«Тартан» – колектив з середньовічною душею
Кожен з нас хоч раз та мріяв помандрувати в часі, щоб опинитись в іншій історичній епосі. Побачити світ, познайомитись з відомими постатями чи просто відчути дух певного історичного часу. У стінах Ужгородського національного університету навчаються дівчата, котрі долають часовий бар’єр і знайомлять із середньовіччям, його культурою та звичаями. Вони не тільки успішні студентки вишу, але й вправні танцівниці середньовічних танців. У їхньому арсеналі також і лицарські бої, гра на волинці, стрільба з лука, а також багато іншого. Знайомтесь – це студентський Дім історичного танцю та гри «Тартан».
«Історія реконструкції середньовічних танців на Закарпатті почалась декілька років тому, на базі Клубу історичної реконструкції середньовіччя «Меч Оріона», – розповідає керівниця колективу Вероніка Станчак, – але з часом ми відокремились і змогли створити свій Дім історичної реконструкції».
Сьогодні колектив налічує близько 20 студентів найрізноманітніших спеціальностей університету. До прикладу, основний склад танцювальної трупи – шість студенток: Аліна Шишлова та Вероніка Станчак з філологічного факультету (журналістика), Ірина Мартинів – стоматологічного, Діана Мокрянин – юридичного, Надія Микулинець – біологічного та Анна Іваць медичного факультету. Однак колектив постійно поновлюється. Дівчата пояснюють, що зацікавлені завжди залишаються і стають частиною великої родини. «Нас дуже багато, і кожен займається справою, що йому до душі. Головне, аби заняття приносило задоволення, інакше результату не буде» – розповідає керівниця колективу.
У своєму репертуарі дівчата мають чималий танцювальний запас. Наразі танки колективу мають ірландське та шотландське коріння. Серед давньоєвропейських - італійські, французькі та декілька німецьких танців. Проте дівчата не зупиняються на досягнутому, постійно підшуковують нові цікаві елементи та оновлюють свою програму. Окрім танцювальної програми «Тартан» пропонує також випробувати себе у стрільбі з лука чи замовити анімовану екскурсію містом.
Одяг, у якому виступають дівчата, повністю відповідає епосі, а головне – зшитий власноруч за середньовічними техніками пошиття. Натхнення та ескізи дівчата знаходять в книгах, історичних джерелах. Як розповідає заступниця керівниці Діана Мокрянин, робота це кропітка і відповідальна. Навіть внутрішні шви є такими, як використовувались у середньовіччі. «Все, звісно ж, можна замовити. Але в цьому тоді немає ніякого духу. Якщо одяг, взуття, чи прикраси не відповідають епосі середньовіччя – тоді це просто пародія. Ми ж займаємось цим відповідально і професійно, тому хочемо аби все було відповідно».
Як розповідають учасниці гурту, кожен елемент у їхній справі дуже важливий. Підбір музики, вивчення рухів та танцювальних елементів, пошив суконь – це все клопітка робота яка вимагає постійної уваги. «Ми займаємось щонайменше тричі на тиждень. Звісно, не завжди виходить знайти на це час, адже ми ще навчаємось. Але варто розуміти, що ірландські танці – це відчуття свободи й заради цього варто працювати» – розповідає одна з учасниць колективу Ірина Мартинів.
Дівчата діляться, що кожна з них по-різному потрапила до цього Дому історичного танцю та гри, але кожна знайшла своє місце. Надія Микулинець розповідає, що спочатку захоплювалась вогняним шоу, і тільки згодом відкрила для себе історичну реконструкцію. «Мені пропонували безліч разів, але я не уявляла себе в цьому мистецтві. Та варто мені було одного разу спробувати як уже неможливо зупинити» – посміхається дівчина.
Завдяки своїй невпинній роботі дівчата відомі й далеко за межами міста. Колектив постійно запрошують на різні фестивалі та народні гуляння. Дівчата зазначають, що це не просто творчість – це стиль життя. Ужгородський Дім історичного танцю та гри «Тартан» має друзів по всій Україні: у Львові, Сумах та Києві та планує розширити свої кордони.
Завдяки підтримці УжНУ дівчата мають змогу проводити репетиції, готувати нові номери, а також готують нові вбрання які продемонструють вже в наступному році.
У осінньо-зимовий період «Тартан» також не відпочиває. З приходом осені дівчата набираються сил та готують нову програму. «Зараз ми підшуковуємо новий матеріал, працюємо над новими сукнями, а також налагоджуємо зв’язки з однодумцями по всій Україні. Осінь та зима – це не період «сплячки», це час даний нам для реалізації планів та втілення в життя цікавих ідей» – розповідає Вероніка Станчак.
Вероніка Кобаль,
Прес-служба УжНУ
