Кращі практики медичної освіти у США переймали заступники деканів УжНУ
Нещодавно із десятиденної робочої поїздки до штату Орегон, США повернулися заступники деканів факультету післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки - Михайло Гечко та медичного факультету – Олег Девіняк. Візит наших делегатів відбувся завдяки програмі «Відкритий Світ», яка адмініструється Американськими радами та фінансується Бібліотекою Конгресу США. Програма професійного розвитку з медичної освіти передбачала знайомство із організацією та навчальним процесом у Громадському коледжі Умпква, м. Роузбург та в Університеті здоров’я та наук у м. Портленд. Про свої враження та особливості медичної освіти у США розповідають учасники програми:
Михайло Гечко: «Навчання за медичними програмами у США є високоселективним, тривалим, дорогим, але й одночасно потужним. Охочі стати лікарями повинні закінчити навчання на чотирирічному бакалавраті з однієї із наукових спеціальностей та пройти багаторівневий процес відбору вступників, який включає три етапи та три основні блоки критеріїв. На першому етапі оцінюються анкети, надіслані в приймальну комісію. Наступний етап, куди проходить не більше третини аплікантів/апліканток, проходить у вигляді серії ситуаційних співбесід і завершується відбір співбесідою з приймальною комісією. Критерії оцінювання включають середні оцінки під час попереднього навчання, результат єдиного вступного іспиту для медичних програм (MCAT), мотивацію до навчання на медичній спеціальності, досягнення та досвід роботи, в тому числі, у закладах охорони здоров’я, психологічний портрет та соціальну активність. В результаті, наприклад, із 6200 заявок на медичну програму до Університету здоров’я та наук у м. Портленд було надано запрошення на навчання всього 200 вступникам, із яких 160 стали першокурсниками. При цьому, звертає на себе увагу той факт, що академічні здобутки складають тільки 20% підсумкового вступного балу, а визначальними для успішного проходження відбору є мотивація до медицини, емоційна зрілість та практичний досвід громадської активності. Навчання для здобуття ступеня MD триває чотири роки, після яких ще від трьох до семи роки триває резидентура. Основним фокусом навчання є напрацювання практичних навичок та клінічного мислення. При цьому, заняття в клініках для всіх категорій майбутніх медиків починаються вже з перших тижнів навчання. Значну роль також відведено симуляційним методикам навчання, де використовуються як муляжі, актори у якості стандартизованих пацієнтів так і складні та дороговартісні комп’ютеризовані манекени, кадавер-курси та комп’ютерні моделі з доповненою та віртуальною реальністю. У навчальних корпусах коледжу та університету створено та обладнано лікарняні палати та операційні для навчання. Дуже важливим є той факт, що при моделюванні клінічного випадку імітується не тільки якийсь конкретний клінічний стан, а ціла ситуація. Тобто, відпрацьовується як вміння оцінити стан та прийняти рішення щодо подальшої тактики, так і вміння взаємодіяти з іншими членами медичної команди (медсестри, лікарі інших спеціальностей тощо) та навіть членами сім’ї пацієнта. Так, у лабораторному корпусі Університету здоров’я та наук у м. Портленд два поверхи відведені на симуляційний центр, сумарна площа якого перевищує 18000 м2. В ньому повністю обладнано палату на 8 лікарняних ліжок, операційну та родзал. У штаті симуляційного центру працює близько тридцяти акторів, які кваліфіковано грають роль пацієнтів за розробленими клінічними сценаріями. Але найбільша увага приділена навчанню в клініках, для яких можливість приймати студентів-медиків та резидентів є престижним та слугує однією з ознак якості. В умовах реформування системи охорони здоров’я та медичної освіти в Україні важливим є прийняття та імплементація в практику передового світового досвіду. Участь у цій програмі збагатила нас не лише новими враженнями, але й ідеями, які можна втілити в нас. І саме тому важливим є продовження співпраці та обмін досвідом, про що ми домовилися з колегами із Громадського коледжу Умпква та Університету здоров’я та наук.»
