Наш перший практичний досвід

Наш перший практичний досвід

Ознакою сьогодення в Україні є реалізація європейського досвіду щодо соціалізації дітей з психофізичними вадами. Зростає увага до організації навчання дітей з особливими освітніми потребами. Саме для цих дітей відкривається можливість для їх спільного навчання разом із здоровими однолітками в інклюзивних закладах, розширюється мережа навчально-реабілітаційних та  інклюзивно-ресурсних центрів, де діти з порушеннями зможуть отримати корекційну та реабілітаційну допомогу від фахівців. Усе це робиться для того, аби такі дітки відчували себе комфортно у суспільстві.

Фахівців для проведення корекційно-розвиваючої та навчально-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами готують на нашому факультеті - факультеті здоров’я та фізичного виховання. Нещодавно ми, студенти 1 курсу спеціальності «Спеціальна освіта» (освітня програма «Олігофренопедагогіка. Логопедія. Здоров᾿я людини») проходили нашу першу практику - навчальну пропедевтичну волонтерську у Медико-соціальному реабілітаційному центрі «Дорога життя».

Для нас це були дуже насичені два тижні, адже саме тут ми, насамперед, познайомилися ближче зі своєю професією, застосовували на практиці теоретичні знання, отримані на лекціях та практичних.  Ми дуже хвилювалися напередодні практики: чи зможемо налагодити контакти з вихованцями закладу, більшість яких – це діти з комплексними порушеннями, як нас,  першокурсників, зустрінуть досвідчені педагоги – працівники медико-соціального центру.

Але «Дорога життя» - це саме той заклад, який приймає особливих дітей з відкритими обіймами. Це саме той заклад, де дитину навчають чуйні, добрі і віддані своїй справі педагоги. Нас також щиро прийняли на практику і керівництво, і працівники, і головне – вихованці МСРЦ «Дорога життя». Ми працювали асистентами вихователів у групах дітей різного віку, спостерігали за заняттями педагогів, проводили корекційно-розвиваючі ігри з вихованцями, допомагали їх годувати, виводити на прогулянки.

Ми дуже раді, що вже в перший рік навчання на цій спеціальності, ми мали змогу закріпити свої теоретичні знання на практиці та могли поспілкуватися з вихователями цього закладу, які давали нам безцінні поради та ділилися своїм величезним досвідом. За цей час ми так прив’язалися до вихованців, що важко було з ними розлучатися. Тому я та всі мої одногрупники з нетерпінням чекаємо наступної практики. Тепер ми переконані, що правильно вибрали свою майбутню професію.

Ось враження моїх сокурсників про їх першу практику:

Марголич Марина: Звісно, що без переживань перед першим днем практики не обійшлося, адже ти не знаєш як тебе зустрінуть тут діти, чи вдасться тобі знайти з ними спільну мову. Але все це було марним. Діти надзвичайно щирі і прості, а все що вони хочуть це – увага до себе, любов і тепло.

Газдик Іванна: Були думки, що не зможу працювати з такими дітьми, але з допомогою вихователів, які мене позитивно налаштували, я змогла успішно виконати всі завдання на практиці.

 Шніцер Христина: Спочатку було важко, але коли ти прагнеш навчити цих діточок чомусь новому і через деякий час бачиш перші результати, навіть незначні, це додає тобі віри в себе і бажання працювати з особливими дітками.

 Крив̓як Анна: Наші вихованці кожного ранку з нетерпінням нас чекали, через що ще більше хотілося йти до них.

Кумар Інеса: Найприємніше – це розуміти, що ти покращуєш цим дітям життя, нехай трішки, але покращуєш – це найбільша мотивація.

Левицька Аміна: Я дуже рада, що змогла проходити практику в «Дорозі життя», адже я отримала безцінний досвід. І наразі можу з впевненістю сказати, що в майбутньому хочу зв’язати своє життя з такою благородною справою допомоги особливим діткам.

 

Марина Марголич

староста 1 курсу спеціальності «Спеціальна освіта»

 

 

• Факультет здоров'я та фізичного виховання