Атопічний дерматит та харчова алергія у дітей. Нові стратегії зменшення ризику харчової алергії у дітей з високим ризиком її розвитку
Атопічний дерматит (АД) – це хронічне запальне захворювання шкіри, яке найчастіше зустрічається у дітей та характеризується свербежем. Хвороба завдає багато клопоту та неприємних моментів для дитини та батьків протягом тривалого часу. АД часто пов’язаний з підвищенням рівня імуноглобуліну Е (IgE) сироватки крові та наявністю в особистому та сімейному анамнезі атопії, яка описує групу захворювань: екзему, астму та алергічний риніт.
У патогенезі атопічного дерматиту безліч механізмів, зокрема дисфункція епідермального бар'єру, генетичні фактори, імунна дизрегуляція та зовнішні тригери запалення. На сьогодні все ще актуальним залишається питання про те, чи ініціюється запалення шкіри дисфункцією шкірного бар'єру (гіпотеза "ззовні всередину"), чи імунною дизрегуляцією (гіпотеза "зсередини назовні"). Усе частіше визнається, що комбінації різних механізмів призводять до численних ендотипів і фенотипів цього захворювання.
Етапний перебіг алергічних захворювань характеризує атопічний марш, який зазвичай починається з атопічного дерматиту (АД) і прогресує до харчової алергії, бронхіальної астми і, зрештою, алергічного риніту. Доведено тісний зв'язок між АД, харчовою сенсибілізацією та харчовою алергією. Ранній початок та тяжкий перебіг АД є значущими факторами ризику розвитку харчової алергії удітей. До 66% немовлят з АД мають харчову сенсибілізацію і до 40% мають харчову алергію. Найбільш поширеними харчовими алергенами є яйця, арахіс та молоко. У популяційних дослідженнях рівень харчової сенсибілізації при ранньому початку АД (≤ 3 місяців) був майже в 6 разів вищим у дітей з найтяжчим перебігом АД, ніж у немовлят з маніфестацією у другому півріччі життя. Важливим є те, що сенсибілізація може відбуватися епікутанно через порушений шкірний бар'єр ще до вживання їжі всередину, що вказує на роль порушеної бар'єрної функції в розвитку алергії.
Сенсибілізація до харчових алергенів може розвинутися через контакт алергенів зі шкірою, слизовою шлунково-кишкового тракту та іноді дихальних шляхів. Останні дані підтверджують, що рання експозиція алергену через шкіру, зокрема арахісу в пацієнтів з атопічним дерматитом призводить до сенсибілізації та подальшої харчової алергії, тоді як рання пероральна експозиція сприяє розвитку толерантності – ця теорія відома як "гіпотеза подвійного впливу алергену". Алергени навколишнього середовища, у тому числі харчові, можуть проникати через порушений запалений бар'єр шкіри і потенційно сприяти харчовій сенсибілізації навіть без попереднього вживання відподіного продукту.
Дослідження, спрямовані на пошук стратегій профілактики харчової алергії та АД, зосереджуються на ранньому відновленні порушень шкірного бар'єру та/або ранньому введенні харчових алергенів у дітей групи високого ризику для сприяння розвитку харчової толерантності.
Дослідження LEAP (Learning Early about Peanut Allergy) було першим рандомізованим контрольованим дослідженням, метою якого було оцінити вплив уникнення або раннього введення арахісу немовлятам групи високого ризику (4-11 місяців) з АД від помірного до важкого перебігу та/або алергією на яйця.
Було виявлено, що у віці 5 років діти з групи раннього введення арахісу мали значно нижчу частоту алергії на арахіс порівняно з групою уникнення (1,9% проти 13,7%) із загальним середнім зниженням алергії на арахіс на 81%. Це дослідження стало першим інтервенційним дослідженням, яке чітко показало, що харчову алергію можна попередити у дітей з високим ризиком розвитку харчової алергії (наприклад, з середньо-тяжким перебігом АД). Ранній контакт немовлят з харчовими алергенами через імунну систему кишечника, а не через запалену шкіру, може знизити ризик розвитку харчової алергії.
Введення потенційних харчових алергенів немовлятам з групи високого ризику слід проводити після алергологічного обстеження, включаючи визначення харчового IgE та/або шкірні прик-тести, через ризик IgE-опосередкованої реакції у вже сенсибілізованих немовлят з тяжким перебігом АД.
Регулярне застосування пом'якшувальних засобів має бути частиною базового щоденного догляду для всіх дітей з АД.
Уникнення їжі, елімінаційні дієти, використання добавок для ванн, місцеві та пероральні антигістамінні препарати не рекомендуються для рутинного лікування дітей з АД.
Джерела: сайт UpToDate та медична платформа Progress
Підготувала: доц., к.м.н. Рубцова Є.І.
