Державотворчі процеси в Карпатській Україні у 1938-1939 роках: нове видання науковців УжНУ
Нещодавно побачила світ наукова праця «Державотворчі процеси в Карпатській Україні (1938–1939). Хронологія подій. Бібліографія». До книги докторів історичних наук, професорів Ужгородського національного університету Миколи Вегеша і Сергія Федаки увійшли хронологія державотворчих процесів на Закарпатті напередодні Другої світової війни (передісторія Карпатської України; становлення автономної державності; зміцнення автономної держави; творення передумов незалежності; проголошення незалежності Карпатської України та її оборона) і найповніша на цей час бібліографія історії Карпато-Української держави, у якій вміщено опубліковані документи, мемуари очевидців і активних учасників подій, монографії, науково-популярні книги та статті українських і зарубіжних дослідників.
Видання розраховане на науковців, які досліджують державотворчі процеси в Україні.
Ми подаємо передмову до видання, а з повним текстом можна ознайомитися за посиланням.
ПЕРЕДМОВА
Історія Карпатської України 1938–1939 рр.займає особливе місце в історії українського державотворення. Протягом тривалого часу ця проблематика належала до так званих «білих плям». Із відновленням Україною незалежності в 1991 році, відкриттям доступу до раніше заборонених архівних матеріалів
дослідники отримали можливість писати про національно-визвольну боротьбу українського народу, не боячись переслідувань, тому різко зросла кількість публікацій, які стосуються Карпатської України. Це дає можливість підсумувати результати наукових досліджень, детально визначити перебіг подій державотворення в Закарпатті й об’єктивно оцінити їх значення та укласти максимально повну на сьогодні бібліографію важливої сторінки в новітній історії України.
З цим нелегким і відповідальним завданням успішно справилися відомі українські історики Микола Вегеш та Сергій Федака – автори книги «Державотворчі процеси в Карпатській Україні (1938–1939). Хронологія подій. Бібліографія», приуроченої до 83-ої річниці проголошення незалежності Карпатської України. Це друге, доповнене і виправлене видання спільного проєкту двох дослідників. Автори значно розширили бібліографію Карпатської України: кількість публікацій з історії Карпатської України зафіксована в першому виданні, яке побачило світ минулого року, становила 3316 позицій, у другому – уже 6150.
Декілька слів про авторів цього, багато в чому унікального видання. М. Вегеш став одним із перших науковців, що розпочав дослідження історії Карпатської України після відновлення незалежності України, захистивши з цієї теми спочатку кандидатську (1994), а згодом – докторську (1999) дисертації та опублікувавши десятки монографій та сотні статей, які здобули визнання в науковому середовищі. А його колега – історик і талановитий журналіст-краєзнавець С. Федака – автор сотень публікацій з історії Закарпаття, у 2013 р. опублікував монографію «Літопис Карпатської України», яка теж отримала схвальні відгуки читачів.
Безумовний читацький успіх і наукове значення численних публікацій цих авторів з історії Закарпаття, зокрема Карпатської України, пояснюється насамперед актуальністю проблематики, використанням широкого кола оригінальних і маловідомих джерел та літератури. Праці вирізняються змістовністю, науковою новизною й аргументованістю, різножанровістю, вони доступні для масового читача. Підтвердженням цього є і поява ґрунтовного науково-довідкового видання, що стало результатом цілком природного об’єднання творчих зусиль двох провідних професорів-істориків Ужгородського національного університету для нового скрупульозного дослідження з цієї проблематики, яке пропонується читачеві.
