Історія та сучасність
Ужгородський університет — класичний університет України та провідний освітній, науковий і суспільно-культурний осередок Закарпаття. Він поєднує академічні традиції з сучасними підходами до освіти й досліджень та спирається на європейські цінності.
Найзахідніша область України розташована на самому перехресті шляхів, культур, світоглядів, релігій та історичних перспектив Заходу і Сходу Європи, що відобразилося на формування ментальності корінних жителів та автентичності краю, його багатонаціональність, поліконфесійність та мультикультурність. Відповідно, зародження, становлення та розвиток освіти у Закарпатті упродовж тривалого часу відбувалися за європейською моделлю, адже воно межує з 4-ма європейськими країнами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.
Колегіум отців-єзуїтів
У ХVI ст. вперше в Європі стали виникати гімназії – щось середнє між школою та університетом. Одна з найперших гімназій виникла в Нюрнберзі (1526) і такого типу навчальні заклади досить швидко почали набувати популярності. Менше ніж через 100 років, а саме у 1613 р., наджупан комітатів Унґ і Земплин граф Георгій Другет дозволив заснувати у м. Гуменне (територія нинішньої Словаччини) монастир ордену єзуїтів та колегіум (коледж/вищу гімназію) при ньому, який у 1640-му році перенесено до Ужгорода. Це відбулося майже в той же час, коли у Львові (1608) теж було відкрито подібний колегіум, тому сміливо можна стверджувати, що Ужгород став одним з небагатьох міст в Центрально-Східній Європі XVII ст., де почав функціонувати постійно діючий навчальний заклад. На базі такого роду освітніх закладів у майбутньому виникали університети (саме в корпусі цієї гімназії, який постав у 1895 р. почали функціонувати перші 4 факультети новоствореного університету у 1945 р.).
Духовна і вчительська семінарії
Першим вищим навчальним закладом, який почав діяти в нашому краї, була духовна семінарія Мукачівської греко-католицької єпархії, котрий став осередком духовного та освітнього виховання молодого покоління майбутніх просвітителів. При семінарії функціонувала бібліотека з унікальними виданнями, серед яких латиномовні теологічні твори і навіть інкунабули, частину з яких успадкував майбутній Ужгородський університет (зараз це відділ рукописів, стародруків та рідкісних видань Наукової бібліотеки УжУ).
На початку ХХ ст. при духовній семінарії діяли друкарня і видавництво «Уніо». Більшість місцевого греко-католицького духовенства отримали богословську освіту саме у цій семінарії. Згодом, ціла низка її випускників стала визначними духовними і освітніми діячами навіть за межами краю (П. Лодій, Ю. Гуца-Венелін, О. Духнович, А. Волошин Т. Ромжа та інші). До моменту створення в Ужгороді у 1945 р. університету, духовна семінарія залишалася єдиним вищим навчальним закладом у місті та області. Офіційно її діяльність припинила радянська влада у 1947 р.
ХІХ ст. ознаменувалося епохою якісних змін та модернізації, у тому числі і в історії розвитку вищої освіти. Особливо гостро воно постало в революційний період в Європі «Весни народів». Спочатку заклик про відкриття університету з словацькою та українською мовами навчання пролунав на Слов’янському конгресі (Прага, 2-12 червня 1848 р.) від словацького громадського діяча Й. Гурбана. Наступного разу в жовтні 1849 р. делегація на чолі з А. Добрянським відправилася до Відня на зустріч з австрійськими властями, де вдруге чітко було сформульовано вимоги «Пам’ятку русинів угорських», одна з яких була про відкриття в Ужгороді академії за державні кошти.
На жаль, це прохання не було реалізоване. Але культурно-освітні товариства, які активно діяли в краї в другій половині ХІХ ст., настійливо клопотали про розширення мережі навчальних закладів і підвищення грамотності населення краю, що призвело до відкриття світських семінарій, а саме вчительських, позаяк збільшення кількості шкіл вимагало нових педагогічних кадрів. У 1794 р. при Мукачівській греко-католицькій єпархії в Ужгороді відкривається учительська семінарія, яка стала одним з найдавніших педагогічних навчальних закладів на українських землях. З приходом радянської влади цей навчальний заклад спочатку був перетворений у педагогічне училище, далі – в педінститут (1950 р. який невдовзі став частиною Ужгородського державного університету.
