Як окремий підрозділ в Ужгородському університеті кафедра української мови існує з 1947 року.

Нині на кафедрі працюють 17 викладачів, зокрема 3 доктори наук, професори Н.Ф. Венжинович, І.В. Сабадош, В.А. Папіш, 13 кандидатів наук, доцентів та один асистент. 

Завідувачами кафедри в різний час працювали: І.Г. Чередниченко (1947–1950), С.П. Бевзенко (1950–1962), Й.О. Дзендзелівський (1962–1986), І.В. Сабадош (1986–1992, 2006‒2020),  М.І. Сюсько (1992–2006). Від березня 2020 р. кафедру очолює доктор філологічних наук, професор Н.Ф. Венжинович. 

Найголовнішою проблемою у період становлення кафедри було кадрове забезпечення. На перших порах сюди на роботу запрошувалися викладачі з інших закладів вищої освіти України, а також випускники аспірантури. Так, у лютому 1949 р. на кафедру прибув випускник аспірантури Одеського університету С.П. Бевзенко, з 1951 р. свою діяльність розпочав тут Й.О. Дзендзелівський (Одеський університет), із 1953 р. – Г.М. Удовиченко (Київський університет), Л.І. Коломієць (Харківський університет) та ін. Пізніше кафедра зростала в основному за рахунок власних резервів (В.І. Добош, К.Й. Галас, В.І. Лавер, М.І. Сюсько, Т.М. Розумик, І.В. Сабадош, В.І. Статєєва, Б.К. Галас, Л.О. Белей,Н.Ф. Венжинович, Г.І. Вовченко, А.М. Галас, В.Ф. Баньоі та ін.).

Упродовж майже 80 років на кафедрі пройшли становлення кілька десятків фахівців. Самобутніми педагогами і наставниками молоді в минулому були доценти А.Г. Бевзенко, Т.П. Заворотна, Л.І. Коломієць, Г.М. Удовиченко, І.І. Фекета, Т.М. Розумик, професори П.М. Лизанець, П.П. Чучка, В.І. Статєєва та ін.

Із самого початку на кафедрі працювали люди, наукові інтереси яких значною мірою були пов’язані з діалектологією. Це стосується перш за все С.П. Бевзенка та Й.О. Дзендзелівського, що самі інтенсивно працювали в сфері діалектології, здобутки якої поглибили науковці кафедри (К.Й. Галас, П.М. Лизанець, В.І. Лавер, В.В. Німчук, М.І. Сюсько, І.В. Сабадош, В.І. Статєєва, Л.О. Белей, І.Я. Філак, О.Д. Пискач, О.Ф. Миголинець, А.М. Галас, О.В. Харьківська, Г.В. Шкуркота ін.). Основним колом наукових інтересів для більшості членів кафедри стала діалектологія, зокрема дослідження українських карпатських говорів у їх зв’язках з іншими українськими говорами та літературною мовою, із суміжними слов’янськими і неслов’янськими мовами, а також історія української мови, сучасна українська літературна мова, українська лексикографія, ономастика, лінгвокультурологія, фразеологія, етнолінгвістика, когнітивна лінгвістика, психолінгвістика та ін.

Українська мова і українське мовознавство як складники філологічної науки повинні відігравати зараз особливу роль, яка в умовах незалежної держави випливає перш за все з необхідності повної реалізації Закону про мови та Закону про освіту в Україні.

Зацікавлення цими спеціальностями, як і самою українською мовою, невпинно зростає. Розширюються функції української мови, посилюється її міжнародне визнання. Усе це об’єктивно сприяє активізації лінгвістичних досліджень, дальшій розбудові української мовознавчої науки.

Кафедра підтримує тісні зв’язки з академічними установами Києва (Інститут української мови, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні), Львова (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича), однойменними і спорідненими кафедрами інших вишів України, а також із вишами й науковими установами зарубіжжя – Праги, Оломоуця (Чеська Республіка), Пряшева, Банської Бистриці, Братислави (Словацька Республіка), Белграда, Нового Сада (Республіка Сербія), Загреба (Республіка Хорватія), Будапешта, Ніредьгази (Угорщина), Варшави, Кракова, Любліна, Білостока, Щецина (Республіка Польща), Клужа (Румунія), Відня (Республіка Австрія), Грайфсвальда (Німеччина) та ін.