У цьому виданні виділяються два головні блоки: «Хронологія подій» та «Бібліографія». У першому з них подається конкретно-історичний матеріал про події в Закарпатті і навколо нього з 9 березня 1937 року до 23 березня 1939 року в хронологічній послідовності: рік, число і місяць, іноді з вказівкою дня тижня. Розпочинається він зі спільного меморандуму провідних народних рад Підкарпаття з вимогою автономії, переданому голові чехословацького уряду впливовими політичними діячами краю, і завершується розстрілом 15 січовиків у Солотвині та захопленням всієї території Карпатської України союзницею нацистської Німеччини – гортіївською Угорщиною. У ньому скрупульозно, практично день за днем висвітлюються історичні події, які відбувалися на теренах Закарпаття напередодні Другої світової війни: взаємовідносини основних політичних сил краю, стосунки з центральним урядом у Празі, зовнішні стосунки із сусідніми державами – Польщею, Угорщиною і Румунією, а також Німеччиною і українською діаспорою в країнах світу в контексті боротьби за здобуття і в процесі становлення автономії Закарпаття/Підкарпатської Русі у складі Чехословацької республіки.
Зокрема, у розділі «Зміцнення автономії держави (3 листопада 1938 – 12 лютого 1939 р.)» поденно описано події в краї: 3 листопада, четвер – «В Ужгороді – урядова нарада під головуванням Ю. Ревая з питання «куди переносити столицю»…; 4 листопада, п’ятниця – «Видано циркуляр ради міністрів Чехословаччини про переведення органів влади Підкарпатської Русі з Ужгорода до Хуста»…; 5 листопада, субота – «Нова свобода» опублікувала «Маніфест уряду Карпатської України до всіх громадян Карпатської України»…;
6 листопада, неділя – «У Будапешті відбулася урядова нарада за участю М. Горті, на якій розроблено план окупації усього Підкарпаття»; 7 листопада, понеділок – «Евакуація бібліотеки та музею ужгородської «Просвіти». Ужгородську горожанську школу переведено до с. Невицьке, де вона проіснувала до кінця 1938–39 навчального року»…; 8 листопада, вівторок – «Міністр закордонних справ Польщі Бек у розмові з угорським послом у Польщі А. Хорі заявив про підтримку угорських претензій на Підкарпаття і порадив скористатися скрутним становищем Чехословаччини»… ; 9 листопада, середа – «У Хусті відбулися установчі збори Організації народної оборони «Карпатська Січ» (ОНОКС). Головним командантом став Дмитро Климпуш, його заступником – Іван Роман»…; 10 листопада, четвер – «Офіційна передача Ужгорода і Мукачева угорським властям» і так далі...
З цього часу Хуст стає столицею Карпатської України. 17 листопада 1938 р. Українська Народна Рада направила Президенту Чехословаччини телеграму про назву краю – Карпатська Україна: «Є неспірним, що наш народ є народом українським, а не руським, то є великоруським. Тому назва Підкарпатська Русь не відповідає дійсності. Українська Народна Рада, яка проголосила р. 1919 прилучення нашого народу до республіки як народня репрезентантка українського населення в інтересі консолідації та спокійного розвитку цього краю домагається, щоб в новій Конституції була ужита урядова назва цього краю: Карпатська Україна». До речі, 30 грудня 1938 р. видано розпорядження уряду Підкарпатської Русі про використання назви Карпатська Україна щодо території Підкарпатської Русі.
1939 рік у Карпатській Україні розпочався із серйозних адміністративно управлінських змін. Так, 1 січня, в неділю, автори зафіксували «скасування старих чехословацьких місцевих органів влади в Карпатській Україні. Багато службовців залишилося без роботи, зокрема 820 вчителів із ліквідованих чеських шкіл». 2 січня в Хусті відбулася нарада з економічних та адміністративних питань, ініційована урядом Карпатської України. 4 січня розпочинається підготовка виборів до Сойму Карпатської України. З цього приводу Міністерство внутрішніх справ Карпатської України видало циркуляр про складання списку виборців. 12 січня прозвучала заява А. Волошина про вибори до Сойму Карпатської України, що мали відбутися через місяць. При цьому розпускалися всі старі політичні партії, а нові партії мали подати списки кандидатів до 22 січня. 20 січня 1939 р. було схвалено статут Українського Національного Об’єднання (УНО). Офіційні результати виборів 12 лютого 1939 р.: «Мали право голосу 284.365 виборців. Взяли участь у голосуванні 263.202, або 92,5 відсотка. Проголосувало за УНО 244.922, або 92,4 відсотка…». У 187 населених пунктах піднято білі прапори на знак того, що там не менше 98% учасників виборів проголосували за УНО. До слова, у селах Дравці та Баранинці, які згідно з рішеннями Віденського арбітражу відійшли до Угорщини, також вивісили білі прапори.