Спроби відкриття університету у 1920-1930-х роках
Питання відкриття в краї університету ще більш гостро постало в 20-30-х рр. ХХ ст. після його входження до складу новоствореної Чехословаччини і дискутувалося упродовж майже усього міжвоєнного двадцятиліття. Інтелігенція Підкарпатської Русі, це в основному викладачі та випускники гімназій були вимушені поступати на навчання до вищих навчальних закладів Праги, Брно, Братіслави, Трнави або ж Відня, Будапешту, зрідка Рима та навіть Берліну, звісно, були й випадки поступлення у Львівський чи Київський університети. В Державному архіві Закарпатської області міститься лист, в якому шкільний референт та міністерський радник Й. Пешек звертається до М. Ганчина (редактору газети «Американскій русскій вҍстникъ» в США) з проханням посприяти через чехословацьку владу відкриттю університету. На жаль, із-за нестачі навіть педагогічних кадрів і відсутності матеріальної бази (наслідки Першої світової війни) відкриття університету було відкладено.
27 жовтня 1938 року у Празі комісія Українського академічного комітету розглянула проєкт щодо створення університету у Карпатській Україні. 9 березня 1939 року було розроблено «Проєкт Закону про заснування в м. Хуст Українського Державного Університету, який мав розпочати свою діяльність 1 жовтня 1939 року, але угорська окупація в березні унеможливила реалізацію цієї мрії.
Створення та функціонування Ужгородського державного університету
Після приходу у Закарпаття червоної армії та встановлення радянської влади у жовтні 1944 р., одна з основних вимог, яка була озвучена 19 листопада 1944 р. в доповіді Івана Туряниці на першій конференції комуністичної партії Закарпатської України – відкриття університету. 5 грудня 1944 р. Народна Рада Закарпатської України ухвалила декрет «Про організацію вищих шкіл на Закарпатській Україні», а 20 липня 1945 р. спільною постановою ЦК КПЗУ та НРЗ передбачалася організація вищого навчального закладу «Закарпато-Український Університет».
Реагуючи на ці ініціативи ЦК КП(б) України та Рада Народних Комісарів УРСР 18 жовтня 1945 р. ухвалили спільну постанову «Про відкриття державного університету в м. Ужгород». Але навіть на цьому епопея із офіційним заснуванням закарпатського вишу не була завершена. Хоча формально УРСР вважалася суверенною республікою, однак всі важливі рішення приймалися на ієрархічно найвищому радянському рівні – органами влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі – СРСР). Відповідно тільки 28 травня 1946 року була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР «Про відкриття Ужгородського Державного університету в м. Ужгороді УРСР» У період жовтня 1945 – травня 1946 року у діловодстві закладу використовувалася назва «Закарпатський Державний Університет.
У жовтні розпочали роботу підготовчі курси для бажаючих поступити до університету, а з 1 лютого 1946 р. 168 юнаків і дівчат з різних міст і сіл України стали студентами щойно заснованого вишу. Навчальний процес розпочався на чотирьох факультетах: історичному, філологічному, біологічному та медичному. Першим ректором університету став Степан Добош.
З 1946 р. Рада Міністрів СРСР віднесла Ужгородський державний університет до першої категорії вузів і передала його у відання Міністерства вищої освіти Радянського Союзу.
З перших місяців при університеті почали діяти наукова бібліотека (книжковий фонд в лютому 1946 р. становив – понад 43 тисячі книг, а зараз – понад 1 млн 700 тисяч, в складі яких і унікальні видання стародруків та рукописів); ботанічний сад (в якому зараз росте більше 950 різних дерев та культур); зоологічний музей (містить колекції звірів, птахів, риб та комах, представників фауни усіх континентів та океанів світу). Цього ж року розпочав роботу хімічний факультет, а в 1950 р. – фізико-математичний.
У 1951 р. відбувся перший в історії університету випуск молодих спеціалістів, а наступного року – навчання завершили перші студенти медичного факультету.
