Фізико-математичний факультет УжДУ – славне підґрунтя фізичного і математичного факультетів Ужгородського університету
Фізико-математичний факультет був відкритий в 1950 році і проіснував повні 15 років. За такий короткий історичний термін факультет досяг успіхів – достатніх і необхідних для розділення його на два незалежні перспективні факультети: фізичний та математичний.
Становлення фізико-математичного факультету відбувалося протягом двох етапів. Перший – короткий (1950-1953 роки), по-своєму особливий: новостворений факультет упродовж трьох років не мав свого деканату. Фізико-математичний факультет був умовно приєднаний до хімічного факультету. Таке об’єднання спонтанно називали як хіміко-фізико-математичний факультет.
28 серпня 1951 року наказом по ректорату УжДУ об’єднання фізико-математичного факультету з хімічним одержало назву – фізико-хімічний факультет. Ми, студенти тих часів (і не тільки ми), не відчули цього. Коли було потрібно (міжфакультетські спортивні змагання, виступи колективів художньої самодіяльності та ін.), називали, як зазвичай, хіміко-фізико-математичний факультет.
Навчальний процес проводився на двох загальноуніверситетських кафедрах – кафедрі загальної фізики та кафедрі загальної математики. Провідними викладачами були випускники Львівського університету: фізик Кишко Степан Максимович, математики Галасі Андрій Андрійович, Ковач Юрій Іванович та приїжджий з Івано-Франківщини Хічій Остап Федорович, який здобув вищу освіту в Австрії. Епізодично запрошувався професор Зарицький Мирон Онуфрійович, доктор філософії (1889 року народження).
Завідувачем кафедри загальної математики був обраний немолодий доцент Севбо Володимир Іванович (1898 року народження), який захистив кандидатську дисертацію в 1949 році. Завідувачем кафедри загальної фізики був призначений Бушин Василь Никонорович (1904 р.н.), інженер за спеціальністю. Він разом з Кишко С.М. читали лекції з курсу загальної фізики для студентів першого і другого курсів.
Для проведення навчального процесу на старших курсах були запрошені Гоженко Нона Анатоліївна з Києва та Ковальчук Арнольд Євгенович з Москви – фізик-теоретик, майбутній кандидат з філософських наук. До навчального процесу залучалися і «професори» колишніх гімназій. Прижився один з них – Фенцик Василь Петрович, який у старшому віці здобув ступінь кандидата хімічних наук. Лекції з суспільних дисциплін читали викладачі з відповідних кафедр. Ідейна спрямованість таких лекцій очевидна із їх назв дисциплін: «Історія ВКП(б)», «Марксистсько-ленінська філософія», «Політекономія соціалізму та капіталізму». Викладач курсу «Цивільна оборона» постійно нагадував: «Пока существует хоть один империалист мы должны владеть знаниями ГО, особенно действовать по команде «Воздушная тревога».
Обов’язкову наукову роботу викладачі виконували за розрізненими тематично індивідуальними планами. Наукові теми, бодай кафедрального рівня, були відсутні. Про НДРС (науково-дослідна робота студента) та НСТ (наукове студентське товариство) і не говорилося.
Другий етап становлення факультету (1953-1966 рр.) характеризується стрімким зростанням діяльності факультету. У вересні 1963 р. був призначений декан окремого фізико-математичного факультету старший викладач Кишко С.М. Він народився і виріс в Ужгороді, закінчив місцеву гімназію, навчався під час Другої світової війни в Будапештському університеті. Після війни закінчив фізичний факультет Львівського державного університету.
З 1953 року на фізико-математичний факультет за відносно короткий проміжок часу (три роки) приїхала на роботу когорта з десяти молодих, енергійних, амбітних науковців, спеціалісти в різних галузях фізики та математики. На фізичному відділенні: в 1953 р. Шкода-Ульянов Володимир Олександрович (1927 р.н.), кандидат фізико-математичних наук (ядерна фізика); в 1954 році: Запісочний Іван Прохорович (1922 р.н.) – кандидат фізико-математичних наук (атомна фізика), Ломсадзе Юрій Мелітонович (1924 р.н.) – кандидат фізико-математичних наук (теоретична фізика); в 1956 році: Чепур Дмитро Венедиктович (1923 р.н.) – спеціаліст в галузі фізики напівпровідників та Братійчук Мотря Василівна (1927 р.н.) – астрофізик, здобули ступені кандидата фізико-математичних наук в 1958 році та 1959 році відповідно.
