ВИХОВНА ГОДИНА У БОТАНІЧНОМУ САДУ: ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА ЯК ШЛЯХ ДО ЕМПАТІЇ

Сучасні реалії ставлять перед нами непрості виклики. В умовах війни, коли основна увага суспільства зосереджена на безпеці, життєво необхідних ресурсах та збереженні життя, питання екології опиняється на периферії суспільної свідомості. Проте зруйновані ліси, забруднені водойми, знищені екосистеми – усе це непомітно підриває наше майбутнє. Саме у такі часи надзвичайно важливо нагадувати, що піклування про природу нерозривно пов’язане з піклуванням про людину.

А ще часто кажуть, що виховання емпатії до людини, яка так необхідна майбутнім психологам,  починається з емпатії до природи. Планета, яка нині страждає від війни не менше, ніж люди, потребує людського співпереживання. Виховання  психолога у дусі емпатії до природи – це водночас виховання справжньої людяності через екологічну чутливість. Адже коли студент-психолог вчиться бачити біль і потреби природи, він поступово вчиться співпереживати ближньому. Це – не абстрактна теорія, а реальна психологічна практика, яка формує основу гуманістичного мислення та поведінки.

У рамках навчально-виховного процесу студенти-психологи нашого університету взяли участь у виховній годині у ботанічному саду. Метою заходу було не лише поглиблення знань про екологію, але й практичне відпрацювання психологічних технік зниження стресу, розвитку емпатії та усвідомленості.

Під час зустрічі студенти мали змогу випробувати техніки майндфулнес – практики усвідомленої присутності у моменті. Однією з вправ стала «Заземлення через природу». Ми запропонували студентам практику, яка, можливо, знадобиться й вам для зменшення психологічної напруги та відновлення ментального здоров’я:

1.Вибрати дерево чи рослину та уважно спостерігати за його формою, кольором, текстурою.

2.Торкнутися кори, листя, відчути запах землі й трави.

3.Зосередитися на власному диханні, уявляючи, як свіже повітря наповнює тіло, а з видихом виходить напруга.

4.Завершити вправу короткою рефлексією: які відчуття виникли, які думки з’явилися, чи вдалося відчути внутрішню рівновагу.

Ця проста, але ефективна практика допомагла студентам знизити рівень тривожності, переключити увагу з постійних новинних потоків і зануритися у спокій природи. Студенти відзначили, що навіть кілька хвилин такого зосередження дарують відчуття безпеки та відновлюють ресурсність.

 Отже, виховна година у ботанічному саду стала не лише екологічним уроком, а й своєрідною психотерапевтичною сесією. Вона показала, що екологічна свідомість і психологічне здоров’я взаємопов’язані. Піклуючись про природу, ми піклуємося про себе та одне про одного.

Таким чином, виховна година у ботанічному саду стала прикладом того, як екологічна освіта може поєднуватися з психологічними практиками та сприяти гармонійному розвитку особистості. Ми переконані: саме з таких кроків починається формування відповідального, чутливого та зрілого громадянина.

За інформ.кафедри психології

• Факультет суспільних наук