До 60-річчя припинення діяльності фізико-математичного факультету
Фізико-математичний факультет УжДУ – славне підґрунтя фізичного і математичного факультетів Ужгородського університету
(продовження)
Фізико-математичний факультет УжДУ був відкритий в 1950 році і проіснував 15 повних років. За відносно короткий проміжок часу досяг вражаючих успіхів, що привело до поділу на два перспективні факультети – фізичний та математичний.
Розглядаючи процес дивовижного становлення фізико-математичного факультету, варто згадати окремі епізоди історії. Перш за все заслуговують на увагу питання студентського самоврядування, громадської роботи та окремих подій в умовах відсутності телебачення, комп’ютеризації, мобільного зв’язку.
В 1953 році студент математичного відділення Маркуш І.І. організував студентський хор. Досягти неабияких успіхів з таким хором – нелегка справа. Адже склад хору зазнавав щорічної втрати за рахунок випускників факультету. Іван Маркуш натхненно керував хором, перебуваючи на викладацьких посадах. Поруч з хором працював танцювальний гурток. Ним успішно керував сокурсник І. Маркуша з фізичного відділення – Василь Герзанич. Після закінчення університету не менш успішно керував Ужгородським міським відділом освіти. Футбольну команду факультету тренував студент Йосип Гайла, гравець першої команди майстрів футболу Закарпатської області. Після спортивної кар’єри він керував Берегівською вечірньою школою робітничої молоді. Команду представляли, окрім автора цих рядків, Василь Бенца – майбутній доцент, декан фізичного факультету 1974-1978 рр.; Вільгельм Фущіч – у майбутньому академік АН УРСР; Михайло Бабич, у майбутньому – доктор фізико-математичних наук, ведучий науковий співробітник Інституту математики АН України; Йосип Гейці, майбутній кандидат фізико-математичних наук, вчений секретар Сибірського відділення АН СРСР; у майбутньому доценти – Антон Фантич, Йосип Грошик та інші.
Локація фізико-математичного факультету знаходилася в навчальному корпусі хімічного факультету і була радіофікована студентами. На перервах між парами лунали популярні мелодії, а в третій четвер місяця виходила радіогазета про справи факультетські. Дикторами були студентка Марія Фаринич четвертого курсу математичного відділення, майбутня аспірантка, та Михайло Якимчук, студент четвертого курсу фізичного відділення – майбутній диктор «Радіо Закарпаття». Громадська робота студентів та викладачів виглядала зближеною. Професор Студнєв Ю.П. у свої молоді роки займався спортом із студентами з важкої атлетики. Викладачі Степан Поляк, Людвик Шимон, Едуард Дроботенко співали в студентському хорі. Доцент Ігор Жуков захоплювався поезією. Студенти з нетерпінням чекали виходу чергової стінгазети, де виставлялися вірші І. Жукова. Молоді викладачі пробували себе в драматургії, під керівництвом М.В. Братійчук.
В 1955 році Павло Копинець, студент фізичного відділення, написав пісню «Над річкою Ужем» на слова студента-історика Бориса Єрмакова. Пісня стала настільки популярною, що упродовж тривалого часу перебувала в репертуарі заслуженого академічного Закарпатського народного хору.
В 1957 році відбулася подія світового значення: 06 жовтня у вечірньому небі над Ужгородом група підготовлених спостерігачів із числа студентів третього курсу під керівництвом викладачки астрономії М.В. Братійчук провели перше спостереження першого штучного супутника землі (ШСЗ), за програмою Астроради СРСР. Старший лаборант Юрій Палінчак та лаборант Людвик Шимон сфотографували ділянку космічної траєкторії ШСЗ. Результати спостереження мали наукове і прикладне значення, а Ужгород став місцем започаткування космічної ери.
В 1963 році математик-викладач Іван Маркуш та фізик-асистент Людвик Шимон і старший науковий співробітник Юрій Палінчак заснували чоловічий хор викладачів та співробітників. Успішний факультетський хор через рік одержав статус загальноуніверситетського. Незабаром заслужена самодіяльна чоловіча хорова капела «Боян» стала гордістю УжДУ. Їй аплодували не тільки у великих містах Радянського Союзу (Київ, Москва, Рига та ін.), але і близьке зарубіжжя: Чехословаччина, Румунія, Німеччина, Угорщина.
В 1960 році на прохання викладачів фізико-математичного факультету при кафедрі фізичного виховання УжДУ була створена секція волейболу, під керівництвом майстра спорту СРСР Івана Скрябіна. Улюблений вид спорту – волейбол – сприяв проведенню регулярних спортивних тренувань. Як наслідок, секція поступово наближалася до формування окремої команди факультету. А за майстерністю та досягненнями за межами університету вона представляла волейбольну команду УжДУ. До складу команди входили доцент Шкода-Ульянов В.А. та молодші від нього на 5 і більше років викладачі: Степан Поляк, Петро Фельцан, Іван Шула, Іван Кривський, Юрій Попик, Іван Хіміч, брати Едуард та В’ячеслав Дроботенки та інші. Незабаром ця команда стала займати призові місця на республіканських та всесоюзних вузівських змаганнях. В 1966 році (рік поділу фізико-математичного факультету на два) в Москві волейбольна команда УжДУ зайняла третє призове місце між вузівськими командами СРСР. А через рік – здобула звання чемпіона.
Новостворені фізичний та математичний факультети зберегли стиль роботи фізико-математичного факультету, і не безуспішно. Уже через 10 років ці факультети досягли авангардного положення в науковій роботі УжДУ. Кількість річних публікацій складала левову долю наукової продукції університету. Вартість госпдоговірних науково-дослідних робіт наближалася до обсягу держбюджетного фінансування. Темпи підготовки кандидатів та докторів наук не мали рівних на інших факультетах. В контексті порівняння здобутків факультетів УжДУ в кінці минулого сторіччя фізичний факультет явно виділявся своїми трьома успіхами: створення двох наукових шкіл з фізики напівпровідників та фізичної електроніки, заснованих Чепуром Д.В. і Запісочним І.П.; два авторські колективи у межах цих шкіл були вшановані Державними преміями УРСР (1989 р.) та України (1995 р.) в галузі науки і техніки – 18 осіб (!); створена з ініціативи Запісочного І.П. академічна наука на Закарпатті. В 1981 році відкрито Ужгородське відділення Інституту ядерних досліджень АН УРСР, який переріс в Інститут електронної фізики НАН України – дітище фізичного факультету!
Фізичний та математичний факультети утримують своє реноме як знані науково-освітянські центри України.
Людвик Шимон,
Доктор фізико-математичних наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти УРСР,
Відмінник освіти України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
академік ВШУ,
Соросівський професор.