У 1950-х рр. при Ужгородському державному університеті була створена аспірантура (1953), почала виходити газета «Радянський студент» (1954), започаткувавши тим самим активну журналістську діяльність студентів, яка продовжує своє існування і сьогодні у виданнях «Погляд», «Медіа-Центр» та ін., відкрито пункт спостереження за штучними супутниками Землі (1957), на шести факультетах створено вечірні відділення для підготовки фахівців з вищою освітою (1959).
У 1960-х рр. кількість факультетів зросла майже у двічі: у 1960 р. почав працювати загальнотехнічний факультет; у 1962-1963 – заочні факультети в Ужгороді та Виноградові; закладено основи економічного факультету, який з 1987 р. функціонує як самостійний підрозділ; у 1966 – окремо створено математичний факультет, факультет іноземних мов та вечірній.
У 1980-х рр. університет продовжував розвиватися: споруджено нинішній головний корпус, збільшилося якісне технічне забезпечення, у 1983 р. введено в дію університетський телецентр, все більше викладачів активно займалися науковою діяльністю (з часу заснування і до 1984 р. було опубліковано понад 9 тисяч наукових праць).
Ужгородський національний університет
Із здобуттям Україною державної незалежності в історії університету розпочалася нова епоха його розвитку, котру справедливо пов’язують з активною і цілеспрямованою діяльністю його ректора, відомого науковця Володимира Сливки. Цей рік відзначився відкриттям інженерно-технічного факультету та кафедри правознавства на економічному факультеті. Наступного 1992 р. створено науково-дослідницькі інститути фітотерапії, фізики й хімії твердого тіла, інститут Карпатознавства. Того ж року університет перейшов на двоступеневу підготовку фахівців ‒ бакалавр і магістр.
У1993 р. університет акредитували у повному обсязі (за IV рівнем акредитації), вищий навчальний заклад отримав автономію у вирішенні багатьох питань вузівського життя. Цього ж року в університеті відкрили юридичний факультет.
У 2000 р. за вагомий внесок у розвиток національної освіти й науки Указом Президента України університетові присвоєно статус національного і перейменовано на «Ужгородський національний університет». Того ж року відкрито факультет післядипломної освіти.
У 2001 р. в університеті створили факультет фізичного виховання і спорту, а в 2004 р. розпочав роботу факультет міжнародних відносин.
У 2005 р. ректором університету обрали доктора історичних наук, професора Миколу Миколайовича Вегеша, а новостворений географічний факультет прийняв перших студентів. Наступного 2006 р. відкрили факультет суспільних наук, стоматологічний факультет і НДІ засобів аналітичної техніки.
Протягом 2007-2009 рр. в УжНУ було відкрито низку науково-дослідницьких інститутів, серед них: НДІ україністики ім. М. Мольнара, НДІ мозку ДВНЗ "УжНУ", НДЦ словакістики, НДІ політичної регіоналістики, лабораторію молекулярної мікробіології та імунології слизових оболонок.
У 2008 р. розпочав роботу гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання. 7 лютого 2013 р. відбулося приєднання до УжНУ створеного у 2004 р. Закарпатського державного університету. Цього ж року відбулося відкриття археологічного музею ім. проф. Едуарда Багалурі та музею історії університету, ННЦ суспільно-політичних досліджень, факультету туризму та міжнародних комунікацій, а природничо-гуманітарний фаховий коледж став структурним підрозділом УжНУ.
19 травня 2014 р. ректором університету було обрано доктора медичних наук, професора, нейрохірурга зі світовим іменем Володимира Смоланку. Одним з важливих напрямків розвитку вишу визначили наукову інноваційну діяльність, входження до міжнародних консорціумів університетів.
Того ж року, реалізовуючи дану концепцію, в університеті було проведено структурні зміни, у результаті яких засновано факультет міжнародної політики, менеджменту та бізнесу, економічний факультет, факультет іноземної філології, факультет післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки.
У лютому 2015 р. розпочав роботу реорганізований шляхом злиття з факультетом європейського права та правознавства колишнього ЗакДУ юридичний факультет, у березні цього року відкрили інформаційний центр НАТО, створили НДІ порівняльного публічного права та міжнародного права, а 1 вересня на відновленій кафедрі військової підготовки почали навчання 120 студентів. 27 листопада рішенням Вченої ради УжНУ створено музей рукописів та стародруків.
