Колективний договір

У трудовому праві колективний договір традиційно вважаєть­ся одним із основних інститутів галузі права, що охоплює досить значну кількість правових норм різного рівня - як централізованого, так і локального, з допомогою яких забезпечується регу­лювання відносно самостійної групи трудових відносин. При цьому останнім часом намітилася тенденція розширення сфери локальних норм у системі цього інституту. Повністю оновилися і централізовані норми, вони стали більшою мірою відповідати об'єктивним умовам переходу України до ринкової економіки. Закон України «Про колективні договори і угоди» визначив пра­вові засади розробки, укладення та виконання колективних до­говорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців.

Колективний договір укладається з метою узгодження інтересів найманих працівників і роботодавця. Порядок проведення колектив­них переговорів з метою укладення колективного договору спря­мований на досягнення соціальної злагоди на конкретних підприєм­ствах, в установах, організаціях. Співробітництво партнерів на ви­робничому рівні базується на засадах рівноправності сторін, пріори­тетності примирних методів і процедур у переговорах, взаємної до­віри та регулярності проведення консультацій, обов'язковості вико­нання досягнутих домовленостей і відповідальності за взяті зобов'я­зання. Тому колективний договір розглядають як акт соціального партнерства, що укладається на двосторонній основі.

У нинішніх умовах сторони самостійно визначають структуру колективного договору, виходячи зі специфіки підприємства, установи, організації. У загальній частині колективного догово­ру викладаються цілі, завдання, функції, які він виконує, його співвідношення із чинним законодавством, взаємовідносини між сторонами, їх обов'язки та відповідальність за виконання зобо­в'язань, а також на кого розповсюджується цей договір.

С.П.Козодаєв

• Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки