Історичні цікаві факти про електрокардіографічне дослідження
1. Електрокардіографія (ЕКГ) виникла завдяки… жабам.
Електрофізіологія справді почалася із дослідів на жабах. Карло Маттеуччі та Еміль дю Буась-Реймон у 1840–1850-х роках проводили дослідження електричних феноменів м’язів і нервів жаби. Саме ці досліди довели, що біологічні тканини продукують електричні потенціали, що стало фундаментом для подальшого запису електричної активності серця людини.
2. Перший запис електричної активності серця – теж завдяки жабі.
Огастес Воллер у 1887 році продемонстрував перший запис електричних змін серця, використовуючи жаб’яче серце, а згодом – серце собаки та людини. Першим, хто вивів ЕКГ із стін лабораторій в лікарську практику, був голландський фізіолог Віллем Ейнтховен. Результати, отримані Ейтховеном, були революційними. Уперше в руках лікаря опинився прилад, який так багато говорить про стан серця. Ейтховеном було запропоновано розташовувати електроди на руках і ногах, що використовується і по сьогоднішній день. В 1924 р. йому була присвоєна Нобелівська премія.
3. Походження назв зубців P, Q, R, S, T.
Ейнтховен обрав ці літери для позначення ЕКГ зубців наслідуючи математичній традиції, а не як абревіатуру. В математиці середні точки або невідомі позначаються саме латинськими літерами.
4. Чому саме 12 відведень?
Спершу відведень було 3, потім 6. Лише згодом після поєднання грудних відведень Вільсона (1938) та уніполярних відведень Голдбергера (1942) було сформувало 12 стандартних ЕКГ відведень. Ця кількість оптимально показує електричну активність серця у трьох площинах.
5. Перший електрокардіограф важив понад 270 кг.
Струнний гальванометр Ейнтховена був уже громіздкою спорудою та вимагав соляних ванночок для кінцівок. Перші пацієнти Ейнтховена занурювали руки та ноги у відра з сольовим розчином, щоб забезпечити надійний контакт шкіри з пристроєм. Обслуговуванням першого електрокардіографа було зайнято 5 співробітників. Лише в 1950-х роках вдалося значно зменшити апарат, і отримати портативний електрокардіограф. Він важив 10 кг і був в той час найлегшим.
6. Саме Ейнтховен понад 100 років тому запропонував латинську приставку «теле-» для визначення дистанційної медичної допомоги.
Цікаво, що Ейнтховен проводив обстеження дистанційно – і це на початку XX століття! Щоб проводити електрокардіографію хворим, які лікувалися в Лейденській клініці, Ейнтховен проклав кабель завдовжки до двох кілометрів до своєї лабораторії і таким чином у 1905 році здійснив першу передачу ЕКГ телефоном (електричні сигнали від серця пацієнта передавали телефонним кабелем). Винахідник називав це «телекардіограмою».
7. Кардіологи спершу не вірили в ЕКГ.
Багато клініцистів кінця XIX століття вважали ЕКГ «фізіологічною цікавинкою», що є мало корисною в медицині. Визнання прийшло лише після демонстрації діагностики аритмій та блокад. Вже у 1920-х роках ЕКГ апарати продавалися по всьому світу, при цьому ЕКГ-записи в США, Німеччині, Нідерландах та Британії виглядали однаково, що було рідкістю для того часу. ЕКГ був одним із перших медичних методів, який став міжнародним стандартом, актуальність якого не змінилася з плином часу.
8. Холтер-монітор – побічний продукт ядерних дослідів.
Норман Холтер, працюючи з радіаційними сигналами, розробив технологію довготривалого запису ЕКГ. Перший портативний пристрій важив приблизно 38-40 кг.
9. Один із перших описів інфаркту міокарда з використанням ЕКГ був здійснений у 1918 році До цього інфаркти міокарду діагностували майже виключно за симптомами та аутопсією.
На сьогодні ЕКГ обстеження принаймні раз у житті проходила практично кожна людина, а сучасні кардіографи компактні та мобільні. Абсолютна безпечність цього методу дає змогу застосовувати його у немовлят, вагітних жінок і пацієнтів із різноманітними захворюваннями. Водночас ЕКГ є важливим інструментом для своєчасного виявлення потенційно небезпечних патологій серцево-судинної системи і є дуже важливим та цінним інструментальним методом обстеження.
Для лікаря будь-якого профілю вміння інтерпретувати ЕКГ дозволяє своєчасно виявляти життєзагрозливі стани, такі як гострий коронарний синдром, порушення ритму та провідності чи ознаки електролітних розладів.
Упевнено інтерпретувати електрокардіограму, відрізняти фізіологічні варіанти від патологічних змін, оперативно визначати характер і локалізацію ураження та ухвалювати обґрунтовані клінічні рішення з урахуванням даних ЕКГ навчають на тематичному удосконаленні на базі кафедри внутрішньої та сімейної медицини з курсами інструментальної діагностики. Запрошуємо лікарів для набуття та вдосконалення професійних знань з ЕКГ – знання, які працюють щодня!
Підготувала: доцент Росул М.М.
