Атопічний дерматит: сучасні можливості системної та таргетної терапії

Атопічний дерматит — це хронічне запальне захворювання шкіри, яке характеризується інтенсивним свербежем, сухістю, рецидивним перебігом та порушенням шкірного бар’єра.

Захворювання може виникати в будь-якому віці, суттєво впливати на якість життя пацієнтів, порушувати сон, психоемоційний стан і повсякденну активність. У частини хворих, незважаючи на належний догляд за шкірою та застосування місцевої протизапальної терапії, зберігається помірний або тяжкий перебіг, що потребує призначення системного лікування.

Сучасне розуміння атопічного дерматиту ґрунтується на уявленні про складну взаємодію порушення епідермального бар’єра, генетичних чинників, імунної дисрегуляції та факторів навколишнього середовища. Важливу роль у розвитку запалення відіграє активація Th2-імунної відповіді з участю інтерлейкінів IL-4, IL-13 та IL-31. Саме ці механізми стали основою для створення нових препаратів, які вибірково впливають на ключові ланки запального процесу.

Коли необхідна системна терапія?

Основою лікування атопічного дерматиту залишаються регулярне використання емолієнтів, відновлення шкірного бар’єра, уникнення індивідуальних тригерів та адекватна місцева протизапальна терапія. Для контролю загострень застосовують топічні глюкокортикостероїди, інгібітори кальциневрину та інші препарати відповідно до віку пацієнта, локалізації й тяжкості ураження.

Перехід до системної терапії розглядають у пацієнтів із помірним або тяжким атопічним дерматитом, якщо захворювання недостатньо контролюється належно проведеним місцевим лікуванням, має поширений характер, супроводжується вираженим свербежем, порушенням сну та значним погіршенням якості життя.

Перед призначенням системного лікування важливо повторно оцінити правильність діагнозу, прихильність до терапії, техніку використання місцевих засобів, можливі контактні алергени та супутні захворювання. Для об'єктивізації тяжкості й динаміки захворювання використовують клінічні інструменти, зокрема EASI, SCORAD, а також оцінку інтенсивності свербежу та якості життя за відповідними шкалами.

Традиційна системна терапія

До традиційних системних препаратів належать циклоспорин, метотрексат, азатіоприн і мікофенолату мофетил. Їх застосування може бути доцільним у певних клінічних ситуаціях, зокрема за відсутності доступу до сучасних таргетних препаратів або за наявності індивідуальних протипоказань до них.

Циклоспорин має відносно швидкий протизапальний ефект і може використовуватися для короткострокового контролю тяжкого перебігу захворювання. Водночас його застосування потребує контролю артеріального тиску, функції нирок та можливих лікарських взаємодій.

Метотрексат, азатіоприн і мікофенолату мофетил мають повільніший початок дії та потребують ретельного лабораторного моніторингу. Вибір препарату залежить від клінічної ситуації, супутньої патології, віку пацієнта та профілю безпеки.

Системні глюкокортикостероїди не рекомендовані для рутинного або тривалого лікування атопічного дерматиту через ризик побічних ефектів, швидкого повернення симптомів після відміни та можливого розвитку тяжких загострень. Їх застосування допускається лише у виняткових ситуаціях за чіткими клінічними показаннями.

Біологічна терапія: прицільний вплив на механізми запалення

Одним із найбільш значущих досягнень сучасної дерматології стало впровадження біологічних препаратів, які вибірково блокують молекули, залучені до розвитку запалення при атопічному дерматиті.

Дупілумаб (dupilumab) — моноклональне антитіло, яке блокує спільну альфа-субодиницю рецепторів IL-4 та IL-13. Завдяки цьому пригнічується ключова ланка Th2-запалення. Препарат продемонстрував ефективність щодо зменшення площі та інтенсивності ураження шкіри, свербежу й покращення якості життя. Особливе значення має можливість його застосування у дітей відповідного віку та пацієнтів із певними супутніми атопічними захворюваннями. Серед можливих небажаних явищ — реакції в місці ін'єкції та кон'юнктивіт.

