Синдром карпального каналу (СКК)
Це неврологічне захворювання, яке з’являється при здавленні серединного нерва у карпальному каналі. На сьогоднішній день є досить поширеною проблемою.
Для того, щоб зрозуміти, що це за захворювання і як воно проявляється, розберемо трішки анатомії. Карпальний канал – це отвір, що проходить від передпліччя, через зап’ястя до кисті руки. Він утворений кістками зап’ястя в нижній його частині та поперечною зв’язкою зап’ястя у верхній частині. В цьому каналі проходить серединний нерв, який забезпечує чутливість перших трьох та половини четвертого пальця кисті; також від нього відходить нервова гілка, що управляє м’язами великого пальця кисті. Через карпальний канал проходять також сухожилля згиначів, вони знаходяться під серединним нервом. Анатомічно склалось так, що проходячи через цей канал, нерв може здавлюватись. При цьому порушується його живлення та виникає ішемія, а це, в свою чергу, призводить до виникнення симптомів. Будь-який стан, що звужує просвіт карпального каналу або збільшує розмір тканин всередині каналу, може призводити до проявів СКК.
Як проявляється дане захворювання:
- в першу чергу це є затерпіння, поколювання, печіння в пальцях кисті (великий, вказівний, середній та частина безіменного), БЕЗ мізинця.
- біль, оніміння в руках, які можуть призводити до пробудження вночі. Біль може також розповсюджуватись вгору по руці у напрямку до плеча і навіть досягати шиї;
- при прогресуванні даного стану м’язи кисті, а особливо великого пальця можуть слабнути і атрофуватися, викликаючи незручність при роботі кисті, особливо пов’язаною із дрібною моторикою (застібання гудзиків, утримування горнятка тощо).
Регулярні болі і постійне відчуття дискомфорту посилюються ночами, що заважає нормальному сну, викликає безсоння, хронічну втому. Пацієнт втрачає працездатність і концентрацію, знижується якість життя людини.
До факторів, які можуть стати причиною розвитку СКК належать:
- однотипні повторювані рухи зап’ястком;
- тривале положення кисті в положенні згинання чи розгинання;
- пухлини;
- ганглії;
- запалення сухожиль;
- вивихи, розтягнення та інші травматичні пошкодження зап’ястка;
- артрит, артроз та інші дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів;
- одним із факторів є ожиріння.
Дослідження показують, що збільшення індексу маси тіла на 1% збільшує
ризик розвитку СКК на 8%.
Наявність одного із ризиків не обов’язково може створити проблему. Але спосіб роботи, який містить у собі декілька факторів, може викликати більший ризик. І чим довше людина піддається дії одного або кількох факторів, тим очевидніше можливість появи симптомів СКК.
Синдром карпального каналу можна вважати професійним захворюванням музикантів, кравців, пекарів, офісних працівників, працівників ІТ-сфери (часте користування мишкою та клавіатурою). Дослідження показують, що в активних користувачів ПК ризик розвитку синдрому карпального каналу на 15% вищий, ніж у тих, хто активно не користується комп’ютером.
Також дослідження показують, що частіше на СКК хворіють жінки, аніж чоловіки.
Діагностика:
- в першу чергу, це скарги, огляд пацієнта, проведення специфічних тестів та проб і додаткові методи обстеження.
УЗД:
- збільшення розмірів та зниження ехогенності серединного нерва на рівні входу в канал;
- площа поперечного перерізу нерва більше 12 мм. кв.;
- збільшення площі поперечного перерізу нерва в проксимальній частині на 2 мм.кв. і більше, порівняно з дистальною частиною, дозволяє діагностувти СКК з точністю 99%. Зміна площі поперечного перерізу більше, ніж на 6 мм.кв. свідчить про помірно виражений СКК, а більше, ніж на 9 мм.кв. – про різко виражений;
- карпальний синдром супроводжується також долонним вип’ячуванням утримувача сухожиль в поперечному скані і сплощенням серединного нерва в межах зап’ясного каналу, що більш виражені поздовжньо.
МРТ:
- потовщення нерва на рівні входу в карпальний канал;
- сплощення нерва на виході з каналу;
- збільшення площі поперечного перерізу нерва (більше 12-15 мм. кв.);
- набряк в ділянці зап’ясного каналу.
Лікування:
- організація робочого місця, уникання однотипних рухів кистю;
- ортез на променево-зап’ястковий суглоб наніч;
- вправи на ковзання нерву;
- НПЗП;
- ін’єкції ГКС в канал;
- при неефективності – хірургічне лікування.
СКК – це синдром який не дає змоги нормально працювати та відпочивати, а при несвоєчасному лікуванні призводить до повної втрати рухів та відчуттях у кисті, як наслідок – втрати працездатності та перехід на інвалідність. Тому, при виникненні перших із вищевказаних симптомів, рекомендовано відразу звернутись за медичною допомогою до лікаря!
Підготувала: ас.Стефанцова У.В.
