Духовний поводир Закарпаття. До 100-річчя від дня народження єпископа Івана Марґітича
4 лютого 2021 року виповнюється 100 років із Дня народження єпископа Мукачівської Греко-Католицької Єпархії Івана Маргітича (1921-2003). Цій визначній події в історії Закарпаття, України загалом, присвячена праця доктора історичних наук, професора Ужгородського національного університету Миколи Вегеша «Духовний поводир Закарпаття. До 100-річчя від дня народження єпископа Івана Марґітича». У науково-популярному нарисі розглянуті основні етапи життя і багатогранної діяльності єпископа-помічника Мукачівської Греко-Католицької Єпархії Івана Марґітича. Короткий життєпис Народного єпископа подається на фоні епохальних подій у житті українців Закарпаття (Карпатська Україна, ліквідація Греко-Католицької Церкви, перехід у підпілля, легалізація УГКЦ, діяльність І. Марґітича в роки незалежної України). За цим посиланням – повний текст публікації.
...Упродовж багатовікової історії Закарпаття лише окремі постаті нашого краю удостоїлися честі ще за життя називатися «батьками». Одним із перших на цей факт звернув увагу Августин Штефан, коли опублікував свою книгу про президента Карпатської України. «Паралельність рис А. Волошина та О. Духновича, – відзначав він, – показується не лише в тому, що їх обох народ назвав «Батьком», але й в інших прикметах і особливостях. Обидва були віддані своїй Церкві священики… Духнович був послом у мадярському Парламенті в Братиславі, Волошин – послом у чеськім Парламенті в Празі. Обидва були мучені, Духнович мадярськими і польськими вояками, Волошин – совєтськими смершовцями. Та понад усе – як А. Волошин, так і О. Духнович, були щирі й вірні патріоти і беззастережні оборонці карпатських українців. Двадцяте сторіччя дало поневоленим народам нові можливості. А. Волошин бачив і розумів це й став народним провідником тієї боротьби, яка веде Карпатську Україну на широкі шляхи свободи у вільній Соборній Українській Державі».
До цієї славної когорти визначних духовних діячів Закарпаття цілком справедливо слід віднести Івана Марґітича, якого теж ще за життя закарпатські українці називали «народним єпископом», а видатний український поет Дмитро Павличко написав зворушливі рядки: «Духовному батькові Закарпаття, Єпископу Мукачівської Єпархії Іванові Марґітичу з поклонами». Зверніть увагу, що серед згаданих вище постатей є лише духовні особи, а якщо до цього переліку додати ще єпископа Теодора Ромжу, то зрозуміємо той величезний авторитет, який мала Греко-Католицька Церква упродовж всієї історії Закарпаття, принаймні у XIX-ХХ століттях.
Микола Вегеш,
доктор історичних наук, професор
Ужгородського національного університету
Інформаційно-видавничий центр
_thumb_wide.jpeg)
_thumb_wide.jpg)
