Географічний факультет святкує!
Весною, символічно, в найкращий час для роботи й відпочинку на природі, професійні свята відзначають землевпорядники (цьогоріч 13 брезеня), а також геодезисти, топографи, картографи та інші фахівці топографо-геодезичного та картографічного виробництва (цьогоріч 4 квітня). У еру інформаційних технологій ці професії зазнали значних змін. Позитивно вплинули на ринок праці вищезазначених фахівців й останні реформи в Україні. Про це, а також про власний професійний шлях та отриманий досвід, поділилися декан географічного факультету Іван Калинич та завідувач кафедри землевпорядкування та кадастру Владислав Пересоляк.
Іван Калинич, почесний геодезист України, декан географічного факультету, кандидат технічних наук, доцент:
Що Вас мотивувало обрати свій фах у шкільні роки?
Мій батько працював у сфері геології. Після закінчення сьомого класу, я вирішив під час канікул попрацювати в топографічному загоні закарпатської геологічної експедиції. Сподобалось. Адже насамперед наша діяльність тоді складалась із постійних відряджень, перебування на природі, комунікації з людьми, пізнання свого краю. Будучи школярем, я, можливо, ніколи б не побачив тієї краси Закарпаття, якби не вирушив улітку з геодезистами на польові геодезичні роботи. Тож після 8 класу я, не задумуючись, вступив до єдиного на той час в Україні Київського топографічного технікуму, де готували геодезистів. Це був один із семи подібних технікумів на теренах Радянського союзу та єдиний із військовою кафедрою на Україні. Там мені пощастило познайомитись зі справжнім Вчителем, виробничником, зараз вже покійним, Петром Костянтиновичем Медведем, який сам провів більшу частину свого життя в експедиціях, працював на Кавказі, у Сибіру. Він з таким ентузіазмом розповідав про нашу професію, що залишитись до неї байдужим було неможливо.
Як складалась Ваша кар’єра після закінчення факультету? Розкажіть про свою практичну діяльність.
Після закінчення навчання на нас чекав розподіл. Мене відправили у Західний Сибір. І розпочав я свою трудову діяльність у Іркутській області. До сьогодні пам’ятаю першу свою експедицію, спорядження, транспорт. Коли мені сказали, що мене призначили бригадиром геодезичної бригади у геодезичну партію, як я зрадів – молодий, 19 років, романтика! Сказали: іди отримуй транспорт. Я думав, мені якийсь тягач дадуть. Приходжу, а мені видали 12 коней для бригади та 12 для в’ючення. У ті роки я пройшов весь Західний Сибір від китайського кордону до самого Заполяр’я. Там я зрозумів, хто такі першопрохідці. Я завжди чув, що першопрохідці – це геологи, але вони йдуть по карті, а її треба комусь спочатку створити. Отже, першопродхідці – це геодезисти, бо вони створюють основу топографічних карт, а топографи створюють карти.
Опісля я продовжував працювати в центральній Росії, їздив у відрядження закордон. Після повернення в Україну працював на різних посадах у Західно-Українському виробничому геологічному об'єднанні. Починав топографом, старшим топографом, начальником топографічного загону. Наш загін обслуговував Закарпатську геолого-розвідувальну експедицію. У 1995 році мене запросили працювати головним інженером у м. Мукачево, де утворився Закарпатський обласний центр геодезії, кадастру та геоінформаційних систем. У 1999 році на базі центру було створено державне підприємство "Закарпатський геодезичний центр", керівником якого я став 2000 року. Це були важкі часи становлення. Без відриву від виробництва я закінчив геодезичний факультет Львівської політехніки, а також аспірантуру. У 2005 році мене запросили на роботу в Головне управління Держкомзему у Закарпатській області на посаду начальника. У цьому ж році професор Степан Поп запропонував викладати геодезичні дисципліни на новоствореному географічному факультеті. Так я пов’язав своє життя з університетом. У 2006 році захистив дисертацію за темою «Розробка методики побудови мережі GPS-нівелювання в Закарпатському регіоні». Працював на посадах доцента, завідувача кафедри та декана. Я був співавтором першої в Україні GPS мережі «ZAKPOS», яка започатковувалася на Закарпатті, наше підприємство стало одним з перших по створенню цифрових карт в Україні. Ми і зараз разом з виробничниками намагаємось впроваджувати новітні технології у навчальних процес та у виробництво. Я щасливий, що обрав саме такий шлях і, якби мені запропонували його повторити, я його б, без сумніву, повторив.
