На початку пандемії COVID-19 головна увага дослідників була прикута до вивчення гострих проявів цього захворювання, клінічної картини та розробки лікувальних алгоритмів. Крім цього, вчені зосередилися на дослідженні факторів ризику тяжкого перебігу COVID-19. До цих факторів віднесено цукровий діабет, артеріальну гіпертензію, хронічне обструктивне захворювання легень, хворобу коронарних артерій, цереброваскулярні захворювання, хронічну хворобу нирок, куріння тощо.
Існує думка, що всі пацієнти з COVID-19 можуть одужати протягом двох тижнів, але це не завжди так. Нещодавно почали з’являтися дані про те, що у деяких пацієнтів симптоми COVID-19 персистують після того, як гостра фаза вже давно завершилась, зважаючи на клінічні та лабораторні показники. Цей стан після перенесеного гострого захворювання COVID-19 викликав зацікавленість та досі є темою дискусій.
Є ряд симптомів, які найчастіше виникають при даному синдромі. Далі ми розглянемо найчастіші симптоми, які зберігаються у пацієнтів від двох тижнів до 120 днів при ПС по мірі спадання:
- Загальна слабість – даний симптом спостерігався практично у всіх дослідженнях ПС, де залишався у більше ніж половини пацієнтів. Інколи його розділяли з втомою та м’язовою слабкістю, але це не заперечує універсальність та суб’єктивність даного симптому. Його краще розглядати у поєднанні з іншими проявами ПС.
- Задишка або порушення дихання – цей симптом вже більш специфічно вказує на порушення з боку легень та серця і спостерігався у третини пацієнтів у різних дослідженнях. Варто відрізняти задишку, яка була до COVID та ту, яка з’явилася й переслідує після самого захворювання.
- Кашель – сухий або ж вологий, тривалий чи мимовільний – кашель може значно погіршити якість життя пацієнтів, особливо, якщо він триває декілька місяців, а причину знайти не вдається. Цей симптом легко помітити, але потрібно бути обережним– декілька разів на день покашляти це нормально, оскільки це частина фізіологічної очистки дихальних шляхів. Нормою вважається 2-3 покашлювання за годину.
- Біль – у суглобах, у грудях, головні болі – при ПС спостерігалися різні комбінації. Часто це пов’язано з активізацією хронічних станів людини. Також є дані про те, що після гострого захворювання виникали тромботичні та органічні ураження легень, м’язів та судин головного мозку, що може пояснити цей рідший, але все ж, наявний симптом.
- Меншою мірою у пацієнтів персистували симптоми депресії, тривоги та когнітивних порушень – сюди ми віднесли й порушення сну, яке наразі пов’язують з змінами обміну мелатоніну. Особливо депресії і тривоги спостерігалися у пацієнтів після реанімації, з важким перебігом захворювання. Як це описують самі пацієнти? Дехто говорить про «відчуття безпорадності та страху, яке не покидає тебе». Інші ж страждають від ізоляції, що можна вважати опосередкованим впливом COVID.
Трохи розібрали прояви даного синдрому, але залишається питання: чому ж він виникає?
Наразі важко сказати, чому деякі особи страждають на пост-ковід, а деякі ні. Та спираючись на дані літератури, ми висунули певні гіпотези щодо ризику виникнення пост-ковідного синдрому та найчастіших патологічних станів, які зустрічаються у людей:
ПС та респіраторний дистрес-синдром (РДС).
РДС є частим явищем при гострому COVID-19, цей синдром є причиною переведення пацієнтів до реанімаційного відділення та часто завершується летальністю. Після нього залишаються функціональні порушення, що погіршують якість життя пацієнтів. Найчастіше відмічають:
- когнітивні порушення,
- психологічні відхилення,
- нервово-м’язову слабість,
- легеневу дисфункцію.
Враховуючи ці факти можна припустити, що РДС може відігравати певну роль у розвитку ПС та власне симптомів, пов’язаних із дихальною та нервовою системами (задишка, загальна слабість та когнітивні порушення).
