Василь Шевера – перший лазерник Закарпаття (у спогадах своїх сучасників)
До 80 - річчя Ужгородського національного університету
та 75 - річчя фізичного факультету
Продовження
Творча наукова діяльність та окремі риси неординарної особистості доповнюється спогадами його сучасників: колега, сокурсник, академік НАН України, вчений-біолог, близький знайомий, учні, рідні, іменитий журналіст. Фрагменти їх висловлювань запозичені із збірника: "Василь Шевера (1932-2002)", за редакцією професора Л.Л. Шимона ,Ужгород., "Говерла",2008., 120с.
ПЕРШИЙ ДОСЛІДНИК З КВАНТОВОЇ ЕЛЕКТРОНІКИ НА ЗАКАРПАТТІ
Людвик Шимон
завідувач кафедри квантової електроніки,
декан фізичного факультету.
У 1968 році була відкрита кафедра квантової електроніки шляхом поділу кафедри оптики, заснованої у 1957 році на дві – “Кафедра квантової електроніки” та ”Кафедра оптики”. Ця подія в історії фізичного факультету УжДУ була викликана створенням наукового напрямку фізики - «Квантова електроніка», започаткована в ознаку вшанування Нобелівської премії радянських академіків М.Г. Басова, О.М. Прохорова, та Американського фізика Д.Ж. Таунса (1964 рік). Завідувач кафедри відомий вчений І.П. Запісочний сконцентровує нові сили на новоствореній кафедрі, опираючись на своїх учнів.
(В.Шевера-ліворуч з Л.Шимон)
Василь Шевера із притаманною йому цікавістю до всього нового із захопленням вітає цю подію. З метою підвищення кваліфікації він поїхав на стажування у наукові центри світового рівня-Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова і Фізичний інститут ім. П.І. Лебедєва АН СРСР. У останньому із них працювали лауреати Нобелівської премії згадані М.Г. Басов і О.М. Прохоров - винахідники явища, що привели до створення лазера.
Наприкінці 70-х років В.С. Шевера зі співробітниками зосереджуються на вивчені процесів, які відбуваються у різноманітних варіантах реалізації газорозрядної плазми. Як наслідок -Ужгород був визнаним одним із лазерних центрів СРСР. Доцент В.С. Шевера освоїв і впровадив у навчальний процес Ужгородського університету фундаментальні та прикладні курси, як „Квантова електроніка", „Нелінійна оптика", „Фізика і техніка лазерів", „Техніка лазерів і їх застосування" та інші.
Василь Степанович Шевера був активним пропагандистом знань, що стосувалися питань лазерної техніки. Він володів відповідною інформацією, значно більшою за обсягом, ніж ми, його колеги. Як лектора Обласного товариства знання його чекали на підприємствах, установах, у навчальних закладах. Він розповідав про принципи роботи лазерів і їх застосування у майбутньому в різних галузях науки й техніки, а також у побутових пристроях, які чекали ще на свою реалізацію. Читав лекції в Інституті вдосконалення вчителів, до нього в лабораторію приводили школярів, щоб вони подивилися на чудо-промінь, на дію створеного на кафедрі лазерного мікроскопа.
СПОГАДИ ОДНОКУРСНИКА
Олександр Парлаг,
доцент.
У 1953 році відбувся розподіл студентів третього курсу фізичного відділення фізико математичного факультету на спеціалізації. На той час, на факультеті діяла єдина випускаюча кафедра теоретичної ядерної фізики. Саме тому академічна група студентів була розділена на дві підгрупи - теоретиків та експериментаторів. Василь Шевера пішов на спеціалізацію- експериментатора. Згодом виявилося, що серед підгрупи експериментаторів утворилася частина однодумців, особливістю яких було бажання пізнати якомога більше, брати участь у наукових дослідженнях, навчатися якнайкраще. Серед цих студентів виділився насамперед Василь Шевера.
Після закінчення університету (1955) працював лаборантом, навчався в аспірантурі. Під керівництвом доцента І.П. Запісочного захистив кандидатську дисертацію з фізики електронно-атомних зіткнень. І от Василь Шевера змінює напрям наукової роботи й починає дослідження у галузі лазерної фізики. Спочатку він взявся за розробку нового типу лазера на ексимерних молекулах. Коли лазер почав видавати стабільний зелений промінь, сюди потяглися відвідувачі. Часто навіть ректор і проректор приводили поважних гостей університету з різних навчальних закладів і наукових установ. Такі екскурсії стали традиційними.
ПЕРШИЙ АСПІРАНТ
Отто Шпеник,
директор Інституту електронної фізики НАН України,
академік НАН України, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України,
лауреат Державної премії України в
галузі науки і техніки, Соросівський професор.