Реагуючи на зростаючий інтерес до УжНУ іноземних громадян у червні 2016 р. було ухвалено рішення заснувати медичний факультет №2. Тривала й реорганізація структурних підрозділів: гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання реорганізовано в Українсько-угорський навчально-науковий інститут; факультет здоров’я людини реорганізовано у факультет здоров’я та фізичного виховання. На базі історичного факультету та факультету міжнародних економічних відносин у 2017 р. створено два нові факультети: історії та міжнародних відносин; міжнародних економічних відносин. У 2020 р. математичний факультет перейменовано на факультет математики та цифрових технологій, у 2021 р. хімічний факультет реорганізовано в Навчально-науковий інститут хімії та екології, у 2025 р. факультет післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки в Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, стоматологічний факультет - у Навчально-науковий інститут стоматології та лабораторної медицини.
У 2021 р. В. Смоланка був обраний ректором УжНУ на другий термін. На його переконання, університет має бути модерною інституцією, що надає освітні послуги найвищої якості, розвиватися швидкими темпами, адекватно реагувати на виклики часу, зокрема у таких пріоритетних сферах, як здоров’я людей, нові технології, альтернативна енергетика, збереження довкілля, розвиток суспільних процесів, а випускники засвідчувати свою компетентність та всебічну підготовку до результативної роботи та успішного життя.
На період реорганізації в Ужгородському національному університеті діяли 17 факультетів (біологічний, географічний, економічний, інженерно-технічний, іноземної філології, інформаційних технологій, історії та міжнародних відносин, здоров'я та фізичного виховання, математики та цифрових технологій, медичний, медичний № 2, міжнародних економічних відносин, суспільних наук, туризму та міжнародних комунікацій, фізичний, філологічний, юридичний), 4 навчально-наукові інститути (Навчально-науковий інститут хімії та екології, Українсько-угорський навчально-науковий інститут, Інститут післядипломної освіти та доуніверситетської підготовки, Навчально-науковий інститут стоматології та лабораторної медицини), кафедра військової підготовки, природничо-гуманітарний фаховий коледж, який здійснює підготовку фахівців за спорідненими спеціальностями університету.
Ужгородський національний університет входив до переліку найкращих — за показниками освітньої, наукової, міжнародної, інноваційної та інформаційної діяльності — закладів вищої освіти України і займає провідне місце в рейтингу Webometrics Ranking of World's Universities, вже декілька років поспіль входить до світового рейтингу World University Rankings і посідає провідне місце серед двадцяти кращих університетів України.
В університеті за основним місцем роботи працюють 1222 науково-педагогічні працівники, серед яких 190 докторів наук та 685 кандидатів наук, докторів філософії. За сумісництвом працюють 180 осіб, у тому числі 29 докторів наук, 79 кандидатів наук, докторів філософії. Частка докторів наук становить 15,6 відсотків; кандидатів наук, докторів філософії – 54,5 відсотків.
В університеті працюють 1 академік Національної академії наук України, 2 член-кореспонденти НАН України, 6 академіків Академії наук Вищої школи України, 10 заслужених діячів науки і техніки України, 10 заслужених працівників освіти України, 7 заслужених юристів України, 14 заслужених лікарів України, 4 заслужені винахідники України, Заслужений журналіст України.
УжНУ пропонує денну та заочну форми навчання. Підготовка фахівців здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, магістр і доктор філософії, реалізується 197 освітніх програм на першому (бакалаврському), другому (магістерському) та третьому (освітньо-науковому) рівнях вищої освіти, у Природничо-гуманітарному фаховому коледжі 34 університету - 10 освітніх програм фахової передвищої освіти.
У кінці 2025 року в Ужгородському національному університеті та природничо-гуманітарному коледжі навчалися 11223 студенти на денній формі навчання та 3383 студенти на вечірній та заочній формах. Разом за денною, дистанційною, вечірньою та заочною формами здобуття освіти в УжНУ навчалося 14675 студентів.
