Петру Миколайовичу Лизанцю – 90!
Шановний Петре Миколайовичу!
Від щирого серця вітаю Вас з 90-річчям. Хочу побажати міцного здоров’я і доброї надії у душі, стабільного блага і щастя, поваги й спокою, бадьорості, радості, добробуту й любові рідних.
З повагою, ректор УжНУ Володимир Смоланка
Нинішній ювілейний для самого УжНУ рік є багатим на ювілеї його працівників, які упродовж багатьох десятиліть закладали грунтовні наукові і освітянські підмурки самому університету, творили його славу та добре ім’я. У цій славетній плеяді й директор Центру гунгарології УжНУ, доктор філологічних наук, заслужений професорУжНУ, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри угорської філології у 1966-2015 роках Петро Миколайович Лизанець, якому 2 липня виповнилося 90 років.
Народився П.Лизанець у с. Ізвор Свалявського району у сім’ї лісоруба. У 1936 році родина Лизанців переселилися в Берегівський район у присілок Шом-Колонія, куди його власник Бийкеші запрошував жителів перенаселених гірських районів оселятися на рівнинних землях для осушення та освоєння мочаристої місцевості. Тут Петро Лизанець продовжив навчання у першому класі. Після закінчення початкової школи він у 1941 році поступив у Мукачівську горожанську школу, у якій навчався по жовтень 1944 року. З кінця жовтня 1944 р. був переведений у другий клас Берегівської гімназії з українською мовою навчання, яку закінчив у 1948 року уже як Берегівську середню школу № 1. Саме у Берегові починається його знайомство з угорською мовою, проявляється інтерес до матеріальної і духовної культури угорського населення Закарпаття, яку він розглядає у тісному взаємозв’язку з матеріальною і духовною культурою українців. Пізніше ця тематика стає домінуючою у його науковій діяльності.
У 1948 році П.Лизанець поступає на українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету, яке закінчив у 1953 р. і отримав диплом з відзнакою. З вересня 1953 р. до листопада цього ж року працював викладачем Берегівської СШ № 1. З листопада 1953 р. по 1956 р. – перший аспірант кафедри української мови УжДУ (науковий керівник, завідувач кафедри української мови, доцент – С.П.Бевзенко). З 1956 р. по 1965 р. – викладач, старший викладач, доцент кафедри української мови УжДУ. У 1966 р. вчена рада УжДУ обирає його завідувачем кафедри угорської мови та літератури (1970 року її було перейменовано на кафедру угорської філології) на нововідкритому угорському відділенні філологічного факультету УжДУ, яка є єдиною на Україні. Ставши завідувачем кафедри угорської філології, він присвятив своє життя питанням угрознавства: по-перше, як організатор науки і навчальної роботи на кафедрі, запрошуючи видатних наукових авторитетів з Угорщини, України, Росії та інших країн для читання спецкурсів для студентів угорського відділення; по-друге, як науковець, активно взявся за підготовку аспірантів з угорської філології, а також масштабними дослідженням українсько–угорських міжмовних (міждіалектних) контактів, лексики, семантики та лінгвогеографії і взагалі матеріальної і духовної культури угорського населення Закарпаття. У 1988 р. на базі кафедри угорської філології згідно укладених договорів між Радянським Союзом та Угорщиною було створено Центр гунгарології, який він очолив за сумісництвом і є його директором і зараз. Центр гунгарології був єдиним у колишньому Радянському Союзі і зараз є одним в Україні.
Лизанець П.М. з січня 1977 р. по 1984 р. був деканом філологічного факультету УжДУ, а з липня 2008 по квітень 2013 року – перший декан новоствореного Гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання. Після квітня 2012 по сьогодні – почесний декан факультету.
Починаючи з 1957 р. П. Лизанець активно займається науковою роботою і публікує наукові праці. Основні його наукові інтереси: українсько-угорські міжмовні (міждіалектні) контакти, українська та угорська лексикографія, лінгвогеографія, фразеологія та діалектологія.
Кандидатську дисертацію на тему: “Українські говірки Затисся Виноградівського району Закарпатської області УРСР” він захистив у 1959 році на Cпеціалізованій вченій раді Львівського державного університету ім. І. Франка. Тут же ж Лизанець П.М. захистив у 1971 році докторську дисертацію на тему: “Угорсько-українські міжмовні контакти”, яка протягом 1970-1976 роках вийшла друком у трьох томах обсягом понад 120 друкованих аркушів і отримала високу оцінку як вчених колишнього Радянського Союзу, так і вчених Канади, Німеччини, Польщі, Словаччини, Угорщини та Югославії.
У цій тритомній монографії Лизанець П.М. детально і глибоко розглядає важливі теоретичні і практичні питання міжмовного (міждіалектного) контактування української та угорської мов на базі говорів Закарпаття, зокрема лексичні запозичення та їх типи, двомовність (білінгвізм), фонетичне засвоєння і морфологічне оформлення засвоєних слів (лексем), принципи етимологізування і семантика запозичень, лінгвогеографічний аспект у дослідженні угорських запозичень в українських говорах Закарпаття та інші питання.
