1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
ВІЛ залишається однією з основних проблем глобальної охорони здоров'я. Методу, що дозволяє вилікувати ВІЛ-інфекцію, немає, однак завдяки розширенню доступу до ефективних засобів профілактики, діагностики та лікування ВІЛ та опортуністичних інфекцій, а також догляду за пацієнтами, ВІЛ-інфекція перейшла до категорії хронічних захворювань, що піддаються терапії, а ВІЛ інфіковані можуть прожити довге та здорове життя.
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) вражає імунну систему та послаблює захист від багатьох інфекцій та деяких типів раку, з якими може впоратися імунітет здорової людини. Вірус руйнує та послаблює функцію імунних клітин, тому у інфікованих людей поступово розвивається імунодефіцит. Імунна функція зазвичай вимірюється числом клітин CD4.
Найпізнішою стадією ВІЛ-інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), який у деяких людей за відсутності лікування може розвинутись через багато років. Для СНІДу характерний розвиток деяких видів раку, інфекцій чи інших тяжких клінічних проявів хронічного характеру.
Ознаки та симптоми
Симптоми ВІЛ змінюються залежно від стадії інфекції. Протягом кількох перших місяців люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні, але багато хто з них дізнається про свій статус лише на пізніших стадіях. Протягом кількох перших тижнів після інфікування у людей може не з'являтися жодних симптомів або розвинутись грипоподібна хвороба, включаючи лихоманку, головний біль, висипання або біль у горлі.
По мірі того, як інфекція поступово послаблює імунну систему, у інфікованої людини можуть з'являтися інші ознаки та симптоми, такі як збільшені лімфовузли, втрата ваги, лихоманка, діарея та кашель. За відсутності лікування можуть розвинутись такі тяжкі хвороби, як туберкульоз, криптококовий менінгіт, тяжкі бактеріальні інфекції та онкологічні захворювання, зокрема лімфоми та саркома Капоші.
Передача інфекції
ВІЛ може передаватися через різні рідини організму інфікованих людей, такі як кров, грудне молоко, сперма та вагінальні виділення. ВІЛ також може передаватися від матері до дитини під час вагітності та пологів. При звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми та потискання рук, або при спільному користуванні особистими предметами та вживанні продуктів харчування або води, передача інфекції не відбувається.
Важливо, що ВІЛ-позитивні особи з вірусною супресією, які отримують антиретровірусну терапію (АРТ), не передають ВІЛ-інфекції своїм сексуальним партнерам. Таким чином, ранній доступ до АРТ та надання підтримки для проведення терапії мають вирішальне значення не тільки для покращення стану здоров'я людей з ВІЛ, але також для запобігання передачі ВІЛ-інфекції.
Фактори ризику
Моделі поведінки та умови, що підвищують ризик зараження людей ВІЛ, включають:
- · незахищений анальний чи вагінальний секс;
- · наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом, такої як сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея та бактеріальний вагіноз;
- · спільне користування зараженими голками, шприцами та іншим ін'єкційним обладнанням та розчинами наркотиків при вживанні ін'єкційних наркотиків;
- · небезпечні ін'єкції, переливання крові, пересадки тканин, медичні процедури, що включають нестерильні розрізи або проколювання; і
- · випадкові травми від уколу голкою, зокрема серед працівників охорони здоров'я.
Діагностика
Інфікування ВІЛ діагностується за допомогою експрес-тестів, які дозволяють отримати результат того ж дня. Це значно полегшує діагностику та перехід до лікування та догляду. Також є можливість самостійного тестування на ВІЛ. Проте жоден тест на ВІЛ сам по собі не забезпечує повну діагностику ВІЛ-інфекції; для підтвердження потрібне додаткове тестування, яке має проводитись кваліфікованим медичним чи соціальним працівником на місцях або у закладі охорони здоров'я. Найбільш широко використовуються тести для діагностики ВІЛ, які виявляють антитіла, що виробляються імунною системою людини у відповідь на ВІЛ. Більшість людей антитіла до ВІЛ виробляють протягом 28 днів після інфікування. Цей період, протягом якого антитіла до ВІЛ не виробляються у достатній кількості для виявлення за допомогою стандартних тестів, симптоми не виявляються, а передача ВІЛ вже можлива, називається «серонегативним вікном». Після початкової діагностики для виключення будь-яких потенційних помилок у тестуванні чи звітності та до включення до програм з догляду та/або лікування рекомендується проведення повторного тестування.
Профілактика
Ризик ВІЛ-інфікування можна зменшити шляхом обмеження впливу факторів ризику. Основні підходи до профілактики ВІЛ, що часто використовуються в поєднанні один з одним, включають:
- · використання чоловічих та жіночих презервативів;
- · тестування на ВІЛ та інфекції, що передаються статевим шляхом, та консультування;
- · тестування на туберкульоз (ТБ), консультування та направлення на лікування;
- · використання антиретровірусних (АРВ) препаратів з профілактичною метою;
- · зменшення шкоди споживачам ін'єкційних наркотиків;
- · ліквідація передачі ВІЛ-інфекції від матері.
Лікування
Досягти супресії ВІЛ дозволяють схеми лікування, що включають комбінацію трьох або більше антиретровірусних (АРВ) препаратів. Відомі на сьогоднішній день антиретровірусні препарати не виліковують ВІЛ-інфекцію, але ефективно пригнічують реплікацію вірусу в організмі та дозволяють імунній системі відновитися та зміцнити свою здатність боротися з опортуністичними інфекціями та деякими видами раку.
_thumb_wide.jpg)