Мукачівський державний університет
Освітні традиції Мукачева мають власну історію та специфіку. Особливе місце у цьому процесі посідає педагогічна освіта, витоки якої сягають 1914 року, коли в Мукачеві було відкрито учительську семінарію. У 1945 році на її базі створено Мукачівське педагогічне училище, яке впродовж наступних десятиліть готувало вчителів для шкіл Закарпаття й випустило близько 10 тис. педагогів первинної ланки.
Нова сторінка розвитку вищої освіти у Мукачеві почала писатися вже у роки Незалежності України. 14 липня 1995 року Постановою Кабінету Міністрів України в Мукачеві було відкрито філіал Технологічного університету «Поділля». Освітня діяльність філії охоплювала п’ять спеціальностей, які відповідали потребам регіону та тогочасного ринку праці: технологію і конструювання швейних виробів, технологія та конструювання виробів із шкіри, фінанси і кредит, облік і аудит, менеджмент у виробничій сфері. У перший рік тут навчалося 154 студенти денної форми, а освітній процес забезпечували 30 викладачів. Філіал динамічно розвивався, зростав кількісно і якісно і вже у 1997 р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня здобув статус Мукачівського технологічного інституту (МТІ). Ректором було призначено професора Юрія Мигалину.
Вже через 10 років від дня заснування в інституті навчалось 3000 студентів, функціонували чотири факультети: технологічний, туризму, економіки і менеджменту та заочної форми навчання, а освітній процес забезпечували 139 викладачів, з них 31 доктор наук, професор, 56 кандидатів наук, доцентів, 12 кафедр, сім із яких були випусковими. МТІ був єдиним в регіоні вищим навчальним закладом технологічного профілю, який готує фахівців для легкої промисловості та туристично-сервісного обслуговування.
У 1997 році на базі Виноградівського політехнічного технікуму було створено факультет підготовки молодших спеціалістів Мукачівського технологічного інституту, який у 2003 році реорганізовано у Виноградівський технологічний коледж.
У 2002 році Мукачівське педагогічне училище реорганізовано в Мукачівський гуманітарно-педагогічний коледж, а у 2003 році – в Мукачівський гуманітарно-педагогічний інститут (МГПІ), ректором якого став Василь Росул.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року на базі Мукачівського технологічного інституту (МТІ) та Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту (МГПІ) був заснований Мукачівський державний університет (МДІ). У структурі новоствореного вишу функціонували: технологічний, економічний, педагогічний, гуманітарний факультети, факультет туризму і готельно-ресторанного бізнесу, факультет заочної форми навчання. Першим ректором МДУ став доктор хімічних наук, професор Юрій Мигалина, який стояв біля витоків сучасної університетської освіти в Мукачеві.
Освітня структура МДУ трансформувалась, поєднуючи усталені напрями з новими спеціальностями. Розширення освітньої діяльності супроводжувалося розвитком і вдосконаленням внутрішньої структури університету. У 2014 році шляхом реорганізації технологічного факультету та факультету менеджменту та підприємництва було створено факультет економіки, управління та інженерії. У 2016 році університет започаткував підготовку за спеціальністю «Музеєзнавство, пам’яткознавство», у 2017 році –«Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», у 2018 році – «Прикладна механіка» за освітньою програмою «Ресурсо- та енергозберігаючі системи, пристрої та апарати», а у 2019 році – за спеціальністю «Середня освіта (Природничі науки)». Поряд із ними розвивалися психологія, географія, спеціальна та професійна освіта, музичне мистецтво, публічне управління та інші нові напрями.
Ужгородський університет
У березні 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження № 215-р про реорганізацію УжНУ та МДУ, в межах реформи МОН з оптимізації мережі вишів, внаслідок якого шляхом приєднання Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» та Мукачівського державного університету утворюється єдиний Ужгородський університет.
Головною метою реорганізації є консолідація освітніх, людських та інфраструктурних ресурсів для створення потужного регіонального навчально-наукового центру, посилення академічного профілю та залучення міжнародного фінансування, зокрема від Світового банку.
Створений у результаті об’єднання двох найбільших вишів Закарпаття Ужгородський університет 1 жовтня 2026 року розпочинає свій поступ у майбутнє у складі 21 факультету, 4 навчально-наукових інститутів, 3 фахових коледжів, а загальне число здобувачів освіти усіх рівнів і напрямків сягає 19429 чоловік.
У добру путь!