ПС та ожиріння
Наразі відомо, що адипоцити продукують гормони – адипокіни, які мають регуляторну функцію та впливають на енергетичний обмін. Але є ще одна цікава особливість – чим більше жирової тканини, тим більше запальних процесів виникає в організмі! Дослідження припускають, що лептин та адипонектин відіграють певну роль при запальних захворюваннях легень. Посилюючи загальну запальну реакцію організму, ожиріння може призводити до тяжчого перебігу гострого COVID-19, що, в свою чергу, може вплинути на ризик залишкових симптомів після завершення гострої фази COVID-19.
ПС та цукровий діабет
Цукровий діабет є серйозним фактором ризику багатьох захворювань і часто призводить до погіршення якості життя та тяжчого перебігу захворювань. ЦД, особливо в стадії декомпенсації, викликає хронічну запальну реакцію, збільшує ризик інфекційних захворювань та в’язкість крові. Хворі з ЦД мали тяжкий перебіг COVID-19, а медіатори запалення у поєднанні з вірусним навантаженням призводили до пошкодження легеневої тканини. Збільшення запальної реакції, інфекційний ризик та залишкове ураження легеневої тканини можуть пояснювати наявність тривалих симптомів у пацієнтів із ПС та супутнім цукровим діабетом.
ПС у поєднанні з похилим та старечим віком
Чим старше ми стаємо, тим важче нашому організму повертатися до нормального функціонування після захворювання. Відомо, що особи старшої вікової групи (>50 років) частіше страждають на хронічні захворювання різного генезу. Це відбувається не тільки через послаблення обмінних процесів та тривалий шкідливий вплив способу життя та середовища. У старших осіб виникає хронічне мало інтенсивне запалення без клінічних симптомів. Крім того, поступове виснаження Т-клітинного імунітету та загальне зниження імунної функції, а також стареча кволість, ставлять цю групу в невигідне положення не тільки стосовно COVID-19, а й інших інфекційних та неінфекційних захворювань. У випадку з ПС поєднання цих факторів може відігравати роль у розвитку симптомів, пов’язаних з цим синдромом, що тривало перебігають. Це найбільше стосується загальної слабості та когнітивних порушень.
Пост-травматичний стрес та ПС
Пандемія стала такою ж звичною, як і те, що завтра Сонце зійде. Але, якщо більшість може пристосуватися до нових умов, то деякі вразливі члени суспільства – не можуть. Для них COVID-19 стає не тільки шкодою фізичному здоров’ю. На багатьох з них, дане захворювання впливало як гостра травма, викликаючи, крім тривоги, також відчуття страху (включаючи страх смерті) та безпомічності. У поєднанні з загальною тенденцією до загострення іпохондричних настроїв, стигматизацією осіб, які перенесли гострий COVID-19 та психологічне навантаження внаслідок пандемії та локдауну, це призводить до погіршення психоемоційного стану пацієнтів та тривалого зберігання симптоматики.
Тому так – COVID-19 може вразити людину й не викликаючи інфекції.
Після всієї цієї інформації, Ви мабуть запитаєте – як допомогти собі та іншим (якщо Ви лікар)?
Ми зібрали декілька коротких порад:
- Якщо після підтвердженого гострого COVID-19,через 4 тижні Ви не повернулися до попереднього стану здоров’я – зв’яжіться з лікарем. Поясніть ситуацію, а лікар в свою чергу повинен бути проінформований про Ваш стан, щоб спільними зусиллями організувати реабілітацію та відновлення якості життя.
- При персистуванні симптомів, варто провести діагностику органів мішеней та виключити залишкові ураження. Для цього у лікаря є арсенал діагностичних тестів: комп’ютерна томографія легень, функціональні проби (легені, серце, нирки), ехокардіографія.
- Психологічна підтримка осіб після перенесеного COVID-19. Це не легкі часи, тому варто розуміти через що проходить людина, яка перенесла ковід. Варто розглянути консультацію медичного психолога у разі депресивного чи пригніченого стану пацієнта.
- Не забуваємо про хронічні захворювання. Контроль супутніх станів та патологій допоможе вберегтися від ускладнень та погіршеного перебігу захворювань. Найчастішими хронічними станами є:
- підвищений артеріальний тиск,
- цукровий діабет,
- ожиріння,
- хронічна хвороба нирок.
Щоб дізнаватися про наші новини першими, слідкуйте за нашим сайтом та підписуйтеся на нас у соціальних мережах
