Тривала передача з 18.42 до 19.59 і розпочиналася урочистим вступом диктора: «Знаменну і радісну подію в культурному житті відзначають трудящі Закарпаття. Заснований п’ять років тому Ужгородський державний університет підготував першу групу спеціалістів з вищою освітою. Учора в університеті відбулися урочисті збори, присвячені першому випуску. Послухайте радіорепортаж, записаний на випускному вечорі».

Після перелічування важливих осіб, зокрема партійної верхівки, присутньої на вечорі, кореспондент зауважив, що урочисті збори відкрив ректор університету Володимир Ткаченко. Затим професори вишу оголосили результати державних екзаменаційних комісій: щодо історичного факультету доповідав доцент Паскель; стосовно філологічного і біологічного – доценти Антошин і Колюшев відповідно.

Вручення дипломів кореспондент супроводжував урочистими словами, співзвучними з тодішньою ідеологією: «Настає урочиста мить, про яку віками мріяли трудящі Закарпаття і яка стала прекрасною дійсністю тільки за радянської влади».

Першими в історії УжНУ дипломи з відзнакою отримали Тамара Степанівна Манілівець, Василь Михайлович Маркуш, Андрій Іванович Пушкаш, Анатолій Тимофійович Арсирій, Галина Михайлівна Безбородько, Ольга Федорівна Курило, Іван Ілліч Бубряк, Олена Микитівна Лакіза. Загалом того вечора дипломованими стали 64 випускники. Серед них поіменно назвали синів і дочок «закарпатських робітників, хліборобів, яким радянська влада, більшовицька партія і великий Сталін відкрили широку дорогу до вершин науки». Це була дочка робітника з Великого Бичкова Ганна Божук, син колишнього наймита з села Ізи Михайло Кемінь.

Після вручення дипломів випускників вітав ректор УжДУ Володимир Ткаченко. Він зауважив, що перший випуск збігся у часі з п’ятою річницею з дня організації і початку занять в університеті.Припускаємо, що це був лютий 1946 року.

Безумовно, у виступі не обійшлося без критики буржуазного світу. Мовляв, вища освіта у капіталістичних країнах недоступна для робітників і селян, а коли в них і виходить вивчитися в університеті, то після закінчення не можуть працювати за спеціальністю через масове безробіття. Для підсилення сказаного ректор навів слова з промови якогось американського професора, проголошеної на випускному вечорі в університеті: «Пам’ятайте, друзі мої, ми навчили вас багато чого, але я боюся, що найкориснішим для вас виявиться уміння чистити черевики. Час поганий, друзі мої, і для філологів, і для інженерів».

Така доля, мовляв, чекає випускників вищих навчальних закладів Америки і багатьох інших капіталістичних країн. Зате в Радянському Союзі всі випускники УжДУ ще за місяць до випуску отримали призначення на роботу – в школи, на кафедри університету.

Ректор побажав тодішнім випускникам, аби вони завжди пам’ятали, що крила, які дав університет, не можна складати. Треба рухатися вперед, не забувати, що наука не стоїть на місці. Виступ ректора закінчувався вигуком «Хай живе радянське студентство!».

З нагоди першого випуску до УжДУ надійшло чимало вітальних телеграм, які оголосив проректор з наукової і навчальної частини Редько. Це були телеграми від Управління вищої школи Міністерства народної освіти України, від Республіканського комітету профспілки працівників вищої школи, від колективів Чернівецького і Дніпропетровського університетів та інших громадських організацій і установ.

Варто зауважити, що у 1945 році УжДУ відкрили з чотирма факультетами: історичним, філологічним, біологічним і медичним. Однак у 1951 році, як зазначено у радіорепортажі, виш закінчили історики, біологи і філологи. Припускаємо, що в медиків навчання тривало довше, ніж 5 років, тому їх не згадують у програмі. Для радіослухачів 1951 року ця радіопередача була справжньою подією. А для сучасників вона цінна тим, що тодішній кореспондент обласного радіо зафіксував для нас перший випускний перших студентів – безпосередніх учасників розвитку вищої освіти на Закарпатті.

До слова, тим кореспондентом був Опанас Приходько, котрий уже за кілька років стане головою Закарпатського обласного комітету з радіомовлення і телебачення. А в Ужгородському університеті нині працює його син – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин Володимир Приходько. Отака цікава наступність поколінь.

….Якщо в далекому 1951 році випускників було всього 64, то в липні 2018 року університет закінчили 2,5 тисячі студентів. Причому в це число не включено випускників-магістрів, які отримали дипломи в січні, а також випускників третього етапу – грудневого. Станом на 1 грудня 2017 року у виші навчалася рекордна кількість студентів – 14,5 тисячі. Із них понад тисячу – з різних країн світу.

Наталія Толочко, прес-секретар Асоціації

Фото Медіацентру УжНУ