В.С Шевера - після закінчення університету (1955) - був одним із перших помічників І.П Запісочного і першим аспірантом. Це - завдяки таким рисам характеру В.С. Шевери, як надзвичайна допитливість, жадоба до знань і пізнавання всього нового, великій працездатності, неабиякому таланту майбутнього фізика-експериментатора. Василь Степанович блискуче провів досліди зі збудження атомів Zn, Cd i Hg. Велика його заслуга, яка принесла славу відомій Ужгородській школі з фізики електронних і атомних зіткнень, освоєння методики визначення абсолютних перерізів збудження спектральних ліній. Пізніше Василь Степанович інтенсивно включився в розробку газорозрядних лазерів і властивостей активного середовища мідних, a згодом і ексимерних лазерів. У цих дослідженнях, що фінансувалися в основному за рахунок госпдоговорів, яких на той час на кафедрі було багато, група Василя Степановича лідирувала. Для прикладу - сума одного з договорів, керівником якого був Василь Степанович, перевищувала один мільйон карбованців.
Відданість повсякденній роботі, вимогливість до себе, бажання отримати найважливіші результати, недооцінка власних результатів, прояв якогось страху, що наука на периферії не може конкурувати з дослідженнями столичних інститутів (відомих наукових центрів), не дозволили В.С. Шевері написати й захистити докторську дисертацію та стати професором. Його праці були широко відомі науковій громаді як у Радянському Союзі, так і за його межами.
ЕТАЛОН СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ І НАУКОВЦЯ
Василь Комендар,
професор кафедри ботаніки УжНУ,
науковий керівник Міжвідомчої
науково-дослідної лабораторії
охорони природних екосистем,
Заслужений діяч науки і техніки України,
академік АН ВШ України,
Соросівський професор.
Був приємно здивований, коли довідався, що найбільш авторитетним фахівцем із лазерної техніки у нас в університеті є доцент Василь Степанович Шевера, а наукова лабораторія, якою він керував виконувала дуже цікаві та важливі науково-дослідні роботи. Згодом виявилося широта наукових поглядів Василя Степановича, його організаторські здібності, гаряче бажання залучити студентів , майбутніх науковців , до спільних комплексних досліджень, які відкривали нові горизонти.
У лабораторії, що була створена в ботанічному саду були проведені перші дослідження лазерного випромінювання на рослинах. Одним із цікавих результатів було підвищення схожості насіння ряду сільськогосподарських культур, були настільки обнадійливими, що зацікавили навіть керівників колективних господарств кількох районів області, які згодилися на передпосівний обробіток лазерним випромінюванням частини насіння, що висівалося на полях.
І зараз Василь Степанович Шевера стоїть перед моїми очима як живий. Зі світлим обличчям, розумними очима. Він був і залишається зразком сучасного інтелігента і науковця.
ЛЮДИНА КРАСИВОЇ ДУШІ
Василь Логойда,
старший викладач кафедри філософії УжНУ.
Певний час наші сім'ї проживали в сусідніх під'їздах... Були сусідами по дачі… Наші шляхи пересіклися в університетській чоловічій хоровій капелі "Боян", де ми виступали в одній партії - других тенорів.
Мені як викладачеві філософії, і йому, як фізикові, було про що поговорити. Філософія неможлива без пізнання останніх досягнень фізики. В.С. Шевера був для мене невичерпним джерелом таких знань. Найважливішими рисами В.С. Шевери як людини були надзвичайна працьовитість, наполегливість у досягненні бажаного чи то в науці, чи у розв'язанні будь-яких життєвих питань. Та все ж зроблене В.С. Шеверою підносить його на вершину нинішньої наукової еліти Закарпаття й України у цілому.
ГРАНІ НАУКОВОГО ЗДОБУТКУ ВЧЕНОГО
Олександр Шуаібов,
провідний науковий співробітник,
Олександр Малінін,
провідний науковий співробітник,
Олександр Коноплев,
старший науковий співробітник,
Федір Шевера,
старший науковий співробітник
Широту спектра наукових інтересів ученого і педагога вищої школи Василя Степановича Шевери, під керівництвом якого довелося працювати і провадити наукові експерименти не одному аспіранту кафедри квантової електроніки УжДУ, зокрема й нам. Дні й роки нашої співпраці шліфували грані кристалу, який став його науковим здобутком, а водночас і кожного з нас.
Не перелічити всіх граней наукового пошуку, якого сягала думка Василя Степановича Шевери, направлена на утвердження науки, як основи прогресу. Незаперечні його здобутки. Плідний науковий і життєвий шлях. Пам'ять про В.С. Шеверу залишиться в наших серцях назавжди.