Тралокінумаб (tralokinumab) та лебрикізумаб (lebrikizumab) — моноклональні антитіла, спрямовані проти IL-13. Цей цитокін відіграє важливу роль у порушенні шкірного бар'єра та підтриманні хронічного запалення. Блокування IL-13 дозволяє зменшити активність захворювання, вираженість свербежу та потребу в додатковій місцевій терапії.

Немолізумаб (nemolizumab) має інший механізм дії — блокує рецептор IL-31, який бере участь у формуванні свербежу та нейроімунній взаємодії. Його особливістю є спрямованість на один із найбільш обтяжливих симптомів атопічного дерматиту — інтенсивний свербіж. У відповідних клінічних ситуаціях препарат застосовують у поєднанні з місцевою протизапальною терапією.

Вибір біологічного препарату залежить від тяжкості захворювання, віку пацієнта, супутніх станів, попереднього лікування, очікуваного клінічного ефекту та доступності терапії.

Інгібітори JAK — новий напрям таргетного лікування

Ще однією важливою групою сучасних препаратів є інгібітори янус-кіназ (JAK). Вони впливають на внутрішньоклітинні сигнальні шляхи JAK-STAT, через які передаються сигнали від багатьох прозапальних цитокінів.

До препаратів цієї групи належать упадацитиніб (upadacitinib), аброцитиніб (abrocitinib) та барицитиніб (baricitinib). Їх застосування може забезпечувати швидке зменшення свербежу та активності шкірного запалення. Залежно від конкретного препарату, віку пацієнта й регуляторних показань вони використовуються для лікування помірного або тяжкого атопічного дерматиту.

Водночас інгібітори JAK потребують особливо уважного відбору пацієнтів. Перед початком лікування оцінюють ризик інфекцій, зокрема туберкульозу та вірусних гепатитів, проводять необхідні лабораторні обстеження. Під час терапії контролюють показники крові, функцію печінки та ліпідний профіль. Також враховують попередження щодо серйозних інфекцій, тромбоемболічних ускладнень, серцево-судинних подій і злоякісних новоутворень у визначених групах ризику.

Важливо, що біологічні препарати та інгібітори JAK не є взаємозамінними для всіх пацієнтів. Вони відрізняються механізмами дії, швидкістю настання ефекту, профілем безпеки, віковими обмеженнями та вимогами до моніторингу.

Індивідуалізація лікування та контроль результатів

Сучасна стратегія ведення атопічного дерматиту передбачає не лише зменшення видимих проявів захворювання, а й досягнення стійкого контролю симптомів, зниження частоти загострень, відновлення сну та покращення якості життя.

Важливим є принцип treat-to-target — лікування до визначеної клінічної мети з регулярною оцінкою результатів та своєчасним коригуванням терапії. Якщо очікуваного ефекту не досягнуто, необхідно переглянути діагноз, прихильність до лікування, дозування, наявність тригерів і доцільність зміни препарату.

Окремої уваги потребують діти, підлітки, вагітні та жінки, які годують грудьми. Для цих категорій пацієнтів вибір системної терапії має враховувати вікові та репродуктивні особливості, затверджені показання до застосування препаратів і актуальні рекомендації щодо безпеки.

Таким чином, сучасне лікування атопічного дерматиту переходить від переважно симптоматичного контролю до персоналізованого впливу на конкретні механізми запалення. Біологічні препарати та інгібітори JAK значно розширили терапевтичні можливості, дозволяючи досягати контролю захворювання у пацієнтів, для яких традиційні методи виявилися недостатньо ефективними. Водночас успіх лікування залежить від правильної оцінки тяжкості захворювання, обґрунтованого вибору препарату, моніторингу безпеки та безперервного спостереження за пацієнтом.

Підготувала лаборант кафедри охорони материнства та дитинства з курсом дерматології Гойдра Жанна