Крім теоретичної частини, в тритомній монографії вміщено 530 лінгвістичних карт з легендами та коментарями. Серед цих карт 410 лексичних, 77 семантичних, 27 карт-ізоглос та 16 зведених (синтетичних) карт. Подано також 459 рисунків картографованих реалій. Апродовж 1992-2003 років П.Лизанцем видано тритомний “Атлас угорських говорів Закарпаття” обсягом понад 250 друкованих аркушів.
Лексичний та семантичний матеріал до цієї тритомної монографії автор збирав понад 25 років за укладеним ним у двох частинах Програмою-питальником (1976, 1985), що охоплює 28 тематичних груп і включає 1737 питань та близько 500 рисунків. В Атласі, крім теоретичної частини, фонетичної транскрипції, списку населених пунктів та експлораторів, подано 1215 лінгвістимчних карт, серед яких 1061 – лексична, 142 – семантичні, 12 – зведених (синтетичних) карт. Тут вперше в угорській лінгвогеографії подано 7 карт стійких словосполучень (фразеологізмів), 7 карт, на яких подано територію поширення повір’їв, а також 49 ономастичних карт (власні імена людей). На зведеній 1215 лінгвістичній карті вперше подано поділ угорських говорів Закарпаття на три основні говіркові групи: 1. Ужансько-латорицькі; 2. Боржавські та 3. Марамороські.
Петром Лизанцем на сьогодні опубліковано понад 550 наукових праць, 11 монографій та понад 160 наукових статей з’явились за кордоном (Болгарія, Італія, Канада, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Словаччина, США, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Югославія), які не були доступні не тільки для українських вчених, але й славістів в цілому. Тому вирішили всі наукові праці видати окремими томами у хронологічному порядку виходу їх у світ. До кожного тому є передмова щодо його побудови.
Протягом 2008-2015 років він видав свої наукові праці у тридцяти томах форматом 70х100/16, кожен з них нараховує від 430 до 480 сторінок. До цих томів поданий окремою книжкою покажчик їхнього змісту (31-ий том).
Під керівництвом проф. Лизанця П.М. захищено 10 кандидатських дисертацій і за його сприяння 6 здобувачів теж захистили кандидатські дисертації. Він систематично виступає офіційним опонентом на захисті докторських та кандидатських дисертацій. З 1977 по 1984 рр. – голова спеціалізованої Вченої ради по захисту докторських дисертацій з української мови, а з 2000 по 2005 рр. – голова спеціалізованої Вченої ради по захисту кандидатських дисертацій за спеціальністю українська мова та самодійські і фінно-угорські мови (угорська мова). Його велика заслуга у створенні гунгарологічних вищих наукових та навчальних закладів і наукових товариств при Ужгородському університеті: Центру гунгарології, Закарпатського угорськомовного наукового товариства, Закарпатського угорськомовного наукового товариства студентів та молодих дослідників та Гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання. Велика його заслуга у поверненні історичних назв населеним пунктам, в яких проживає населення угорської національності Закарпаття.
Лизанець П.М. – упорядник і співавтор першої збірки угорських народних балад Закарпаття (1974), збірки угорських казок Закарпаття «Три золоті стріли» (1973, 1975), «Угорські народні казки Закарпаття» (2019), першої антології угорськомовної літератури Закарпаття (1985), заступник голови і член Міжнародної редколегії і співавтор “Загальнокарпатського діалектологічного атласу” (ЗКДА), заснував і редагує журнали - “Acta Hungarica” (з 1990 р. фаховий журнал ВАК), а з 1994 року – журнал “Вісник Закарпатського угорськомовного наукового товариства”. Він є головним редактором понад 60 всесоюзних, республіканських, міжвузівських та університетських наукових збірників, підручників, навчальних посібників, у тому числі співавтором і відповідальним редактором Угорсько–українського (2001) та Українсько-угорського (2005) словників, “Словника угорських говорів Закарпаття”, що вийшов у двох томах у співавторстві з доцентом К. Горват та автором Українсько-угорського і Угорсько-українського фразеологічних словників, членом редколегії понад 100 монографій, наукових вісників, науково-тематичних збірників, підручників, періодичних видань міжнародного, всесоюзного, республіканського та університетського рівнів.
Професор Лизанець П.М. є керівником держбюджетних тем, що виконуються науковими працівниками Центру гунгарології та викладачами кафедри угорської філології, читав лекції в університетах та наукових установах Австрії, Бельгії, Естонії, Німеччини, Росії, Словаччини, Угорщини.
Професор Лизанець П.М. систематично виступає з доповідями на міжнародних та загальноукраїнських наукових конференціях, конгресах, симпозіумах та нарадах. Ним виголошено 136 наукові доповіді на Міжнародних наукових конгресах, конференціях, симпозіумах, 24 на всесоюзних, 27 на республіканських та 10 на міжвузівських наукових конференціях. Щорічно виступав з науковими доповідями на наукових професорсько-викладацьких конференціях УжНУ. Своїми науковими працями П.М. Лизанець здобув повагу і авторитет серед славістів, фінно-угрознавців та гунгарологів як на Україні, так і в інших країнах. Література про професора Петра Лизанця займає понад 300 позицій.
За матеріалами Наукової бібліотека УжНУ