На математичне відділення першими прибули: подружжя Берман Самуіл Давидович (1922 р.н.) та Гарнштейн Бела Наумовна (1924 р.н.) – кандидати фізико-математичних наук (алгебраїсти). В 1953 році прибув Студнев Юрій Петрович (1923 р.н.) – кандидат фізико-математичних наук (теорія імовірностей). Свою долю пов’язав з УжДУ вчитель математики СШ №3, м. Ужгорода – Айзенберг Наум Нісонович (1928 р.н.) – ступінь кандидата фізико-математичних наук здобув у 1963 році. Він освоїв новітню галузь науки – кібернетику. Дивовижно талановитий двадцятип’ятирічний кандидат фізико-математичних наук (теорія функцій) – Гольдберг Анатолій Асірович (1930 р.н.) прибув на математичне відділення в 1955 році.
Одна за другою почали відкриватися кафедри. На фізичному відділенні: 1954 р. – кафедра будови речовини (у майбутньому – кафедра експериментальної і теоретичної фізики), завідувач Шкода-Ульянов О.В.; 1957 рік – кафедра оптики, завідувач – Запісочний І.П.; 1959 рік – кафедра теоретичної фізики, була створена шляхом поділу кафедри експериментальної і теоретичної фізики на дві – кафедра ядерної фізики, завідувач кафедри Шкода-Ульянов О.В., і кафедра теоретичної фізики, завідувач кафедри Ломсадзе Ю.М. У 1963 році кафедра загальної фізики була переведена в структуру новоствореного загальнотехнічного факультету. Натомість була відкрита кафедра фізики напівпровідників, завідувач кафедри Чепур Д.В.
На математичному відділенні до кафедри загальної математики додали: 1953 рік – кафедра математичного аналізу, завідувач кафедри Студнєв Ю.П.; 1963 рік – кафедра обчислювальної математики, завідувач кафедри Сірик Г.В.
На кафедрах розгорнулася планомірна науково-дослідна робота. Поступово створювалися науково-дослідні групи, лабораторії, філіали в системі АН УРСР. З ентузіазмом витрачались колосальні зусилля на створення з нульового рівня матеріально-технічної бази для навчального процесу та наукової роботи. Особливо відчутне підсилення кадрового потенціалу відбулося за рахунок трьох перших випусків факультету. На фізичному відділенні були влаштовані: з 1955 року – Дмитро Сікора, Олександр Парлаг, Володимир Лендьел, Петро Фельцан, Василь Шевера; з 1956 року – Іван Копинець, Іван Кривський, Юрій Попик, Антон Фантич; з 1957 року – Михайло Кучінка та Людвик Шимон. Членами колективу математичного відділення стали: випускники 1955 року – Михайло Бабич, Іван Брич, Степан Бровді, Степан Поляк, Іван Шула; випускники 1956 року – Емілян Крицький, Марія Фаренич та випускниця 1957 року – Діна Ляліна.
Парально зростав контингент студентів. За 15 років існування фізико-математичного факультету кількісний склад досяг за 1000 осіб. Якість науково-педагогічного складу факультету визначали викладачі з науковими ступенями та званнями. На фізичному відділенні працювали доценти Шкода-Ульянов В.А., Запісочний І.П., Ломсадзе Ю.М., Кишко С.М. (захистив кандидатську дисертацію в 1960 році під керівництвом Запісочного І.П., під час творчої відпустки, будучи на посаді декана). До них приєдналися кандидати фізико-математичних наук, представники нової генерації, вихованці факультету: Копинець І.Ф., Кривський І.Ю., Лендєл В.І., Сікора Д.І., Хіміч І.В., Шевера В.С., Шимон Л.Л., Шпеник О.В. На роботу фізичного відділення приїхали з Чернівецького університету молоді доценти: Борець О.М., Берча Д.І., випускник аспірантури Київського педагогічного інституту – Сірий Є.І., кандидат педагогічних наук.
На математичному відділенні працювали професори Берман С.Д. та Гольдберг А.А., доценти: Айзенберг Н.Н., Булеца А.В., Гарнштейн Б.Н., Севбо В.І., Студнев Ю.П., Сірик Г.В., вихованці фізико-математичного факультету – Маркуш І.І., Гудивок П.М., Василенко Ю.А., Дроботенко В.В.
Назріли необхідні та достатні умови розділення фізико-математичного факультету. Наказом Міністерства освіти СРСР від 29 березня 1966 року фізико-математичний факультет був розділений на два – фізичний та математичний факультети.
Напрацювання колективу фізико-математичного факультету були настільки об’ємними і змістовними, що упродовж п’яти років (до 1971 року) після розділення забезпечували успішне започаткування діяльності фізичного і математичного факультетів. Вражаючими виявилися показники п’яти захистів докторських дисертацій та більше 15 кандидатських.
