Хворобі байдуже, якого кольору наша шкіра. Звернення студентів УжНУ до ужгородців

Ми в Ужгородському національному університеті раніше ніколи не писали таких звернень. Але сьогодні сталася надзвичайна подія, на яку доречна незвичайна реакція. Ми звертаємося не до представників влади чи міжнародних партнерів, а до людей, до наших земляків. І хочемо говорити не офіційно-діловою, а звичайною людською мовою.

Ми вражені хвилею дискримінаційних коментарів на адресу наших однолітків – студентів-іноземців медичного факультету №2, які захворіли на дифтерію.

Страх – надзвичайно сильна емоція. Можна зрозуміти, коли містяни бояться, що захворіють вони чи їхні діти небезпечною хворобою. Але при цьому треба пам’ятати, що всі ми (незалежно від національності) – чиїсь діти. Але ми здорові, а вони вже хворі, їм зараз дуже потрібна допомога і підтримка!

Жоден лікар або чиновник від медицини не підтвердив того факту, що студенти іноземці «привезли» інфекцію з-за кордону. Навпаки, відомий лікар-інфекціоніст Віктор Петров, який першим обстежував хворих, зауважив, що хвороба має штам місцевого походження.

«Сьогодні, читаючи коментарі, я вперше в житті пошкодував, що знаю українську мову» - написав у Фейсбуку талановитий фотограф Гаррі Крішнан, молодий чоловік, якого поважає все молодіжне середовище міста.

По-справжньому культурні цивілізовані люди ніколи не дозволять собі ображати людей, які потрапили у біду.

Сьогодні в українців є широкі можливості подорожувати. Не забуваймо, що ми всі автоматично стаємо іноземцями при перетині кордону, і при цьому хочемо до себе дбайливого, людського ставлення. Тож поступаймо до інших так, як ми хочемо, щоб поступали по відношенню до нас.

Закликаємо всіх до толерантності, поваги і терпимості.

Ми дуже вдячні тим, хто підтримав університет і наших студентів!

Бо, справді, хворобі байдуже, якого кольору наша шкіра.

Ми будемо жити незважаючи ні на що, допоки у світі будуть толерантні люди. Люди, будьмо людяні!