Що таке хвороба, яка викликана вірусом Марбург?

Ключові факти. Хвороба, яку спричинює ві́рус Марбург (також гарячка Марбург, геморагічна гарячка Марбург, церкопітекова гарячка, лат. febris Marburg, англ. Marburg virus disease, скор. ХВВМ) — гостра вірусна природно-осередкова хвороба, яка характеризується тяжким перебігом, генералізованим ураженням кровоносних судин з розвитком тяжкого геморагічого синдрому, ураженням печінки, травної системи, центральної нервової системи і часто закінчується смертю.

Середній коефіцієнт летальності при ХВВМ становить близько 50%. Швидкий початок підтримуючої терапії з регідратацією та симптоматичним лікуванням покращує показники виживання пацієнтів. На даний час проти БВВМ немає зареєстрованих вакцин або противірусних препаратів, але ряд вакцин і лікарських засобів знаходиться на стадії розробки. Природними господарями вірусу Марбург вважаються плідні кажани Rousettus aegyptiacus сімейства криланів. Вірус Марбург передається людям від летючих мишей і поширюється в людської популяції від людини до людини. Найважливішою умовою успішної боротьби зі спалахами ХВВМ є взаємодія із населенням.

Актуальність проблеми зумовлена спрощеними шляхами передачі інфекції від хворих людей, легкістю зараження персоналу лабораторій, який працює з зеленими мавпами, і людей, які потрапляють в ендемічні зони. Значна небезпека поширення інфекції в інші країни існує при перевезенні інфікованих мавп і людей, які знаходяться в інкубаційному періоді або на ранній стадії захворювання. Швидка діагностика у тих випадках, коли може виникнути підозра на геморагічну гарячку Марбург, є важливим моментом в розгортанні системи протиепідемічних заходів.

Загальна інформація. Збудниками хвороби, спричиненої вірусом Марбург (ХВВМ), є віруси Марбург і Равн виду Orthomarburgvirus marburgense. Обидва віруси відносяться до сімейства філовірусів (Filoviridae), до якого належить рід Orthoebolavirus. Хвороби, що викликаються вірусами Ебола та Марбург, мають різних збудників, але подібні клінічні характеристики. Обидва захворювання трапляються рідко, але здатні викликати спалахи з високим рівнем смертності.

ХВВМ була вперше виявлена ​​в 1967 р. внаслідок одночасних спалахів інфекції в Марбурзі та Франкфурті (Німеччина) та Белграді (Сербія). Ці спалахи хвороби були пов'язані з використанням у лабораторіях ввезених з Уганди африканських зелених мавп (Cercopithecus aethiops).

Передача інфекції. Основне первинне джерело інфекції — це плодоїдні печерні кажани, зокрема єгипетський фруктовий (Rousettus aegypti з родини Pteropodidae. Нині встановлено, що кажани не хворіють на гарячку Марбург із виразними проявами. Церкопітекові мавпи, як і люди, вважаються вторинними джерелами збудника.

Початкове зараження людини вірусом Марбург відбувається внаслідок тривалого перебування у шахті чи печері, населеної колоніями кажанів роду Rousettus. Після інтродукції в людську популяцію вірус Марбург може поширюватися шляхом передачі від людини до людини при безпосередньому контакті (через пошкоджену шкіру або слизові оболонки) з кров'ю, виділеннями, органами або іншими біологічними рідинами інфікованих людей, а також з поверхнями та предметами (наприклад, постільними білизною, одягом), забрудненими цими рідинами.

Медичні працівники часто заражаються вірусом при наданні допомоги пацієнтам із підозрюваною або підтвердженою ХВВМ. Це відбувається внаслідок недотримання належних заходів профілактики передачі інфекцій за безпосереднього контакту з пацієнтами. У разі передачі вірусу через заражений ін'єкційний інструментарій та при травмах від уколу голкою захворювання, як правило, протікає важче, призводить до швидкого погіршення здоров'я хворого та може мати більш високий рівень летальності.

Інфікований хворий передає вірус тільки після появи симптомів захворювання і залишається заразним, доки вірус присутній у нього в крові.

 Симптоми хвороби, спричиненої вірусом Марбург. Інкубаційний період інфекції (інтервал між зараженням та появою симптомів) становить від 2-ох днів до 21-го дня. ХВВМ починається раптово і супроводжується різким підвищенням температури тіла, сильним головним болем та гострим нездужанням. Поширеним симптомом є болі у м'язах та суглобах. На 3-тій день можуть розвиватися гостра рідка діарея, болі та спазми в області живота, нудота та блювання. Через 2-7 днів після виникнення симптомів у багатьох пацієнтів з'являється висип, що не викликає свербіж.

Починаючи з 5-ого дня хвороби можуть розвиватися геморагічні симптоми, у тому числі присутність свіжої крові у блювотних масах та фекаліях, кровотеча з носа, ясен та піхви. Можуть також спостерігатись кровотечі з місць венепункції (місць проколу стінок венозних судин для внутрішньовенного введення рідин або взяття зразків крові). Ураження центральної нервової системи може виявлятися сплутаністю свідомості, дратівливістю та агресивністю.

У смертельних випадках захворювання летальний кінець, якому зазвичай передують тяжка крововтрата і шок, найчастіше настає через 8-9 днів після появи симптомів.

Діагностика. За клінічною картиною ХВВМ іноді важко диференціювати від інших інфекційних захворювань, як-от малярія, черевний тиф, шигельоз, менінгіт та інші вірусні геморагічні лихоманки. Для підтвердження того, що симптоми викликані саме зараженням вірусу Марбург, застосовують такі методи діагностики:

• · імуноферментний аналіз для виявлення антитіл;
• · тести визначення антигенів;
• · полімеразна ланцюгова реакція із зворотною транскриптазою;
• · ізоляція вірусу в культурах клітин у лабораторіях максимального рівня біобезпеки.

Взяті у пацієнтів зразки біоматеріалу належать до найвищої категорії біологічної небезпеки; лабораторне дослідження зразків, які не пройшли інактивацію, повинно проводитись у лабораторіях максимального рівня біобезпеки. При внутрішньому або міжнародному перевезенні зразків біоматеріалу, які не пройшли інактивацію, потрібно завжди дотримуватися принципу потрійного пакування.

Лікарські препарати та вакцини. Своєчасне призначення інтенсивної підтримуючої терапії з регідратацією та лікуванням специфічних симптомів захворювання сприяє покращенню виживання пацієнтів.

На даний час проти ХВВМ немає зареєстрованих вакцин або противірусних препаратів.

Профілактика. Хворі на гарячку Марбург підлягають обов'язковій госпіталізації і суворій ізоляції в окремому боксі. Для перевозки хворих використовують транспортні ізолятори. Застосовують засоби індивідуального захисту медичного персоналу. Дотримуються суворих заходів профілактики для попередження контактів медичного персоналу з кров'ю, слиною, сечею, мокротою хворих (робота в індивідуальних засобах захисту).

Розроблені рекомендації ВООЗ для попередження завозу інфекції з мавпами і іншими тваринами в неендемічні країни. Мандрівникам проводять консультації по запобіганню можливого зараження при огляді печер. Специфічна профілактика не розроблена, проводять дослідження експериментальної вакцини.

Підготувала Ірина Пікіна

• Навчально-науковий інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки