Унікальні об’єкти
"ПЛІШКА"
Університетська гірськолижна база знаходиться на горі Плішка, її висота 693 метри. База знаходиться в мальовничій місцевості з неї відкривається чудова панорама Карпатських хребтів. "Плішка" знаходиться в Ужгородському районі, за 20 кілометрів від обласного центру. Загалом, площа бази -12 гектарів землі. На території бази знаходяться три будинки для відпочивальників, 6 гірськолижних підйомників. Працівники УжНУ опікуються гірськолижною базою з 1975 року.
"СКАЛКА"
Університетська туристично-рекреаційна база "Скалка" знаходиться що в мальовничій, гірській місцевості, на схилах гірського хребта Синаторія. За радянських часів «Скалка» була оазою студентського відпочинку: тут можна було і оздоровитися, і нових друзів знайти, і, не відриваючись від навчання, відпочити. До того ж база приймала не тільки студентів з УжНУ, але й гостинно зустрічала міжнародні делегації. Тоді сюди з’їжджалися з усього Союзу. Часто це були гості, які брали участь в організованих міжнародних конференціях; спортсмени, котрі якщо не брали участь у змаганнях, то проводили тут навчально-оздоровчі тренувальні збори тощо. Тепер на "Скалці" відбуваються музичні та мистецькі фестивалі. Серед них "Свободный город", "Креденц".
Університет є лідером у регіоні з волонтерського руху, зокрема, створено клас і точки доступу для осіб з вадами зору. Усього три вищі навчальні заклади України мають подібні об’єкти.
Наукова бібліотека університету налічує понад 1 мільйон 700 тисяч документів.
У Зоологічному музеї налічується понад 5 тисяч виставкових експонатів
Доцільно в рубрику "унікальні обєкти" додати ще:
Археологічний музей УжНУ. Його метою стало збереження історико-культурних цінностей від палеоліту до пізнього середньовіччя, які протягом десятиліть накопичено археологічною експедицією УжНУ.
Біобаза Колочава. Роком, коли зародилася ідея і почалось будівництво приміщення біобази в с. Колочава, слід вважати 1978 рік. Щороку студенти І-ІІ курсу біологічного факультету УжНУ проходять навчально-польову практику з ботаніки та зоології на високогірній біобазі «Колочава» (Міжгірський район). Практиканти досліджують місцеву флору та фауну, виявляють рідкісні види тварин та рослин, піклуються про їх збереження та охорону тощо. Під час практики студенти також займаються гірським туризмом. З Біобази прямують гірські маршрути на гори Дарвайку, Стримбу, гори хребта Красна.
Лабораторія космічних досліджень Фізичного факультету Ужгородського національного університету (ЛКД УжНУ) — науково-дослідницька організація яка володіє двома пунктами спостереження (астрономічні обсерваторії) на території України: в місті Ужгород і його околиці. Була заснована в зв'язку з початком космічної ери (4 жовтня 1957 року). Є колективним членом Української Астрономічної Асоціації.
Історія лабораторії починається з спостережень першого штучного супутника Землі, які були проведені 6 жовтня 1957 року. Спостереження проводились з нанесенням траси ШСЗ на карту зоряного неба. Засновником лабораторії стала Братійчук Мотря Василівна. Вона була керівником лабораторії протягом 44 років. Успіхи молодого колективу помітили в Москві. В 60-ті роки Ужгородську станцію спостережень декілька разів відвідали академіки М. Келдиш і Л. Арцимович. Після чого постановою ДКНТ при Раді Міністрів СРСР вона була розширена до ведучої лабораторії і ввійшла організаційно в склад Проблемної науково-дослідної лабораторії фізичної електроніки (ПНДЛ ФЕ) УжДУ. Основною тематикою лабораторії є розв'язок задач пов'язаних з спостереженнями спостереженнями ШСЗ. З 1969 року в Ужгородському університеті, на базі лабораторії, відкривають спеціалізацію і аспірантуру по астрофізиці, по навчанню кадрів для ЛКД і інших наукових та освітніх закладів України. В 1972 році співробітниками ЛКД було виготовлено, з допомогою одеських астрофізиків, спеціалізований супутниковий електрофотометр для наземної фотометрії штучних об'єктів. З допомогою ЦКБ «Астрофізика» (Москва) в 1982 році був задіяний другий двохканальний електрофотометр.Згодом на ньому почали проводити колориметричні і поляризаційні спостереження ШСЗ, що стало початком ще кількох наукових напрямків досліджень в ЛКД — застосування розв'язку обернених задач для ідентифікації космічних об'єктів, вивчення впливу на ШСЗ збурень з сторони оточуючого космічного середовища. В кінці 70-х років XX століття колектив ЛКД УжДУ зайняв ведучі позиції в області розпізнавання невідомих космічних об'єктів. Встановлення потужної фотокамери СБГ і своєчасні розробки спеціальних методик, дозволили колективу ЛКД понад 15 років, практично до 2002 року, залишатись на передових позиціях в мережі спостережень геостаціонарних супутників (ГСС), яка існувала на території СРСР і СНД. Створення апаратурного комплексу дозволило колективу лабораторії проводити дослідження ще в одному напрямку — фотографічні і фотометричні спостереження малих тіл Сонячної системи і явищ покриття зірок Місяцем, планетами і астероїдами. В Лабораторії виконані багаторічні дослідження впливу земної атмосфери на проходження світлового променя і свічення нічного неба над двома пунктами спостережень.
З кінця 90-х років з території ЛКД почалися GPS-спостереження в рамках Української Державної служби єдиного часу.
З кінця 2006 року проект ISON (ПулКОН) налагоджує активну взаємодію з лабораторією космічних досліджень УжНУ. В кінці 2010 року відбулося встановлення та введення в експлуатацію нового обладнання, в рамках співпраці з проектом ISON.