Юридичні консультації, допомога ВПО, автомобілі для ЗСУ – як волонтерить в час війни юридичний факультет УжНУ
З самого початку повномасштабної війни тисячі волонтерів, колективів, громадських організацій по всій Україні почали активно допомагати біженцям, добровольцям з тероборони, військовим ЗСУ.
Вкрай активно в цю роботу включилися і всі факультети Ужгородського національного університету, зокрема і юридичний.
«Волонтерську діяльність юридичного факультету УжНУ можна поділити на кілька напрямків, – розповів викладач юридичного факультету та директор автошколи УжНУ Іван Шпонтак. – Найперше, з чим ми зіштовхнулися, – це труднощі з дотриманням законодавства в умовах воєнного часу. Роз’яснити всі нюанси – це якраз завдання юристів. Тому на базі юрфаку був створений Центр правової підтримки осіб, постраждалих від військового вторгнення, в рамках якого ми організували серію навчальних тренінгів з роз’ясненням українського законодавства».
За словами Івана, про необхідність роз’яснень нових умов стало зрозуміло вже на другий день повномасштабної війни, 25 лютого. Зокрема, численні волонтери, які з першого дня вторгнення, розпочали завозити гуманітарну допомогу з-за кордону, швидко зіткнулися з багатьма проблемами на митниці. Серед іншого це стосувалося і митного оформлення автомобілів для ЗСУ – просто ніхто не знав, за якими правилами оформлювати цей транспорт.
«Зараз ситуація вже більш-менш стабілізувалася, але в той перший період часу було все заплутано, тому виникла серйозна необхідність провести для волонтерів навчання, щоб пояснити їм, як це правильно зробити в правовому полі, – пояснює Шпонтак. – Як бачимо, в останні місяці перевіркою діяльності волонтерських організацій активно зайнялися правоохоронні органи. Через незнання нюансів деякі волонтерські організації потрапили у таку своєрідну пастку. Вони все зробили правильно: витратили свій час та сили, отримали потрібні для військових речі, передали їх на фронт, а правильно задокументувати не змогли. Цю проблему ми й намагалися вирішити в правовому полі».
"В рамках роботи Центру правової підтримки постраждалих від військового вторгнення було організовано 10 науково-практичних семінарів, як щодо проблем та змін у законодавстві України в умовах війни, так і порядку ввезення гуманітарної допомоги та її цільового використання, – розповідає заступниця юридичного факультету УжНУ Марія Менджул. – На постійній основі надаються консультації як віддалено, так і під час особистих звернень".
На початку повномасштабного вторгнення, коли до Ужгороду почали приїжджати десятки тисяч біженців, колектив юридичного факультету, як і весь УжНУ, дуже активно включився в допомогу. Викладачі чергували на кордоні, годуючи та консультуючи біженців, допомагали людям з пошуком житла, заселяли в гуртожитки, забезпечували всім необхідним – від продуктів, одягу, посуду і до побутової техніки, дитячих візочків ноутбуків тощо.
Окремим пунктом допомоги стало перевезення з-за кордону автомобілів для бійців на фронті. Як відомо, легковий автотранспорт на фронті потрібен завжди, оскільки багато автомобілів гинуть під обстрілами. Тому бійці відчувають постійний брак транспорт.
Іван Шпонтак та заступник декана юридичного факультету Олександр Сливка вже 25 лютого завезли з-за кордону перше авто для фронту.
«Ми разом привозимо ці машини, потім Іван доводить їх до ладу, вже кілька разів відвозив їх на Схід України, – розказав Олександр. – Машини привозимо за кошти, які жертвують наші співробітники факультету, друзі.
Звичайно, інтенсивність цього руху з часом падає. Хотілося б, щоб донатили більше, але виходимо з того, що маємо. Як тільки збираємо достатньо коштів, відправляємося за наступним транспортом у Європу. Приблизно через тиждень після приїзду цей транспорт вже виконує бойові завдання на Півдні чи Сході України. Ми на постійному зв’язку з військовими і в межах тих скромних можливостей, які маємо, намагаємося їм допомогти. За кордоном живе багато наших друзів, вони звертаються до нас із питанням, що потрібно. Хтось скидується, хтось сам купує транспорт і нам залишається лише її перевезти – кожен допомагає по своїх можливостях».
За словами Сливки, багато хто має особисті рахунки з рашистами, і такі люди ще більше прагнуть допомогти. Як приклад, наводить історія свого друга, у якого в Дебальцеві загинув батько. Зараз він живе за кордоном, але дуже допомагає коштами.
«Інколи здається, що вже навіть кілька тисяч гривень на ремонт не знайдеш, але люди дають, скільки можуть, допомагають. Так і працюємо.
Війна ж далека до завершення – найактивніша фаза, на мою думку, у нас ще попереду. Дуже важливо завершити розпочату роботу. Для нас робота завершиться тоді, коли ми переможемо у війні. Зараз у людей трохи згас початковий ентузіазм, але ми маємо на перемогу працювати постійно. Добре, що зараз включилося багато великих міжнародних фондів, які активно допомагають.
Але я вважаю, що коли є можливість допомогти, це треба робити всім, а не розраховувати, що замість вас це зробить хтось інший», – підсумовує Олександр Сливка.