Післявиборчий період М. Вегеш та С. Федака характеризують як «Творення передумов незалежності (13 лютого – 13 березня 1939 р.)». Серед ключових державотворчих подій, наведених авторами монографії, виділимо: звернення А. Волошина «Солодкий мій Народе!» (14 лютого), відозва прем’єр-міністра до українського народу про національний податок для розбудови Карпатської України (17 лютого), другий з’їзд Карпатської Січі в Хусті (19 лютого), випуск поштової марки «Карпатська Україна» (2 березня) тощо. Але зовнішній фактор уже починає відігравати ключову роль. Так, 4 березня 1939 р. Угорщина почала підготовку наступу на Карпатську Україну, а 6 березня А. Гітлер прийняв остаточне рішення про ліквідацію Карпатської України. Керівництвом молодої країни розглядаються можливі варіанти державності: проголошення незалежності зі встановленням німецького протекторату (розмова А. Волошина з німецьким консулом у Хусті – 7 березня), створення Карпато-Словацької федеративної держави під контролем Німеччини (лист представника Карпатської України при словацькому уряді Ю. Гусная до А. Волошина – 8 березня). Та вже 12 березня 1939 р. А. Гітлер офіційно підтвердив угорському послу в Німеччині Д. Стояї про згоду Німеччини на окупацію Угорщиною Карпатської України.
Останній розділ хронології «Проголошення Карпатської України та її оборона» в часовому проміжку – найменший. Хронологію подано за 10 днів. Проте вони були надзвичайно насиченими на події. Тому авторам, у деяких випадках, приходилося давати опис подій погодинно. На фоні зовнішньополітичних подій М. Вегеш та С. Федака висвітлюють події, які сталися в Карпатській Україні. Назвемо найголовніші: 14 березня о 5-й годині – початок угорського наступу на Карпатську Україну вздовж усієї демаркаційної лінії (172 км); о 14-й годині А. Волошин проголосив по радіо незалежність Карпатської України та склад нового уряду; о 17.30 Л. Прхала оголосив наказ про «евакуацію чеських військових частин і державних службовців із Підкарпатської Русі»; о 19-й годині угорські дипломати вручили представникові Карпатської України в Празі ультиматум. Увечері А. Волошин підписав документ про визнання Карпатської Січі армією. Карпатська Україна готувалася до оборони.
День 15 березня 1939 р. був особливо напруженим… Наступає угорська армія, чехословацькі війська отримують наказ із Праги організовано відійти, січовики намагаються дістати від чехів зброю. У таких складних умовах відбувалося засідання Сойму Карпатської України. О 16 годині 20 хвилин у
спортзалі Хустської гімназії відкрилося перше засідання Сойму. Із 32 послів з’явилося 22. «Усе засідання проходить точно за програмою, – констатують історики, – абсолютно не можна було помітити на присутніх ні гноблення, ні нервовості, хоч залою пройшла вістка, що мадяри вже зайняли Севлюш, віддалений заледве 25 кілометрів від Хуста».