На фізичному факультеті у 1967 році Шкода-Ульянов В.А. захистив докторську дисертацію. У цьому ж році йому присвоєно звання професора. Шкода-Ульянов В.А. був першим вченим-фізиком Закарпаття серед фундаторів фізико-математичного факультету, першим завідувачем спеціальної випускової кафедри, першим деканом фізичного факультету (1966-1967 рр.). На жаль, він помер раптово у віці 48 років.
В 1967 році докторами фізико-математичних наук теж стали Запісочний І.П. та Ломсадзе Ю.М., в 1970 р. – Чепур Д.В., а в 1971 р. – Студнєв Ю.П.
Упродовж п’яти перехідних років були відкриті дві кафедри на фізичному факультеті та чотири на математичному. У 1968 році – створена кафедра квантової електроніки шляхом поділу кафедри оптики на дві – кафедру оптики (завідувачка кафедри Жукова Є.Л.) і кафедру квантової електроніки (завідувач кафедри Запісочний І.П.). Назва кафедри та відповідні функціональні завдання були продиктовані відкриттям нової галузі фізики «Квантова електроніка» (1964 р.). Іван Прохорович Запісочний, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, засновник фізичної наукової школи з фізичної електроніки, ініціатор створення академічної науки на Закарпатті, увійшов в історію фізики як вчений і талановитий організатор науки. 1969 рік – відкрита науково-дослідна лабораторія космосу з локацією на збудованій раніше станції спостереження за штучними небесними тілами під керівництвом Братійчук М.В., яка досягла звання професора кафедри, здобула численні нагороди, одна з відкритих «малих» планет носить ім’я «Bratijchuk». 1970 рік – відкрито Ужгородське відділення Інституту теоретичної фізики АН УРСР, при кафедрі теоретичної фізики УжДУ. У цьому ж році відкрито кафедру фізичних основ мікроелектроніки (ФОМЕ), яку очолював І.Ф. Копинець, перший завідувач кафедри з випускників фізико-математичного факультету (1956 р.). Кафедра ФОМЕ була похідною від потужної кафедри фізики напівпровідників за рекомендацією завідувача кафедри Чепура Д.В., який у цьому ж році захистив докторську дисертацію. З іменем Чепура Д.В. було відкрито чимало підрозділів для проведення науково-дослідних робіт та навчально-виховного процесу. Дмитро Венедиктович обіймав посаду ректора з 1961 р. по 1977 р.
Громадськістю та вищим керівництвом був визнаний найпопулярнішим ректором УжДУ. Він ввійшов в історію фізики України як відомий вчений в галузі фізики напівпровідників і талановитий організатор вузівської науки та освіти. Наступна кафедра у період сталого розвитку була відкрита через 25 років (1995 рік) – кафедра прикладної фізики.
На математичному факультеті після 1966 року були відкриті кафедри: 1967 рік – кафедра теоретичної механіки і диференціальних рівнянь, завідувач кафедри Булеца А.В.; 1968 рік – кафедра теоретичної кібернетики та математичної логіки, завідувач кафедри Василенко Ю.А.; 1969 рік – кафедра алгебри, завідувач кафедри Гудивок П.М.; а пізніше в 1976 році – відкрита кафедра диференціальних рівнянь та математичної фізики, завідувач кафедри Маркуш І.І. Окремі кафедри на математичному факультеті зазнавали зміни назв або розділення.
Усе, чого досяг фізико-математичний факультет, зобов’язане самовідданій, настирливій, цілеспрямованій праці його фундаторів. Це фізики – Шкода-Ульянов В.О., Запісочний І.П., Ломсадзе Ю.М., Чепур Д.Б., Братійчук М.В., математики – Берман С.Д., Гарнштейн Б.Н., Студнєв Ю.П., Айзенберг Н.Н., Гольдберг А.А. Вони постійно тримали у полі зору підготовку кадрів вищих кваліфікацій, кандидатів та докторів фізико-математичних наук. Цей процес став традиційним. За 50 років (1950-2000 рр.) було підготовлено 36 фізиків та 21 математик докторами фізико-математичних наук. Частина з них реалізували свої здібності за межами університету. На стику століть 1999/2000 років наукову еліту УжНУ представляли 122 докторів наук, професорів, серед них 28 фізиків та 12 математиків.
(Наукова еліта Закарпаття: Доктори наук, професори Ужгородського національного університету / М.М. Вегеш. – Ужгород: Гражда, 2005. – 160 с.)
(Далі буде)
Людвик Шимон,
Доктор фізико-математичних наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти УРСР,
Відмінник освіти України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
академік ВШУ,
Соросівський професор.
