Міжнародний інтердисциплінарний науковий семінар про великого сина українського народу Єпископа Діонісія Няраді та Його історичну епоху
24 жовтня 2024 року в залі Археологічного музею УжНУ при одночасному використанні засобів віддаленої комунікації (за допомогою платформи Zoom) відбувся Міжнародний інтердисциплінарний науковий семінар, присвячений 150-літтю від дня народження Єпископа Карпатської України Діонісія Няраді, на тему: «Душпастирська та просвітницька місії єпископа Діонісія Няраді на тлі історико-культурних обставин і викликів міжвоєнного періоду ХХ ст.». Ініціатором та головним співорганізатором заходу виступив Науково-дослідний інститут україністики ім. Михайла Мольнара УжНУ, а також дві закордонні наукові інституції – Католицький богословський факультет Загребського університету (Хорватія) та українське відділення Вроцлавського університету (Польща).
На сам початок до учасників та гостей семінару звернулись із вітальним словом представники установ-співорганізаторів: в.о. директора НДІ україністики ім. М. Мольнара, доц. О.В. Лавер, в.о. заступника декана Католицького богословського факультету, проф. Т. Барщевський та професор відділення україністики Вроцлавського університету, проф. О. Белей.
В рамках двох тематичних блоків – історико-теологічного та філологічного – було представлено 10 ґрунтовних доповідей українською та хорватською мовами. До числа учасників семінару, крім вище згаданих репрезентантів установ-співорганізаторів, долучились представники як науково-педагогічних підрозділів Ужгородського національного університету: доц. І.М. Ліхтей (факультет історії та міжнародних відносин УжНУ), доц. А.І. Вегеш, доц. В.В. Шаркань (філологічний факультет УжНУ); так і інших українських та закордонних наукових інституцій: доц. Н.Й. Ребрик (Закарпатська академія мистецтв), доц. В. Мороз, о. М. Михайлець (Український католицький університет у Львові), о. д-р. Ю. Бойко (Патристичний інститут «Августиніанум» у Римі).
Владика Діонісій Няраді (1874 – 1940)
Історична довідка. Діонісій Няраді народився 10 жовтня 1874 р. в Руському Керестурі (Бачка, Австро-Угорщина). Це територія, на якій від середини ХVIII ст. проживає перша діаспора русинів-українців – нащадки переселенців греко-католицького віровизнання із Пряшівщини та Закарпаття. Теологічну освіту Няраді здобував у Хорватії. У 1902 році Діонісій Няраді призначений ректором Греко-католицької семінарії в Загребі. 9 січня 1915 року Діонісій Няраді висвячений в сан єпископа Крижевацької єпархії. У 1920 – 1927 роках виконував місійну послугу єпископа адміністратора Пряшівської єпархії. Після зміни державних кордонів І-ої Чехословацької Республіки внаслідок Віденського арбітражу 1938 року Ватикан призначив владику Діонісія єпископом адміністратором Мукачівської єпархії з осідком у Хусті. Тут Єпископ Карпатської України Діонісій Няраді, непохитно виконував своє пастерське служіння аж до 16 березня 1939 року – до повної окупації угорськими військами новопроголошеної української держави. Тільки завдяки підтримці нунція апостольської столиці в Будапешті єпископові Діонісію вдалося уникнути угорської вʼязниці. Повернувшись до своєї малої батьківщини, Няраді продовжив служіння в Крижевацькій єпархії. Помер владика Діонісій 14 травня 1940 року при загадкових обставинах у часі здійснення візитації у Мрзлому Полі (Хорватія). Похований у рідному Руському Керестурі (нині Сербія).
Представлені на семінарі реферати наочно і переконливо підтримали тезу, що так мало відома сучасній українській гуманітаристиці постать єпископа Крижевацької єпархії Діонісія Няраді, діяльність якого припала на час епохальних подій в історії Центральної та Південно-центральної Європи ХХ ст., безперечно заслуговує на подальшу ґрунтовну увагу та комплексне осмислення із позицій різних наукових дисциплін. Спираючись на архівні матеріали церковних інституцій та низку надзвичайно цінних еґодокументів періоду єпископського служіння Діонісія Няраді, доповіді учасників семінару дали змогу окреслити масштаб і глибину звершень владики. Зокрема, доповідь загребського вченого – історика церкви – проф. Даніела Патафти засвідчила непересічність здобутків владики Няраді у здійсненні своєї єпископської опіки для вірян хорватів, македонців та інших народів греко-католицького віровизнання в межах Королівства Сербів, Хорватів та Словенців, що найкращим підтвердженням цьому стала наведена надзвичайно висока оцінка діяльності єпископа Няраді з-під пера тодішнього загребського архиєпископа, примаса римо-католицької церкви у Хорватії – нині проголошеного блаженним – Алоїза Степінаца.
Так само дослідження інших присутніх на семінарі істориків та філологів (Ігоря Ліхтея, Володимира Мороза, Юстина Бойка, Михайла Михальця, Наталії Ребрик, Олега Белея) на основі історичних матеріалів підтвердили титанічний внесок у розбудову та зміцнення церковних інституцій для вірян руського (українського) народу – і на рідних землях Чехословацької Республіки, і на поселеннях в межах Королівства Сербів, Хорватів та Словенців (пізніше Королівства Югославії) – як незаперечний факт безкомпромісного та самовідданого служіння єпископа Діонісія Няраді Христовій Церкві та Рідному народу. Відповідно доповіді філологів Анастасії Вегеш, Оксани Лавер, Василя Шарканя аргументовано позначили контури перспектив поглиблення досліджень текстів культури Закарпаття міжвоєнного періоду ХХ ст. у контексті конфронтації загальнонаціонального та регіонального, водночас викриваючи і даючи належну оцінку псевдонауковому дискурсу, спрямованому на дезінтеграцію українського етнокультурного та релігійного просторів.
Учасники семінару переконані, що представлена в доповідях проблематика, без сумніву, вагомо прислужиться до заповнення несправедливої прогалини не тільки в україністиці, але й в історії греко-католицької церкви в країнах Центральної та Південно-східної Європи, дасть можливість краще окреслити вектори і наступні кроки дослідницької роботи над творчою спадщиною владики Діонісія Няраді не тільки у перспективі міжвоєнного періоду ХХ ст., але й в баченні впливу Єпископа Карпатської України на подальший хід історії рідних Йому спільнот Крижевацької, Пряшівської та Мукачівської греко-католицьких єпархій у загальноєвропейському та загальноукраїнському контекстах.
За підсумками роботи семінару планується публікація рецензованого збірника матеріалів (колективну монографію)у реномованому науковому видавництві.
Організатори семінару висловлюють щиру вдячність за надання конференційної зали і технічну підтримку деканові факультету історії та міжнародних відносин к. істор. н., доц. Віталієві Івановичу Андрейку, завідувачу Археологічного музею Володимирові Валерійовичу Мойжесові а також лекторові-екскурсоводу Марії Анатоліївні Жиленко.
Оксана ЛАВЕР
Олег БЕЛЕЙ