На Вашу думку, кому і чому варто обирати професії землевпорядника, геодезиста?
Кожна молода людина постає перед вибором, який же професійний шлях їй обрати. Студентські роки – це, зазвичай, роки молодості, найцінніші роки. Тож дуже б не хотілося, щоб ці роки були надаремно згаяні, щоб комусь доводилось після п’яти років в університеті «переучуватись», чи зіштовхнутися з тим, що вашої професії вже не існує. Тому я маю для майбутніх абітурієнтів декілька порад. Не зважати на «модність» професії, а зважати на економіку, ринок праці. Ваша професія повинна бути також інтернаціональною, що бути затребуваним фахівцем не тільки в Україні. Також у майбутньому багато професій можуть втратити свою актуальність, адже їх може змінити штучний інтелект. І, звісно, брати до уваги ваші задатки.
Які перспективи чекають на випускника географічного факультету?
Ми вчимо професії, яка ніколи не втратить своєї затребуваності. Хтось може мати хибне уявлення, що геодезист – це людина в кирзових чоботах, з важким приладом та штативом. Проте це вже давно не так – професія сильно трансформувалася, це робота з новітніми технологіями, комп’ютерною технікою, яка однаково підійде як для жінок, так і для чоловіків, головне ваші знання та вміння. Не так давно в Україні запроваджено ведення кадастрів. Земельний кадастр є основою ведення всіх кадастрів, а це робота, яка ніколи не завершується, адже будь-яка трансакція – це внесення змін у кадастрову документацію. В Україні вводиться ринок землі, де без геодезичних та землевпорядних робіт не обійтися. Спеціальність «геодезія та землеустрій» - це інженерна спеціальність, без якої не обійдеться жодне будівництво, проектування, благоустрій і т. д. Без планів і карт обійтися неможливо. Крім того, пройшла адміністративно-територіальна реформа, де терміново потрібно впорядковувати території новостворених районів та ОТГ. Все це потребує велику кількість фахівців геодезистів та землевпорядників. Зважаючи на те, що ми випускаємо щороку близько 30 бакалаврів та 20 магістрів спеціальності «геодезія та землеустрій», то ще років 15 ми тільки будемо наздоганяти потребу в наших фахівцях. Тож, якщо ви володієте математичними здібностями, маєте трохи романтизму в душі, прагнете пізнати свій рідний край – ласкаво просимо на географічний факультет!
Користуючись нагодою, хочу привітати з професійним святом працівників геодезії, картографії, топографії, яке ми традиційно будемо святкувати у першу неділю квітня. Сердечно бажаю міцного здоров’я, миру, благополуччя, добробуту, віри, наснаги та нових звершень у роботі!
Владислав Пересоляк, завідувач кафедри землевпорядкування та кадастру, кандидат наук з державного управління, доцент:
Що Вас мотивувало обрати свій фах у шкільні роки?
Мій вибір, можна сказати, пов’язаний із сильним бажанням та щасливим випадком. Адже спочатку я мав вступати на механічний факультет сільськогосподарства . Проте так трапилось, що я став студентом Львівського аграрного інституту (зараз Львівський національний аграрний університет). Під час вступної кампанії я дізнався, що в інституті є землевпорядний факультет, де працювали дві кафедри – землевпорядного проектування і кафедра земельного кадастру, що і стало підґрунтям мого остаточного вибору. Підсумую, що я однозначно не жалію, оскільки вибраний освітній напрямок дав мені можливість розвиватись і рухатися вперед. Зокрема, ще під час навчання ми вже виконували топогеодизичні зйомки для газифікації сіл, розробку проектів організації колгоспів та дешифровку аєрофотознімків. А після закінчення Львівського аграрного інституту, завдяки отриманим знанням, я отримав чимало практичного досвіду.
Як складалась Ваша кар’єра після закінчення факультету? Розкажіть про свою практичну діяльність.
Після отримання диплому я працював у колгоспі в с.Порошково Перечинського району землевпорядником, пізніше перевівся в радгосп – завод «Ужгородський» м.Ужгород . А з 1991 року, відколи Україна отримала незалежність, займався земельною реформою. Земельну службу Ужгородського району реформував до 1996 року. Після чого з 1996 року по 2003 рік я працював у м. Ужгород, де займався земельною реформою та розвитком землевпорядної служби, практично завжди був у центрі земелевпорядного процесу і розвитку земельної реформи. Після чого мене Закарптська ОДА рекомендувала, запросила очолити ДП «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», де я працював до 2012 року. Протягом цього часу формувався географічний факультет. Я був одним з його ідейних генераторів. У той час я ще за сумісництвом працював на посаді начальника навчального центру Львівського аграрного національного університету на Закарпатті. І коли формувався географічний факультет, до мене звернувся професор С.С. Поп, В.М.Бородін – колишній директор радгосп-заводу «Ужгородськийй», В.І.Мацола –директор асоціації “Закарпаттурист”, і я пообіцяв, що ми докладемо зусиль, щоб наші кадри залучити на географічний факультет.
На Вашу думку, кому і чому варто обирати професії землевпорядника, геодезиста?
Передусім, для майбутніх вступників хочу зазначити, що наша кафедра безпосередньо брала участь у розробці Регіональної Стратегії розвитку Закарпатської області на період 2021-2027 років та у процесах децентралізації, створенні об’єднаних територіальних громад. Кафедра одна з перших в регіоні розробила звіти з оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки до проектів планової діяльності в Закарпатській області. Більше п´яти років кафедра займається обґрунтуванням необхідності розробки комплексного плану збереження та регуляції поверхневих вод Карпатського регіону. Зараз ми продовжуємо нашу співпрацю – спілкуємося з представниками громад, пропонуємо їм свої послуги. Важливо розуміти, що в Закарпатті є 64 ОТГ, і кожній громаді необхідні інженер-землевпорядники, геодезисти, кадастрові реєстратори. Загалом, це близько шести робочих місць для випускників нашої спеціальності у кожну ОТГ. А для області це майже 360 людей. Зараз наші ОТГ забезпечені тільки на 30-40% спеціалістами нашої сфери.
Які перспективи чекають на випускника географічного факультету?
Наша спеціальність є високотехнологічною, геоінформаційною і, до того ж, юридичною. Висококваліфікованих спеціалістів наш регіон потребує. І, ставши нашим випускником, у вас з’явиться можливість допомагати розвитку своєї країни, своєї громади. Не вистачає фахівців не тільки в ОТГ, а і у проєктно-пошукових підприємствах, Закарпатській регіональній філії ДП "Центр Державного Земельного Кадастру", Службі автомобільних доріг у Закарпатській області, ведення містобудівного кадастру Закарпатської області, також є потреба в спеціалістах для ведення галузевих кадастрів у лісовому господарстві, водному господарстві, кадастрів природніх ресурсів та кадастрів вторинних ресурсів – від топогеодезичних зйомок до розроблення проектів. Наші навчальні плани сформовані разом із закордонними партерами так, що дуже велика кількість наших випускників користується можливістю працювати закордоном за спеціальністю. Це і Польща, і Чехія, і Канада. Наш колектив, і я особисто, дуже пишаємося успіхами наших випускників.
Ганна Фельцан,
Інформаційно-видавничий центр
_thumb_wide.JPG)