О 17-й годині МЗС Німеччини надіслало телеграму своєму консулу в Хусті з вказівкою проінформувати уряд Карпатської України не чинити опору Угорщині. Загалом відбулося шість засідань Сойму, на яких були ухвалені доленосні для краю рішення: «1. Карпатська Україна є незалежна держава. 2. Назва держави є КАРПАТСЬКА УКРАЇНА. 3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі. 4. Державна мова Карпатської України є УКРАЇНСЬКА мова. 5. Барви державного прапора Карпатської України є синя і жовта, причому барва синя – горішня, а барва жовта – долішня. 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий Герб: медвідь у лівім червонім півполі, чотири сині та три жовті смуги у правому півполі, і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. 7. Державний гімн Карпатської України є «Ще не вмерла Україна…». 8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття». Наступ угорських військ змусив А. Волошина залишити Хуст, він виїхав автомобілем за кордон через Румунію, Югославію і Австрію до Праги. Сюди ж переселилася і більшість членів уряду Карпатської України. Події 16–18 березня 1939 року, які стосуються окупації Карпатської України угорськими військами, представлені авторами доволі широко. А останні відомості про події з 19 по 23 березня стосуються розстрілу січовиків у Солотвині та загального стану захоплених територій Карпатської України. Безсумнівно, скрупульозно зібраний, науково систематизований і чітко хронологічно викладений авторами матеріал про доленосні історичні події в Закарпатті напередодні Другої світової війни послужить дослідникам для подальшого всебічного вивчення цієї актуальної теми.
Далі в книзі М. Вегеша і С. Федаки міститься підрозділ «Августин Волошин і Карпатська Україна. Бібліографія», в якому стисло представлено ступінь розробленості теми. Відзначається, що «починаючи з 1989–1990 років почали з’являтися більш-менш об’єктивні наукові дослідження. Українські науковці, аналізуючи архівні документи, які протягом десятиліть панування однопартійної системи були для них закриті, зробили спроби ґрунтовно висвітлити міжнародне, соціально-економічне, правове, освітньо культурницьке та внутрішньополітичне становище краю наприкінці 1930-х років». Проблематиці історії Карпатської України присвячена ціла низка кандидатських дисертацій.
Іншим напрямком розробки теми стало проведення наукових конференцій. Першим таким заходом стала науковий форум, який відбувся 15 березня 1990 р. в Ужгороді. На сьогоднішній день проведено з десяток різного рівня наукових конференцій і симпозіумів, присвячених Карпатській Україні та її президенту Августину Волошину. Також М. Вегеш і С. Федака вказують на вшанування пам’яті А. Волошина та Карпатської України в незалежній Україні. Нарешті, детально проаналізовано авторами бібліографічні покажчики, присвячені подіям Карпатської України та її президенту. Вони відзначають: «ми намагалися найповніше використати бібліографічні покажчики вчених, які зробили найбільший внесок до вивчення історії Карпатської України та її постатей. Йдеться не тільки про істориків, але й про мовознавців, літературознавців, політологів».
Загалом, пропонований бібліографічний довідник містить як опубліковані збірники документів і спомини очевидців, так і монографії, брошури та статті (включаючи газетні публікації та різноманітні Інтернет видання). Цей блок має назву «Карпатська Україна від А до Я. Бібліографія». Авторами дослідження подано 6150 позицій праць дослідників (5993 позицій українською мовою та 157 іноземними мовами). На сьогодні це найповніша бібліографія історії Карпатської України.
Отже, немає сумнівів, що нова книга Миколи Вегеша і Сергія Федаки буде позитивно зустрінута науковою спільнотою, громадськістю України і стане важливою підмогою для науковців, аспірантів та студентів, які досліджують державотворчі процеси в Україні, всіх, кого цікавлять тріумфальні і трагічні сторінки історії Карпатської України.
Степан ВІДНЯНСЬКИЙ,
доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
завідувач відділу історії міжнародних відносин
і зовнішньої політики України
Інституту історії України НАН України
Василь МІЩАНИН,
доктор історичних наук, доцент, професор кафедри
модерної історії України та зарубіжних країн,
Ужгородського національного університету
Інформаційно-видавничий центр
