МРТ діагностика патологій надниркових залоз. Феохромоцитома.

Надниркові залози – це  парні залози трикутної форми, які розташовані в заочеревинній області над верхніми полюсами нирок. Надниркові гормони беруть участь  у всіх обмінних процесах та регуляції життєво важливих функцій – дихання, серцебиття та судинного тонусу.

Патології надниркових залоз негативно впливають на всі функціональні системи організму , обмежують адаптивний ресурс і в багатьох  випадках  загрожують життю пацієнта. Рання діагностика хвороб надниркових залоз методом МРТ значно покращує прогноз:  і при своєчасному лікуванні жоден діагноз не стене вироком для вас.

Що показує МРТ надниркових залоз ?

У основі методики лежить явище ядерного магнітного резонансу – під впливом магнітного поля високої інтенсивності атоми водню у складі тканин починають випромінювати електромагнітні хвилі, які перетворюються на пошарові зображення внутрішніх органів. Тканини різної щільності візуалізуються однаково чітко, дозволяючи об’єктивно оцінити будову, розташування та функціональний стан різнорідних структур – кіркової та мозкової зони, строми, підшкірно-жирової клітковини, фасцій, нервів, кровоносних судин та регіонарних лімфовузлів.

Сила і частота імпульсів у відповідь залежить від структури і функціональної активності тканин і служить джерелом цінних клінічних даних. Результати МРТ надниркових залоз дають найбільш повну і достовірну картину стану органів та прилеглих тканин; в ході аналізу томограм виявляють широкий спектр патологічних змін:

• · анатомічні аномалії та вади розвитку;
• · травми надниркових залоз та прилеглих тканин;
• · гіперплазії та пухлини коркової та мозкової речовини;
• · запальні процеси, набряки
• · порушення кровообігу та судинні мальформації

Стандартне МРТ надниркових залоз без контрасту включають до схем діагностики захворювань, що порушують функцію гіпофізарно-гіпоталамічної та симпатоадреналової систем:

• · різкі добові коливання АТ;
• · стійка артеріальна гіпертензія, стійка до медикаментозного лікування;
• · різке збільшення або зниження ваги, утворення розтяжок;
• · часті непритомності та панічні атаки;
• · пульсуючий головний біль;
• · зміна кольору шкірних покривів: блідість, неприродний рум’янець, гіперпігментація;
• · інтенсивне потовиділення та висипання на шкірі;
• · набряки обличчя, кистей та ступнів;
• · судоми та оніміння ніг, утворення трофічних виразок;
• · постійна спрага та рясне виділення сечі;
• · часті позиви до сечовипускання ночами;
• · затримка зростання та статевого розвитку у дітей та підлітків;
• · передчасний наступ пубертату;
• · чоловіча та жіноча безплідність, розлади менструального циклу та невиношування вагітності;
• · порушення вторинних статевих ознак (збільшення молочних залоз у чоловіків, гірсутизм, огрубіння голосу у жінок тощо)

Що діагностує МРТ надниркових залоз ?

При вивченні функції надниркових залоз методом МРТ звертають увагу на характерні зміни тканин; у сумнівних випадках для підтвердження діагнозу орієнтуються на результати аналізів. Вивчення сканів дозволяє визначити причину ендокринної дисфункції та діагностувати найпоширеніші захворювання надниркових залоз з точністю до 95–100%:

• · хвороба Аддісона – вроджена або набута гіпофункція надниркових залоз;
• · доброякісні та злоякісні новоутворення;
• · метастатичні ураження;
• · гіперадренокортицизм (синдром Іценка-Кушинга);
• · первинний та вторинний гіперальдостерноїзм;
• · вроджений адреногенітальний синдром у жінок.

Що таке феохромоцитома ?

Феохромоцитома – нейроендокринна пухлина, що продукує біологічно активні речовини (адреналін, норадреналін, дофамін). 

Патогенез клінічних проявів

Феохромоцитома зазвичай дебютує ознаками, пов’язаними з надмірною продукцією катехоламінів і їх системним дією на органи і системи, з переважанням, як правило, серцево-судинних змін.

Найбільш часте і основний клінічний прояв феохромоцитоми – гемодинамічний криз, який характеризується раптовим підвищенням систолічного артеріального тиску до 200-250 мм рт.ст., супроводжується появою несвідомого страху, відчуттям внутрішнього тремтіння. Відзначається блідість шкірних покривів або, навпаки, почервоніння обличчя. Характерний симптом порушень периферичної мікроциркуляції під час нападу – поява «мармурового» шкірного малюнка, більш вираженого при частих гіпертензивних кризах. 

МРТ — найбільш чутливий метод виявлення пухлини, його точність становить 98%, що дозволяє;
✅ виявити та точно локалізувати навіть найменші пухлини, що важливо для вибору ефективної тактики лікування;

✅ оцінити розміри утворення та її вплив на суміжні структури.

Як виглядає феохромоцитома на МРТ ?

При МРТ  феохромоцитоми виявляються як освіти в проекції наднирників гетерогенної структури, округлої або овальної форми; в частині спостережень виявляються кальцинати

 На МРТ-зображеннях феохромоцитома проявляється такими діагностичними ознаками:
Т1 — гіпоінтенсивність до решти надниркових залоз, при некротичному та геморагічному стані сигнал буде більш неоднорідним;

Т2 — помітна гіперінтенсивність (симптом лампочки): ділянки некрозу/ крововиливу/ кальцифікації змінять сигнал;

T1 C+ (Gd) — неоднорідне посилення, що зберігається протягом 50 хвилин

 Підготував   Лигирда В.В.

 

• Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки