Новини

08.07.2021
292

І карантин не завада: Ганна Мелеганич розповідає про власний досвід міжнародної співпраці

І карантин не завада: Ганна Мелеганич розповідає про власний досвід міжнародної співпраці

Міжнародне співробітництво, обмін досвідом активно триває, і карантин у цьому не став непереборною перешкодою. У деяких сферах навпаки, завдяки  он-лайнтехнологіям науковці отримали нові можливості для обміну інформацією, досвідом. Про це - у нашій розмові із  доцентом кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій, кандидатом політичних наук, доцентом Ганною Мелеганич.

 

Останні півтора роки  - складний період для міжнародної наукової співпраці. Закриті кордони, карантин – все це не сприяє міжнародній мобільності. Ви погоджуєтеся із цим твердженням?

 Перше враження після закриття кордонів було саме таким, але згодом, з’явилися нові можливості. Я за 2020-2021 начальний рік пройшла два міжнародні стажування, які в умовах без карантину, можливо, й не вдалося б організувати й поєднати. Одне стажування передбачало наукове дослідження в Університеті Менделя у місті Брно (Чехія). Інше стосувалося тижня міжнародної мобільності у рамках Еразмус+ в Університеті Пітешті в Румунії. Почну з останнього. Представники наукової спільноти більше двадцяти країн підключалися до спільних заходів впродовж тижня і водночас мали можливість провести онлайн-лекції для студентів румунського університету. Таким чином, всі учасники мобільності  брали участь у спільних заходах, дізнавалися про наукові, міжнародні здобутки один одного, ознайомилися  із Румунією та приймаючим унверситетом  і навіть було здійснено невеличкий мовний курс.

Якщо б ця мобільність велася не в онлайні, то кожен учасник окремо би зустрічався із представниками цього університету впродовж року, а так, за рахунок онлайн-формату, кожен презентував свою країну, і цікаво було почути та побачити представників країн, які знаходяться на різних континентах – Європи, Африки, Азії. Це було дійсно пізнавально і корисно. Також  приємним є розуміння того факту, що незважаючи на те, в якому куточку світу ми  б не находилися, мова науки, освіти нас всіх об’єднує. Цей досвід мені дуже сподобався своєю інтернаціоналізацією, адже була можливість глибоко поринути у життя міжнародної наукової спільноти.

Як відбувалося Ваше стажування в Чехії? Воно теж було в дистанційному форматі?

Стажування в Чехії вже велося в комбінованому форматі, оскільки в Чехії теж майже весь навчальний рік був дистанційно, то частину роботи я проводила безпосередньо у Брно, а частину в онлайн режимі. Прибувши до університету я ознайомилася з  роботою навчального закладу, з керівництвом та співробітниками Факультету регіонального розвитку й міжнародних студій приймаючого університету. Це сприяло налагодженню дружніх контактів та  ефективній співпраці й комунікації для проведення дослідження. Звісно дуже шкода, що не вдалося в повній мірі поринути у навчальний та освітній процес. Проте спілкування з колегами сприяло появі нових ідей та проектів, які будуть мати продовження у майбутній спільній науковій та освітній діяльності  і між університетами й між країнами, бо комунікація була встановлена й з науковцями й з інших університетів Чехії, зокрема з Карлового університету в Празі.

 Що дають іноземні стажування і чому в них вартує брати участь?

На сьогодні є велика кількість можливостей, як для студентів, так і для викладачів для науковового розвитку, використовуючи досвід інших  країн. Є різноманітні програми, проєкти, різноманітні галузеві наукові спільноти, які готові підтримувати  й залучати колег з різних країн, але для того, щоб ці програми більш ефективно працювали, безумовно,  має бути  й особистий контакт науковців. Для того, щоб цей контакт був, важливо відвідувати конференції, писати спільні статті, бути відкритим до нових можливостей та форм роботи. Тільки таким чином може бути дійсно ефективна комунікація. Крім того , це інструмент формування позитивного іміджу України, адже це «м’яка сила» нашої держави.

Але треба бути готовим і до певних викликів чи труднощів, бо як правило, успішний результат досягається внаслідок системної роботи. Я, наприклад, потрапила на стажування у Брно по програмі Вишеградського фонду, подавши заявку на участь втретє. Вишеградська програма передбачає, що університет, у який ви хочете потрапити, має підтвердити, що зможе вас прийняти. І коли ви просто безпосередньо звертаєтесь  до якогось університету, вказуєте свої здобутки – вони можуть відреагувати, але можуть і не реагувати. Але коли ви пишете своїм колегам, які вас знають, по ваших наукових працях, виступах на конференціях чи участю в наукових проєктах, вони швидше відгукнуться  і матимуть за честь прийняти таку людину. 

Наш регіон власним географічним положенням спонукає до тісної міжнародної співпраці із сусідніми країнами. Це той фактор, який ми, науковці УжНУ можемо використовувати значно краще, ніж, можливо, наші колеги із Центральної чи Східної України, для яких це іноді складніше навіть у питанні логістики та часу. А у  нас чотири країни ЄС поряд, і цим треба користуватися. Я дуже вдячна і рідному університету, і факультету історії та міжнародних відносин на якому працюю, за ті можливості, які створені та ті горизонти, які з кожним роком стають все ширшими  і доступнішими для науковців.

 

розмову вів Олексій Шафраньош

Інформаційно-видавничий центр

 

 

Категорії: