ФАКУЛЬТЕТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ТА ДОУНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ (продовження)
Продовжуємо писати про розвиток факультету післядипломної освіти Ужгородського університету та людей, чий вклад у народження майбутнього закладу підвищення кваліфікації лікарів області був без перебільшення визначним. Передусім хочеться згадати про тих викладачів, які відійшли у вічність, а саме про доцентів Сочку Андрія Андрійовича та Плоскіну Василя Юрійовича.
Вивчаючи творчий шлях доцента Сочки А.А. слід відзначити ряд послідовних досягнень як викладача та вченого: з 1960 до 1963 рр. був аспірантом, а з 1963 - асистентом кафедри пропедевтики і госпітальної терапії Ужгородського державного університету, з 1967 до 1993 рр. – доцент кафедри факультетської терапії Ужгородського державного університету. З 1993 року, враховуючи багаторічний педагогічний досвід та всесторонню клінічну підготовку, наказом ректора УжДУ був переведений на посаду доцента кафедри інтернатури.
Доц. Сочка А.А. Доц. Плоскіна В.Ю.
Протягом усього життя він займався серцево-судинними захворюваннями, і особливо ревматизмом, їх розповсюдженістю та лікуванням. Підсумком проведеної клопіткої роботи була кандидатська дисертація на тему «Лікування хворих на ревматизм на закарпатському бальнеологічному курорті «Синяк», яку Андрій Андрійович успішно захистив на засіданні Вченої ради Вінницького медичного інституту імені М.І. Пирогова 19 травня 1966 року.
Надалі Андрій Андрійович продовжував вивчати дію закарпатських мінеральних вод на організм людей: більш детально розроблювалися покази та протипокази направлення хворих на той чи інший курорт, вивчалися курортно-рекреаційні зони Закарпаття – обґрунтовувалася їх сутність та необхідні об’єкти інфраструктури з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Проведені дослідження склали основу монографії про курорти Закарпаття, яка перевидавалася два рази (1977, 1985 рр.) та навчального посібника. Андрій Андрійович був учасником однієї із протизобних експедицій, які організовувались облздороввідділом та університетом для огляду населення у гірських районах області. А.А. Сочка опублікував понад 250 наукових робіт у різних фахових медичних виданнях.
Маючи глибокі професійні знання, аналітичний розум, повагу колег та хворих, разом із тим був скромною і доброзичливою людиною. Помер 6 березня 2004 року на 74 році життя.
Першим магістром медицини Ужгородського університету у 1995 році став Плоскіна Василь Юрійович. З того часу працював асистентом, а також займався науковою роботою, за матеріалами якої виконав кандидатську дисертацію під керівництвом проф. Чопея І.В. та захистив її у 2004 році на базі Івано-Франківської медичної академії. З 2006 року - доцент кафедри терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти УжНУ. На превеликий жаль 11 вересня 2019 року передчасно, на 51-му році життя, після тривалої хвороби Василь Юрійович відійшов у вічність. Продовжує його шлях у медицині син Плоскіна Юрій-Мар’ян, який став старшим лаборантом кафедри терапії та сімейної медицини.
Перший кандидат медичних наук-«післядипломник» університету Ілько Андрій Васильович був одним з тих, хто проходив підготовку на кафедрі інтернатури з 1993 по 1995 рік за спеціальністю “Терапія”. З листопада 1995 року по жовтень 1998 року - аспірант очної форми аспірантури кафедри післядипломної підготовки лікарів, кандидат медичних наук з 1999 року. Дисертацію під керівництвом доктора медичних наук, заслуженого лікаря України, професора Чопея І.В. за темою „Патогенеточне обгрунтування етапного лікування дуоденальної виразки, асоційованої з Helicobacter pylori” захистив 23 лютого 1999 р. на засіданні спеціалізованої Вченої ради Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України. Основні етапи педагогічної діяльності: 1999 р. – 2001 р. – асистент кафедри післядипломної підготовки лікарів; 2001 р. – по теперішній час – доцент кафедри терапії та сімейної медицини. З 2000 року є заступником декана факультету післядипломної освіти.
Ілько А.В. разом з офіційним опонентом, корифеєм української терапії, проф. Пелещуком А.П. після захисту дисертації
Серед публікацій слід виділити 1 монографію та 3 посібники з грифами МОН України у співавторстві.
У 2002 році нагороджений Почесним дипломом Міністерства освіти і науки України за розробку і впровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій. Дворазово проходив стажування з сімейної медицини у США (м. Гантсвіл, Алабама, 1999р. та м. Корваліс і м. Портланд, Орегон, 2001р.) та у 2005 році проходив короткочасні курси у Франції (м. Каутенс).
Першим старшим лаборантом кафедри інтернатури був лікар Плоскіна Юрій Юрійович, який одночасно з 1993 року перебував також на посаді наукового співробітника за сумісництвом. З 1994 до 1997 рр. перебував в аспірантурі з фаху «Терапія». В подальшому працює на різних лікарських посадах Свалявської ЦРЛ.
Туряниця М.Г. Чижов П.В.
З 1996 року старшим лаборантом кафедри інтернатури працював лікар Туряниця Михайло Георгійович. В 1998 р. після освоєння спеціальності лікаря акушера-гінеколога він робить свої перші кроки в приватній медицині, в яку потім повністю переходить і де запроваджує використання багатьох нових методів діагностики. В 2018 р. переїжджає в Словаччину, де подальшу свою професійну діяльність продовжує в судовій медицині.
Також лікар Чижов Петро В’ячеславович після закінчення інтернатури у 1995 році був одним із перших проходив магістратуру на кафедрі інтернатури у 1996 році. Потім працював на станції швидкої медичної допомоги в Ужгороді. В 2009 поїхав працювати до Словаччини лікарем швидкої допомоги, де у 2016 році атестувався в якості фахівця медицини невідкладних станів і медицини катастроф. Останні 3 роки працює на швидкий допомозі та в пенітенціарній системі Словаччини.
Як ми вже писали, у зв’язку з розширенням функцій, а саме - появою дозволу на проведення курсів підвищення кваліфікації, у 1997 кафедра інтернатури була реорганізована у кафедру післядипломної підготовки лікарів. Саме вона стала фундаментом для відкриття факультету післядипломної освіти 8 лютого 2000 року. Далі буде…
