибактеріальні засоби, медикаменти для покращення реології крові, антигіпертензивні та ін. Проте, надзвичайно високий ризик розвитку уражень ШКТ спостерігається на фоні прийому нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), особливо при систематичному їх вживанні. НПЗП призначають з різною частотою та тривалістю лікарі всіх спеціальностей, зокрема терапевти, педіатри, кардіологи, ревматологи, але найчастіше-лікарі загальної практики - сімейної медицини. Близько 30 млн. людей всіх вікових груп вживають НПЗП щодня згідно призначень лікаря. В США та розвинених країнах Європи 70% осіб старше 65 років приймають НПЗП хоча б 1 раз в тиждень, а 34% з них – щодня, не дивлячись на наявність факторів ризику, розвитку небажаних явищ як з боку ШКТ, так і серцево-судинної системи (ССС), нирок та печінки. Така статистика, в основному, пояснюється неконтрольованим вживанням лікарських засобів, за безрецептурним відпуском.
Саме тому, самостійний прийом НПЗП в 7 разів перевищує рекомендовані лікарські призначення. Пацієнти при самостійному прийомі не оцінюють потенційно можливі взаємодії НПЗП з іншими лікарськими препаратами, що приймають одночасно з приводу інших захворювань. На жаль, така неконтрольована поведінка є додатковим фактором ризику, який підвищує розвиток несприятливих побічних реакцій, починаючи з диспепсії, утворення пептичних виразок і закінчуючи кровотечею, непрохідністю та перфорацією. НПЗП можуть пошкоджувати шлунково-кишковий тракт на всьому протязі, приблизно в 6 разів частіше вражається проксимальний відділ.
Останніми роками не залишається поза увагою і зростання кількості випадків і тяжкості ураження кишечника (НПЗП-індуковані ентеропатії і колопатії), котрі діагностуються набагато складніше. На їх частку припадає 40 % від усіх ускладнень прийому НПЗП. Найбільш поширеною і небезпечною є НПЗП-індукована гастропатія. Дана патологія проявляється ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони, що виявляється змінами при ендоскопічному обстеженні у вигляді гострих множинних гастродуоденальних ерозій і-/-або виразок за відсутності локального запалення і гістологічних змін припинення застосування НПЗП сприяє швидшому відновленню слизової оболонки ШКТ.
Проте, ураження слизової оболонки ШКТ на тлі прийому НПЗП, виникає не в усіх пацієнтів. Насамперед вони пов'язані з факторами ризику. Згідно рекомендації ACG (American College of Gastroenterology) до них відносять: початковий період прийому НПЗП у перші 1-2 тижні; прийом препаратів натщесерце (до їжі); шкідливі звички, супутні серцево-судинні, гепато-біліарні та ниркові захворювання .
Значно збільшує ймовірність розвитку НПЗП-індукованих уражень ШКТ наявність у пацієнта декількох факторів ризику. Тому актуальним залишається правильний вибір безпечного і ефективного НПЗП, шляхом урахуванням всіх факторів ризику та коморбідних станів, а також вивчення патогенетичних механізмів їх розвитку.
Лікарям всіх спеціальностей необхідно враховувати всі фактори ризику уражень травного тракту, проводити рутинну оцінку та діагностику стану ШКТ та своєчасну профілактику ускладнень. При менеджменті цих пацієнтів, звернути особливу увагу на неконтрольований, довготривалий, безрецептурний прийом НПЗП, особливо при наявній супутній патології.
«Золотим стандартом» неселективних НПЗП залишається диклофенак, що показав меншу частоту уражень ШКТ в порівнянні з ібупрофеном та напроксеном.
Широко вживаним представником групи селективних НПЗП є німесулід. Цей препарат займає проміжне місце між мелоксикамом та целекоксибом, є більш безпечним щодо ускладнень з боку ШКТ, але має підвищений ризик гепатотоксичності.
Найкращий профіль безпеки, при наявності ризиків виникнення шлунково-кишкових кровотеч, мають специфічні інгібітори ЦОГ-2- коксиби. Проте, застосування цих лікарських засобів пов’язане з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних подій, тому їх не слід рекомендувати пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями.
Саме тому, першочергове значення мають своєчасна профілактика та діагностика НПЗП-індукованих уражень СО гастроінтестинальної зони, а також раціональний і індивідуальний підхід до призначення НПЗП. Наразі триває пошук препаратів, які будуть більш щадними для СО ШКТ та матимуть менший кардіо-васкулярний ризик, нефро- та гепатотоксичність, а відтак й більшу безпечність, зокрема і при використанні їх у пацієнтів з супутньою патологією. При невідворотній потребі призначення НПЗП хворим із коморбідними станами призначати превентивну терапію для запобігання ускладнень.
Щоб дізнаватися про наші новини першими, слідкуйте за нашим сайтом та підписуйтеся на нас у соціальних мережах
_thumb_wide.jpeg)
_thumb_wide.jpg)