Олег Девіняк: «Вища освіта в США розглядається як послуга, якість якої оцінює студент та громада. При навчанні значно менша роль, ніж в Україні, приділяється оцінюванню студентів, однак для отримання права працювати за професією у багатьох випадках існує професійне ліцензування, під час якого незалежна установа оцінює твій рівень знань, практичних навичок та компетентності. Такий навчальний контекст усуває актуальність багатьох традиційних в Україні запитань стосовно того, як відслідковується успішність студентів, як оформляються екзаменаційні відомості, як відраховують та поновлюють студентів, як запобігають корупції при оцінюванні тощо. При цьому викладач працює в ролі наставника, а не контролера, а практичні заняття зосереджені на професійній практиці, а не на опитуванні та тестуванні студентів. Наприклад, типовий розклад занять в Університеті здоров’я та наук у м. Портленд передбачає інтенсивне здобування знань та відпрацювання навичок від понеділка до четверга (з 8 до 17 години з 1 год перерви на обід), і оцінювання по п’ятницях: дві години зазвичай відводиться на перевірку знань засобами електронного навчання плюс 45 хвилин на одного студента на перевірку практичних та клінічних навичок. При цьому завжди резервується час для роботи над помилками, а студенти не бояться помилятись під час практичних занять. Наприклад, під час заняття у Громадському коледжі Умпква із студентами–медсестрами в симуляційній кімнаті, на яке ми були запрошені, студентка допустила помилку. Під час обговорення виконання нею однієї з медичних маніпуляцій викладач запитав, чи, на її думку, при цій маніпуляції все пройшло добре. Студентка задумалась і назвала свою помилку самостійно, а викладач підказав як слід було робити насправді. І це було настільки доброзичливо, і все закінчилось веселим сміхом. На жаль, за українськими правилами вона б отримала знижену оцінку. Також приємно вразила проста організація діловодства в освітньому процесі: без журналів обліку роботи викладача, планів, графіків чергувань у гуртожитку, «зоопарків» з методичок (для практичних занять, для самостійної роботи, для викладачів для проведення практичних занять) та без написання власних підручників. Зате в електронному навчанні до кожної теми викладено презентації, відео, навчальні тексти, тести, практичні завдання та корисні посилання в інтернеті. У коледжі існує не лише чіткий розподіл завдань, але й повноважень. Документи, які стосуються освітніх програм та навчання за ними, підписує декан без додаткових затверджень вище, договори з іншими організаціями підписує лише головний бухгалтер (фінансист), а в наказі ректора є лише один підпис ректора, і майже ніде немає печатки. Натомість в Україні затверджуємо тему кожної дисертації усім складом Вченої ради, а всі викладачі в котрий раз зараз сканують свої документи про освіту та наукові ступені та заповнюють форми, щоб вносити їх у чергову електронну базу даних. Вражає простота, з якою американці втілюють в життя нові рішення. Наприклад, за останні роки в районі інтенсивно почало розвиватись виноградарство та виноробство, виникло багато нових підприємств, які потребували кваліфікованої робочої сили. Тож винороби зібрались і сформували запит до органів місцевого самоврядування та до Громадського коледжу Умпква, що їм потрібна підготовка фахівців з виноробства. Третину грошей виділило місцеве самоврядування, третину – коледж, ще третину зібрали самі підприємці і на ці кошти було збудовано новий корпус, де відкрито інститут виноробства з виноградниками та обладнанням, яке дає змогу провести увесь процес від посадки кущів винограду до розливання вина у пляшки. Вважаю, що принцип прийняття рішень тими, хто зацікавлений у корисному результаті, а не тими, хто має досягнення або посади, дасть хороші плоди в разі його впровадження в Україні.»
Учасники програми вдячні за чудову організацію програми професійного розвитку в медичній освіті президенту Громадського коледжу Умпква д-ру Дебрі Тетчер, декану професійної та технічної освіти Джейсону Ейзу, ректору Університету здоров’я та наук у м. Портленд д-ру Елін Андресен, організації «Американські Ради» в особі директора д-ра Девіда Паттона та фасилітаторки Яни Чапайло, офісу програми «Відкритий Світ» в Україні та у США, а також усім американцям та українцям, що долучили свою працю і зусилля до створення та ефективного менеджменту програми «Відкритий світ».