СПОГАД ПРО БРАТА І ВЧИТЕЛЯ
Федір Шевера,
молодший брат
Найперша моя згадка про старшого брата Василя сягає тривожних днів воєнної пори, коли при наростаючому гулі літаків і підвішених у сутінковому небі освітлювальних ракетах він ховав мене від небезпеки. Батька в черговий раз призвали до війська. Добре, що в той час ще жив наш дідусь, і вони з дев'ятирічним Василем допомагали мамі: орали землю, засівали поля, запасали сіно худобі, возили снопи до молотарки і млина. Так гартувався характер брата, відповідальність, сміливість і сумлінність, притаманні йому впродовж усього життя. Він дуже серйозно ставився до навчання, відмінно встигав у школі, радуючи батьків щорічно похвальними листами. Його улюбленими предметами були математика і фізика, цікавився він також астрономією, географією, захоплювався технікою. Василь мав добрий слух і гарний голос. Любив співати, а особливо колядувати.
Фізичний факультет Ужгородського університету брат вибрав самостійно. Як студентові фізичного факультету мені пощастило слухати курс лекцій, які викладав нам на четвертому курсі Василь Степанович - тоді ще зовсім молодий викладач. І в подальшому мені довелося працювати поруч із ним у лабораторіях при створенні практикумів, розробці нових пристроїв, систем і лазерів.
Прожив своє життя Василь Степанович Шевера, сповна присвятивши себе науці, і залишив по собі нетлінне ширу лагідність серця вчителя, мудрість помислів, відданість істині, глибоку повагу до людей та безмежну любов до рідного краю.
СВІТЛИЙ ОБРАЗ БАТЬКА
Мирослав Шевера, Ігор Шевера
Втрату близької людини, особливо рідної, із плином часу відчуваєш усе гостріше. Дедалі більше усвідомлюєш, яку величезну роль відіграв тато в нашому житті. Його любов і турбота, що огортали й захищали нас від усіх негараздів, а згодом мудрі поради, передусім його власний приклад завжди і в усьому, формували наш життєвий шлях. І зараз, коли ми самостійно йдемо по життю, обравши, як і тато, шлях науковця й педагога, усі свої дії звіряємо з його сприйняттям життя. Батько майже завжди був зайнятий, постійно напружено працював, не рахуючись з часом. Часто продовжував працювати вдома, нерідко майже до самого ранку. Бувало, що спав батько лише кілька годин, проте вранці підготовленим та бадьорим ішов на роботу - в університет. Іноді і нас брав з собою.
(З онуком Олександром)
У лабораторії нас вражали тонкі червоного кольору промені гелій-неонового лазера тоді рідкісного, а тепер звичного для усіх лазера-указки, і потужний промінь СО2-лазера, який на наших очах пропалював дірки в дерев'яному бруску чи цеглі. На наших очах формувався колектив дослідників. Були отримані перші наукові результати, про які доповідали на міжнародних і всесоюзних наукових форумах. Багатогранність інтересів батька вражала. Передусім, звичайно ж, його цікавила фізика, в якій і реалізував себе, але також і біологія, хімія, медицина, та інші галузі науки. Він зібрав багату та цікаву бібліотеку як спеціальної літератури, з фізики, так і географії, біології, медицини, історії, художньої літератури.
Батько побував у багатьох містах колишнього Радянського Союзу - Москві, Ленінграді, Рязані, Томську, Свердловську, Талліні, Ризі, Мінську, Кишиневі, Києві та інших. Після повернення численними атрибутами були не тільки солодощі, але і сувеніри тематичного змісту (вишивана тюбетейка з Ташкенту). Ми були постійно з ним, і ми всі завжди пам'ятаємо про нього, зберігаємо його світлий образ.
В.С. ШЕВЕРА. БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС
Іван Вашкеба,
член Міжнародної федерації журналістів,
член Національної спілки журналістів України.
Ця людина була причетна своїм солідним доробком до багатьох розвідок і розкриття загадок природи в галузі лазерної фізики. Василя Шеверу знали як людину надзвичайної енергії, настійливу у своїх наукових пошуках, як талановитого організатора всього, чим він захоплювався й займався за своїм робочим столом, у науковій лабораторії чи студентській аудиторії. Він був постаттю, яка добре вміла орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях і вибирати при цьому найправильніші стратегічні орієнтири там і тоді, де це вдається далеко не кожному.
Велика працелюбність, глибокі знання свого предмета, широка ерудиція дали В. Шевері можливість із великою майстерністю читати довірені йому курси лекцій. Він працював так, що студенти завжди були задоволені тим, що і як Василь Степанович розповідав, пояснював, тобто викладав. Василь Степанович Шевера належав до людей, які створюють особливий мікроклімат у студентському середовищі - теплий і щирий, світлий і товариський.
Нині нам залишилася добра пам'ять про Василя Шеверу - людину чудову, талановиту, щиру й щедру на добрі справи, людину, яка проклала на безкраїх просторах фізичної науки свою борозну, що засівалася ним зернами своїх відкриттів, глибокими знаннями, якими він щедро ділився, повагою та любов'ю до студентів, і взагалі до людей своєї землі.
Перша частина статті - за посиланням.
Людвик Шимон,
Доктор фізико-математичних наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти УРСР,
Відмінник освіти України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
академік ВШУ,
Соросівський професор.
